Легінь Тарас Миколайович

«ІВАНУ ФРАНКУ»

Посвята

Легінь Тарас Миколайович,

пенсіонер

с. Ямниця, вул. Рильського, 23

Тисменицький р-н

Він ще малесеньким як був

У свого батька в кузні,

То зрозумів уже тоді,

Що ми є в світі Люзні.

А, ті, хто вже багатим був,

Він бідного не зрозуміє.

Хто своїми руками штабу кув,

Той і підкову викувать зуміє.

Підкова - щастя у житті,

Підкова - радість роду,

А наш Івасик молодий

Став гордістю народу.

Він оспівав робочих труд,

Бо тяжко той трудився.

Хто в Бориславі стрітив блуд,

Той потім з горя спився.

Тяжка робота в кріпаків,

Хто нафту добуває.

Боліло в серці, мозок тлів,

А він про них співає.

Тому, що праця у віках

Була лише для бідних.

А він уже у тих роках,

Творив героїв гідних.

Звеличував простих людей,

Що тяжко мордувались,

З них декотрі своїх дітей

Таки не дочекались.

Зчорніли вони від нафти тої,

Що в'їлася в печінки,

Вони не мали хатки свої,

Ані дітей, ні жінки.

Така то доля в трударів,

О Господи, о Боже!

Якщо Всевишній не зумів -

Ніхто їм не поможе!

Та дух свободи в їх серця

Франко вкладав щоденно,

Бо філософія оця

Не була вже буденна.

Він Каменяр, і він месія.

Зі сну будив до волі!

Боріться, браття, правда ся

Вас виведе з неволі!

У світі фальші і брехні

Без правди-матінки святої

Кажу відверто: "Ні і ні - 

Не виростуть герої".

Було у вашому житті

Доволі горя й смутку.

Кийки гуляли по спині

Ще й порожньо в желудку.

Терпіти довго ви змогли

Жидів отих наругу.

Останні жили з вас тягли,

Вселяли в душу тугу.

Але народ мій не такий,

Щоб довго так терпіти.

Відчують на своїй спині

Жиди та їх онуки й діти.

Бо найдорожче, що в нас є -

Ми любимо свободу.

Ми вільні люди, горді ми,

Бо ми сини найкращого народу!