Свято душі

Так називається одне з оповідань освітянки Ольги Ниж­ник, що увійшло до її збірки „Потрібен час..., або Не просто бути жінкою". Водночас святом душі можна назвати і кожну зустріч з героїнями її літературних етюдів - такими буденни­ми і водночас незвичними. Зазвичай ці героїні - вчительки.

Хтось із великих сказав: радість, яку приносить розумна книжка, можна порівняти хіба що з насолодою, коли слухаєш улюблену музику. Така літературно-музична паралель напро­шується, коли читаєш збірки оповідань Ольги Нижник - педа­гога і за освітою, і за покликанням. Це жінка різнобічних твор­чих інтересів і високого рівня ерудиції, продовжувачка вчи­тельської династії. Нині Ольга Омелянівна завідує лаборато­рією управління та організації освіти Івано-Франківського об­ласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Обидві збірки її творів - і згадана вище „Потрібен час..., або Не просто бути жінкою", і „Такі незнайомі знайомі облич­чя" - вийшли друком у снятинській видавничій фірмі „ПрутПринт" у 2008-2009 роках. Авторка добре знає зсередини те, про що пише. Вона змальовує своїх героїнь у звичайних, зда­валося б, життєвих ситуаціях, але саме в них розкриваються їх сильні характери, багатий духовний світ.

Проза Ольги Нижник здатна не просто принести естетич­не задоволення, а й допомогти у важку хвилину, підштовхнути до якоїсь думки, співзвучної стану душі читача. Деякі з її опо­відей мають автобіографічний наліт, а тому підкуповують щи­рістю і відвертістю.

Вона пише з надією на те, що її оповідання знайдуть відгук у серцях читачів, змусять замислитися, поміркувати, зрештою, просто сколихнуть у душі якісь потаємні струни.

Ольга Нижник вимоглива до кожного свого рядка, ба навіть до кожного слова. Певно, тому й вдається їй писати образно, небуденно, вишукано.

Ірина ШАЛКІТЕНЕ

Шалкітене І. Свято душі: [про збірки оповідань О. Нижник] / І. Шалкітене // Вечірній Івано-Франківськ. - 2011. - 14 квіт. - С. 3.