Філяк Оксана Василівна
«СВІТ ФРАНКОВОЇ КАЗКИ»
Нарис
Філяк Оксана Василівна,
вчитель
с.Угорники, вул. Хмельницького, 1,
Коломийський р-н
Серед великого розмаїття літературних імен поетів та прозаїків, які творили в XIX столітті, напевно, найвагомішим після Шевченка було ім'я Івана Яковича Франка. Він не був нашим земляком, хоча на його честь названа наша область, безперечно, тому, що багато сторінок його біографії були пов'язані саме з Прикарпаттям... Але зараз не про це ...
Найбільше ми любили в дитинстві (крім мультфільмів і солодощів, звичайно) казку. Мабуть, саме тому мені хочеться розповісти вам, як темного вечора батьки читали одну веселу казку. Це було 150 років тому, в далекому 1856, коли у великому будинку відомого коваля Якова Франка вперше пролунав крик дитини.
Бог здарував хороше побожне подружжя сином, якого назвали Івасем (а ще кликали його Ясем чи Мироном).
Село Нагуєвичі, що на Львівщині, стане великим манежем, у якому ростиме й розвиватиметься ще одна талановита душа.
Ріс Іванко цікавим і розумним хлопчиком. Добре вчився, адже знав, що нові знання - це завжди відкриття. Коли подорослішав, узявся до пера. Серед розмаїття написаного - і статті, і вірші, великі прозові твори і, звичайно ж, казки.
Чимало письменників повертаються у мріях у безтурботне дитинство ─ світ, де усе казкове і дивовижне. І. Франко любив дітей, і, може, тому серед його творів багато казок. В основному він змальовує у них тварин, за звичками і повадками ( і, звичайно ж, вадами!), в яких вгадуються людські риси і недоліки.
Франкові судилася нелегка доля: у 16 років уже був круглим сиротою, усе життя болісно бився об людські байдужість і жорстокість, утратив через ворогів уже дорослого сина, важко хворів і часто сидів у в'язницях, бо просто прагнув покращити долю свого народу ... Проте він був сильною людиною і продовжував жити за власним законом: «Лиш боротись - значить жить!»
Іван Якович був батьком 4 дітей ( синів Петра, Андрія, Тараса і дочки Ганни), він не міг про них як письменник не піклуватися: спершу пише казки для дошкільнят, згодом казки про тварин для дітей 5-12 років, уявно адресуючи їх своїм дітям. Нерідко бувало так, що Франко переробляв народні сюжети чи казки європейської літератури, і переробки ставали відомішими за оригінал.
Франко часто ховався від дійсності у свої думки, мрії. Одного разу був пійманий на неуважності вчителем, після чого почув на свою адресу такі слова: «Ти будеш або великим письменником, або великим богачем, великим опришком». Що з цього пророкування справдилося?
Бажання писати для дітей прийшло до Франка з батьківством.
Вибір групи казок - не випадковий: автор вважав, що діти «люблять звірів, розмовляють з ними і розуміють їх».
Франко не тільки переробляв відомі сюжети казок, але й часто змінював їх мову з прозової на ритмізовану, давав народні імена героям тощо.
«Лис Микита» - оригінальна авторська казка, написана на запозичений сюжет», - писав автор, маючи на увазі те, що сюжет твору він знайшов ще у гімназії у творі Гете .
У словнику української мови зафіксовано дієслово від іменника Микита - «микитити», що значить міркувати, метикувати. Можливо, ім.'я героя не є випадковим.
За популярністю «Лис Микита» майже сягнув «Кобзаря» Т.Шевченка, цікавим він був не тільки дітям, але й дорослим. Чи є цьому якесь пояснення?
«Лис Микита» належить до найпопулярніших творів І.Франка. Здавалось би, кумедна оповідь про пригоди рудого хитруна - і не більше. Та є щось глибоко приховане у висновках та повчальності цього твору. Кожен з читачів знаходить у ньому щось своє. Що ж знайдемо у цьому творі ми -залежить від нашого бажання працювати, досліджувати.