Дяків Оксана Романівна

«ПРО НЕСЛУХНЯНОГО ХЛОПЧИКА ІВАСИКА»

Міні-оповідання

Дяків Оксана Романівна,

вчитель української мови і літератури

вул.. с.М.Гвіздець, Коломийський р-н

Хлопчик йшов через кладку. І було б усе добре, якби він не подивився вниз. Коли він глянув вниз, то вода кликала його, манила. Він подумав, що під кладкою небо. Він так здивувався і говорить: «Як там по небу пропливають хмарки, але не намокають? Яка ж то глибінь?» - міркував хлопчик. «Добре,- голосно вигукнув,- запитаю матінку, вона все знає.»

Коли він переходив кладку, то побачив дивний маленький камінець. Підняв його і кинув в глибину. Стояв і довго вдивлявся, де ж подівся той чудернацький камінчик. А той тим часом давно вже лежав на дні.

Довго обдивлявся Івась, де ж дівся камінчик і вирішив що про все запитає батька, бо він дуже розумний. Перейшов кладку і направився до батькової кузні. Татка звали Яковом, він був дуже добрим, розумним і поважним. Завжди допомагав іншим і ніколи не відмовляв. Цих добрих якостей старався навчати малого сина.

Прибігає Івасик до кузні і бачить там багато людей і подумав: «Батько буде сварити, бо він не запитав дозволу в матері, а  та буде переживати за ним.» Із цими думками сховався в кутик біля печі. Дивився на вогнище, яке роздмухував батько. Там червоніли, палахкотіли жарини, які були подібні на жар-птиці,що наче шепотіли йому: «Лети за нами, лети далеко». Хлопчик Івасик скрутився в клубочок і заснув. Йому снилися чарівні жар-птиці, що несли його далеко від  додому.

Пройшов час і батько побачив свого сина, що спав, та й каже:«Що ж ти, дитино, сховався тут, я тебе не бачив, то був би замкнув у кузні до ранку. Ходімо, а то мати чекає на нас».

Разом з батьком хлопчина радісно і щасливо поверталися додому, де їх чекала матінка, що плакала від радості. Але посварила сина, і сказала, що чекає його прутик за непослух. Про те Івасик запевнив маму, що буде завжди слухати її. Матуся нагодувала сина і вклала спати. Івасикові снився сон, що жар-птиці теж сварили хлопчика і кликали за собою в даль.