Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Loading

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 52-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Нестерук Людмила Михайлівна



«ПРОСТИМИ СЛОВАМИ ПРО ФРАНКА ІВАНА»

Нестерук Людмила Михайлівна,

вчитель української мови і літератури

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

с.Ворона, вул.Роговича,44,

Коломийський р-н

Сучасній молоді присвячується...

Хто як живе...

Той хоче відпочити,

Той - від життя найкращий кусень відкусити,

Хтось вчиться, інший - байдикує,

А ВІН був тим, що все життя працює!

 

Загартував Франко свій дух в батьківській кузні,

Де в Нагуєвичах текли дитячі будні,

Але душа хотіла знань, Івась старався:

Він книги купував і з них навчався.

 

(А нині молодь де знання шукає?

У інтернеті в самоті блукає...)

 

Франка так вабили гімназії вогні,

Що спати доводилось і ... в труні.

І грошей бракувало. Де дістати?

Він взявся іншим учням помагати.

Писав всім різні твори, вчив учитись,

А сам хотів трудитись і трудитись.

 

(Хто нині з учнів хоче твори сам писати?

Це ж легше в «павутині» відшукати...)

 

Іван писав вірші, поринув у античність

І здійснював переклади незвичні:

Гомера, Геосіда і Софокла,

В Середньовіччя з Данте торував дорогу.

Відкрив Відродження славетні нам імена,

А також польського Міцкевича, французького Верлена...

 

(Як шкода, що «ВКонтакте» і «Facеbook»

Не кличуть взяти класиків до рук...)

 

Нарешті - місто Львів. Франко - студент.

Вступив на філософський факультет.

В журналі «Друг» почав він працювати,

Писати праці і публікувати.

Про погляди свої він говорив відверто:

За Україну ладен був і вмерти.

 

 (Сміливі патріоти є й в наш час,

В АТО собою ризикуючи за нас...)

 

Та за сміливість Йвана покарали:

Із друзями його арештували.

Аж дев'ять місяців тюремного страждання,

Та ще й було утрачене кохання.

Рошкевич Ольгу - ту, яку кохав,

За іншого священик-батечко віддав.

 

(Хтось вибрав би попівну і багатство,

Франко не зрадив поглядів і братство...)

 

І «дух, що тіло рве до бою»

Повів Франка і далі за собою.

Поет вкладає душу в свої вірші,

Він кличе: «Йдем в Європу, ми не гірші!»

Та владі так казати не годиться -

І знову на три місяці в'язниця.

 

(І в наш час молодь до Європи утікає,

Де краще - тут чи там - ніхто не знає...)

 

А потім вже Франко жив у селі.

Вдень працював у полі, а вночі...

Вночі творив, перекладав і мріяв,

Хоча за ним слідкує жандармія...

 

Дозволили вернутися у Львів,

Але навчатися продовжити не зміг.

Поет в столицю їде. Там Лисенко, Старицький...

Студентка Оля - Оля Хоружинська.

 

(Іван символізує Захід, Оля - Схід,

Давно вже об'єднатися нам слід...)

 

Побралися. Жили в роботі та ще й в скруті,

Але що суджене, того нам не минути.

Франко зміг аж у Відні захистити дисертацію,

Став доктором наук, але не знав реакції:

Боялись прогресивного поета -

Не допустили викладати у Львівському університеті.

 

(Таланту й розуму і зараз важко пробиватись,

Бо сірістю і тупістю найлегше керувати...)

 

«Зів'яле листя» - наче символ, в'януть мрії,

Але в душі завжди живе надія.

Не вибрали в парламент, ні до галицького сейму.

«Це ж хлопський син! Куди йому до верху?»

 

(Тепер у нас синочки олігархів

Сидять «заслужено» в Верховній Раді...)

 

Як той Мойсей, Франко - за Україну!

Веде її, святу свою й нетлінну,

Він хоче самостійної держави,

Де буде панувати лад і право.

 

Все популярнішим стає Франко серед народу,

Святкує ювілей діяльності безперешкодно.

Енергія кипить, а слово - наче жар,

«Лупає сю скалу» наш рідний Каменяр.

 

(І нам потрібно у Франка навчитись

Ні перед ким ніколи не хилитись!)

 

Вже й діти підросли, теж патріоти,

Відкрились і для них нові висоти.

Життя пливе... Оглянешся назад -

А літ пройшло вже майже шістдесят.

 

Дружина захворіла,

Поховали сина Андрія...

Діти роз'їхались, вдома - тишина.

Чому не відпускає поета хвороба страшна?

 

Руки не слухають. Як же писати?

Думка прийшла - можна диктувати.

Усе - для народу, хоч біль проймає...

А свічка життя горить-догорає...

 

Сто років - як з нами Франка вже немає,

Та пам'ять про нього в людей не згасає.

Нам викував наш Каменяр майбуття -

Вкраїні присвячував своє життя.

Томів - п'ятдесят. Був у праці титан -

Величний і гордий ФРАНКО наш ІВАН!

 

(Всю творчість Франкову нам не осягнути,

Та роздумів болісних не оминути.

Куди ми ідемо? І хто ми у світі?

Чужі - чи Франкові й Шевченкові діти?)

Оновлено 17-08-2017
© 2012. ОУНБ iменi I. Франка

Яндекс.Метрика