НАТХНЕННИМИ ОЧИМА ЧЕБРЕЦЮ

Василь Рябий із Коломиї - активний просвітянин, журналіст, засновник літературного това­риства, куратор молодіжної літ­студії імені Т. Мельничука, веду­чий літературної рубрики в газеті „Коломийський вісник", автор багатьох книжок поезій, зокрема, „Варта трав" (2004), „Жало колаЖ" (2006), „Віно коконів" (2008). Останні дві побачили світ завдяки видавцеві Ігорю Третяку та сприянню шанувальника крас­ного слова коломиянина Федора Хільчука. Своє плече тут підкла­ла і „Просвіта", підтримуючи автора, популяризуючи його творчість: під маркою просвітян­ського видавничого центру у ньо­го вийшли збірки поезій „Постріл горіха" (1994), „Зіниця на крилі метелика" (1997), „Ловіння снів" (2001).

Особливою книгою є „Віно коконіВ", яка складається з де­сяти збірок.

Назву „Віно коконіВ" Василь Рябий узяв не випадково. У після­мові він говорить про Метафору, яка його знала раніше, аніж він її. Поет, бажаючи відкрити таїну, пояснює свою позицію: „Напев­но, моя муза таки насправді вес­нянкувата з народження, і весня­нок в неї стільки, що вона, на ща­стя, натхненна перебігом ко­льорів, не закриває очі на біле і чорне, обирає Красу, навпроти якої стоїть Цинізм".

У збірці „Розігріта дзиґа" мож­на прочитати вибрані вірші, яки­ми автор означує себе і світ, при­роду як одне ціле в біоритмі жит­тя. Тут вміщені й кілька сонетних вінків, низки паліндромів, міні­атюр. Поет прагне філософськи осмислити взаємозв'язок ра­дості й печалі в земному часі та просторі, зробити належний вис­новок про цінності життя: „Весь світ пропахлий полином, і зоря­на чиясь хвилина згорнулась в макове зерно чи у пшеничну на­сінину".

Гортаємо збірку верлібрів „Зарінок чебрецю", яка починається віршем, що характеризує мо­рально-естетичну концепцію ав­тора: „Живеш і не задумуєшся, що тобі невтомний Ангел стелить пір'ячко в мить падіння, відчиняє храм Одкровення, в якому вірить думка думці, не існує зрада молитви... В огульному натовпі, породженому незлагодою зі сві­том, триває безперервне спасіння любові - дармове прихиляння неба".

Філософською є збірка „Жорноарії". Це помітно з назв творів: „Функції вихроліній", „Обчислен­ня тьми", „Долання гори, якої нема", „Система дозволів" та ін. Тут себе у художній якості прояв­ляють алогізми, які сприяють тво­ренню поетичних образів. Напри­клад, частина з триптиху „Чорні переходи": „Річ не в тім, що темні стежки золоті, а об тім, що окра­дений нещирістю дім. Безупинно з реальності в реальність Всеви­дюща Зіниця міряє переступ на вазі".

У певному філософському на­строї написані мініатюри в збірці „Скрізь". Автор їх наче розклав на полички, взявши нетипові заголовки до циклів: „Над", „Тут", „Хто", „Між", „Без", „Щоб" та ін. Тобто маємо низки думок, поглядів та їхніх нюансів, які роз­повідають, про що ми начебто бачимо, чуємо, відчуваємо, але не здогадуємося про це.

Значною мірою філософська збірка „Зашпори". Тільки це філософія іншого зрізу, з перева­гою буденно житейської логіки. Це поетичні штрихи, мініатюри, образки, етюди про ліричного героя і світ пристрастей, приго­ди самого автора, біографізми.

З цікавістю читаєш збірку ста восьмивіршів, якими є станси, - „Течія кори". Тут поет досягає у двох строфах максимального поєднання думки та почуття, настрою та пейзажу.

Викликає болючі роздуми про життя та природу збірка „Мешка­нець краплини дощу". Тут вміщені драматичні етюди „Рослинний пан", „Мінливість барв", поеми „Падіння насіння", „Мешканець краплини дощу", „Квітка, яку не покидають", „Мить піску". Вражає цикл поезій пам'яті матері „Снить­ся мама на горі". Тому як не повто­рити, що справжнім поетом мож­на вважати того, хто опоетизував найдорожчу людину, присвятив їй хоч один рядок.

Окремої розмови заслуговує збірка віршів для дітей з паліндромною назвою „НототоН". Не зле було б її видати окремою ілюстрованою книжкою. Вірші „Писанка з неба", „Вишитий храм", „Щасливий лошачок", „Хаткоравлик", „Пташка-нанашка", „Узо­риста нитка", „Рябосвіт", скоро­мовки „Сом і сон", „ЖукокуЖ",

„Кроторий" та інші, бо вони з гумором, наповнені світлом, енергією образів, яка викликає бажання творити добро, дивитися на світ веселими очима, любити свій край.               

У збірці „Віно коконіВ" читач знайде паліндроми, або вірші-раки, які можна читати з двох сторін, поєднані з такою поетичною фігурою, як логогриф (коли додаються, нарощуються чи утинаються склади слова).

Отож книга „Віно коконіВ" несе багато пізнавально-художньої інформації про світ і людину.Кожна зі збірок засвідчує викінченість, оригінальність і невипадковість у складі однієї книги. Такий підхід до формування видання є зручним для читача, який має змогу для порівняльної характеристики, пізнання творчості поета.                 

Це велика праця коломиянина. Вона заслуговує глибокого дослідження літературознавців та критиків. І давно пора осягнути  весь творчий доробок  поета, ліричний герой якого відкриває  душу: „В океані чебрецевого цвітіння ніхто не викрав з мого погляду світло і я набуваюся на світі очима чебрецю".

У сучасній поезії, помітила Шевченківський лауреат Ірина Жиленко, Василь Рябий має неповторний, „м'який, українорідний і своєрідний тембр голосу". Шевченківський лауреат Петро Перебийніс зауважив, що „Василь Рябий - неперевершений новатор не тільки за формою, а й за змістом. Власне він, як ніхто інший, виявляє тут вийняткову цільність. У нього своя архітектура. З міцною кладкою. З ажурною колонадою. Радує око і серце філіґранне плетиво веселкових вінків поета. Причому не тільки сонетарних. Як ось ново винайдений вірш-вінок..." („Космічний рябосвіт" // Літературна Україна, 9 квітня 2009). А ось яку оцінку творчості Василя Рябого дав академік, Герой України Іван Дзюба: „Це не те, що можна швиденько пробігти очима. Це справжня поезія".          

Василь ГЛАГОЛЮК

// Галицька Просвіта. - 2009. - 15 жовт. (№39). - С. 4.