Франко Олеся Мирославівна

«НЕ ПОРА...»

Франко Олеся Мирославівна,

викладач Калуської ДМШ, громадський діяч,

член Асоціації письменників України,

м. Калуш

Поезія

Не пора, не пора, не пора

Це Франкові крилаті слова.

Вже буде́ Україну ганьбити,

Нам пора для Укра́їни жити.

Не пора, не пора, не пора...

Кров людську проливати дарма́.

Ми не будемо більш терпіти,

Не дамо Україну ганьбити!

Не пора, не пора, не пора...

Хай пропа́де проклята мара.

Український народ - це єдина родина,

Хай живе, розквітає Вкраїна.

Бо пора се великая єсть:

В боротьбі здобуватимем волю.

Якщо треба - поляжем за щастя і честь,

Україну не зрадять герої.

«ДО ЛОЛИНА СПІШИЛА Я»

До Лолина спішила я,

Де є стежина в бойківському кра́ї.

У тім краю́, де сам Іван Франко,

Знайшов любов та її зга́їв.

Ступила я на стежку цю,

Яка влилась в сільську долину.

До сліз розчулена була,

Бо сам Франко до мене мовив:

«Три посестри любив я у житті ...

Та де тепер, любове ти моя!»

Сльоза текла у нього по щоці,

Він говорив: «Вернись, ЛЮБОВЕ!»

Та тільки спогади одні

Вплелися в моє серце.

І Лолин - це гірське село,

В якому сам Франко знайшов любов

та її втратив.

***