Обласна премія

Кошти на перевидання творів Стефаника знайдуться

Традиційно вручення обласної премії імені Василя Стефаника відбувається на його батьківщині – в селі Русові Снятинського району, але цієї весни оргкомітет вирішив відзначити 136-у річницю від дня народження письменника (а заразом і вручити його премію) в Івано-франківську.

Урочистості відбувалися в обласному театрі ляльок ім. Марійки Підгірянки. Слово про письменника виголосила доцент Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Ольга Слоньовська. Відтак з коротенькими промовами виступили: голова облдержадміністрації Роман Ткач та його заступник Романія Постолянюк, а також перший заступник голови обласної ради Зіновій Береговський. Дипломи і нагрудні знаки лауреати (літературознавець Степан Хороб і письменниця Неоніла Стефурак) отримали з рук голови ОДА. У коротенькому слові подяки кожен з них розповів про своє відчуття і розуміння творчості Стефаника. Гадаємо, у ці травневі дні доречно буде нагадати, що Стефаник – не просто класик української літератури. Стефаник – це сувора чоловіча молитва і скупа чоловіча сльоза; проникливий тверезий погляд і невгамовний біль, викликаний стражданням і приниженням людини. Для Стефаника не було чужого болю – страждання свого народу він двигав на собі так, як герой його новели Іван Дідух двигав на свій пагорб камінного хреста. Слово Стефаника – наче витесаний з каменю хрест. Стефаник – скульптор слова і його різьбяр. Він може навчити не лише лаконічності й драматизму письма: він вчить любити свою батьківщину і свою матір, бути чесним і безкомпромісним, коли того вимагають обстави. Згадаймо, незадовго до його смерті, в 1933 році, в листі до одного з друзів Стефаник писав: ”Не маю ні опалу, ні навіть ліків. З книжки - жодного доходу”, але, довідавшись про голод, від пенсії з Радянської України відмовився... Ми ж в незалежній Україні і досі не спромоглися перевидати твори Стефаника і його листи. Якщо не рахувати тоненької книжечки „Камінний хрест”, яка побачила світ минулого року у видавництві „Фоліо” в Харкові.

Про це згадували у виступах цьогорічні Стефаниківські лауреати. Голова ОДА пообіцяв, що кошти на нове видання творів класика знайдуться.

На завершення урочистостей живе слово Стефаника озвучила лауреат Державної премії ім. Івана Котляревського Лідія Данильчук. Використавши традиційні музичні інструменти та елементи пластики, у постановці лауреата Державної премії імені Леся Курбаса Ірини Волинської вона створила неповторну, незабутню моновиставу за листами та новелами Василя Стефаника. І це була найкраща квітка у вінок його пам’яті й шани. Гарне враження залишилось і від виступу народного аматорського фольклорного колективу с. Великого Ключева Коломийського району, що відтворив великодню ауру покутського села.

Н.С.

Галичина. – 2007. – 17 трав. – С.10