Малик Марія Василівна

«МРІЇ ПРО ВОЛЮ»

Малик Марія Василівна,

пенсіонер.

Калуський р-н, с. Дубовиця

В Нагуєвичах родилося хлоп'ятко.

Що майбутній це талант - ніхто не знав.

Та любов до рідної земельки.

З молоком матусі увібрав.

Ріс допитливим, охочим до науки,

І ази її чимдуж опанував.

Та найбільше в душу западало -

Це - минуле, і - коли хто розповідав.

Враження його були чутливі,

Виливались швидко у рядки.

«Повставали» вірші на папері,

Боротьба заполонила всі думки.

Коваль - батько ще не встиг навчити

Сина, як кується боротьба.

Та він став «каменярем» відомим.

Не знаходить спокою душа.

Як зробить життя русинів кращим?

Як не бути залежним від панів?

Згуртувати, підняти і повести;

Він, як ніхто інший, це умів.

Серце не знаходило спокою,

День і ніч він мріяв про народ.

Як знайти ще одного Мойсея,

Щоб в свідомості вчинив переворот?

Він хотів свободи для народу,

До святої волі закликав.

Що народ його з колін повстане

За сто літ вперед передбачав.

Що сьогодні маємо, Вкраїно!?

Чи здійснилися поетові слова?

Кавальцують, дроблять, розпинають.

Ціна волі надто дорога.

Ні «Майдани», ні війна, ні голод,

Ні ненависть в хижих почуттях,

Ні «граніт науки» не поможе,

Як нема любові у серцях.

Я не хочу бути песимістом.

Я плекаю віру у душі.

Скресне лід незгоди і нещастя.

Ще прийде «Великдень» на весні.