Легенька Марія Іванівна

«МОЯ ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ»

Легенька Марія Іванівна,

пенсіонер

Калуський район, с. Добровляни

Франко любив Україну,

І мову її солов'їну.

Він думав про нас із вами

Аби ми на своїй землі не були рабами.

Із брошури «В дорогу» Івана Франка,

Нагадують рядки нам із «Каменяра»,

Для рідного слова і мисли,

Правдиво сказані, - не стисло.

«...Не по ваших словах

Колись нас судитимуть люди

Коли трудом залізним мурований шлях

Заслугою вашою буде».

Франкові чисті наукові зерна посіяні були,

Щоб зійшли й зростали

І в наш час неспокійний,

Темний морок щоби розігнали.

160 літ після смерті поета Івана Франка

Треба було українцям чекати,

Щоб ті чисті зерна зійшли і зросли

І розум посіявсь до кожної хати.

Іван Франко хотів щоб ми,

Як він колись, стали «Каменярами».

І пробивали вільний шлях,

Для себе, дітей і України мами.

І наш народ це оцінив.

Його ім'ям і прізвищем Станіслав прикрив,

Тепер Івано-Франківськ місто є.

І весь світ поета Івана Франка визнає.

І ми, калу шани, радіємо так.

Про нього в нас є пам'ятні знаки:

Це його виступ в Районному домі на віче про хімію

І музей у Підгірках - хата Онуфрія рідного брата.

«Нехай живе хімія.

Скоро вона навчиться хліб з каменя робити,

Бо тут найхлібніша буде сторона,

Що зможе всі доми кормити»

«Комере» - спільна вечеря

Най нас ніколи не полишає

Франко любив людей,-

А любов вічна, вона меж не знає.

«Ні», у вірші « Моя любов», хто не любить всіх братів,

Як сонце Боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно».

Ось так Пророк Іван Франко звертається до нас,-

«Чи стане сил у вас кайдани ті порвати

З думкою вільною до бою сміло стати.

До бою вічного, великого, що йде круг нас самих».

Від гніту «російських чоловічків» оборонятись

В АТО нам треба згуртуватись,-

Віддати своє життя за волю, і славу, і честь,

І Небесною Сотнею назватись.

Слава Україні!

Героям слава!