Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Loading

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 52-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Франко Олеся Мирославівна



«ФРАНКО ТА КАЛУЩИНА»

Нарис, поезія

Франко Олеся Мирославівна

(викладач вищої категорії

та концертмейстер вищої категорії

Калуської дитячої музичної школи)

м. Калуш, вул. Дзвонарська, 5/109

 

«БОРІМОСЯ, ЯК ВЧИВ ФРАНКО»

Іван Франко - це Каменяр!

Який талант і Божий дар!

Він міг пером наш дух збудити,

І свій запал в людей вселити.

 

Борі́мося, як вчив Франко,

Держатися всім за одно.

Хай дух вкраїнський не згасає,

Народ про це хай пам׳ятає.

 

Лупайте скелю на путі,

Щасливий шлях стелі́м собі,

ЩобУкраїна процвітала

І вільною навіки стала.

 

Учімось скрізь перемагати,

Щоб Україні волю дати,

То ж без вагань йди до мети,

Хоч, як не важко - все ж іди.

Для кожного з нас найріднішим є місто чи село, де народився, вимовив перше слово, звідки вирушив у світ. Для мене такою малою батьківщиною є Підгірки, що вже стали частиною міста Калуша. Тут моє коріння, могили моїх предків. Життя Івана Франка тісно пов'язане з цим мікрорайоном. Під час святкування сторіччя від дня народження Івана Франка у 1956 р. в Підгірках йому споруджено пам'ятник.

Чому саме вибір випав на Підгірки?

У Якова і Марії Франків було три сини: Іван, Захар і Онуфрій. Батьки померли, коли діти були ще малими. Їхнім господарством і землею заволодів вітчим Григорій Гаврилик. Іван вчився, утримуючи себе уроками, а брати вимушені були тяжко працювати у вітчима і мачухи на рідному обійсті. Онуфрій два роки навчався у Дрогобичі ковальства. Мав хист до різьбярства: простим ножиком вирізав предмети домашнього вжитку й забавки. Коли Захар (1883р.) і Онуфрій (1886 р.) поодружувалися, в нагуєвицькій хаті стало тісно. За родинними переказами, Іван в 1902 році дізнався, що у Підгірках місцевий священик продає хату й шматок землі і допоміг купити цей маєток братові Онуфрієві. Навесні 1904 року Онуфрій із дружиною Юлією з Дидинських (родом із с. Ясеня Сільна) та сімома дітьми поселився в Підгірках, які дали життя ще одній вітці роду Онуфрія Франка. 22 серпня 1906 р. народився їхній наймолодший син Омелян-Володимир - мій дідусь.

На початку квітня 1904 р. велика родина Онуфрія і Юліани (з Дидинських) (1861-1945), що складалась разом з ними із 9 осіб - Якова (Яся) (1887-1913), Антона (1888-1974), Марини (1890-1976), Розалії (1892-1972), Ганни (1894-1949), Анастасії (1896-1975) та Михайла (1900-1951),  переїхала до Підгірок і оселилась в старій, але ще міцній хаті. Омелян-Володимир одружився з Ганною Тацуняк. Після весілля молоді вирішили відокремитись. Почали будувати хату при дорозі на Калуш. Закінчили будівництво 1935 році. Саме цей будинок є музеєм-оселею родини Івана Франка. У новій хаті Онуфрія 15 квітня 1936 році народився первісток Омеляна-Володимира та Анни Франків, Мирослав-Онуфрій (мій батько). Через три роки, 19 березня 1939 року народилася дочка Оксана-Любов. Наймолодшою була дочка Уляна-Людмила. Померла у 1946 році немовлям і похована у гробі свого діда Онуфрія Франка.

Помер Онуфрій 28 липня 1913 року від запалення нирок на п'ятдесят дев'ятому році життя. Брат Захар пізніше згадував: «Добре жилося Онуфрієві. Поставив стодолу, ковальства не робив. Десь у марті пішов на рибу і розібраний заліз у зимну воду й з простуди помер ...»

Могила Онуфрія Франка збереглася у південно-західній частині цвинтаря. На ній був встановлений чавунний хрест із Розп'яттям. У 2012 р. за підтримки мера міста Калуша Ігоря Насалика було упорядковано могилу Онуфрія і Юліани Франків та споруджено там гранітну стелу. На цьому цвинтарі поховані діти та внуки Онуфрія: Антон та Ганна Франко, Омелян-Володимир з дружиною Анною Франко, Ярослава з чоловіком Василем Турчин, Михайло та Юлія Франко, Ольга Франко, Михась Франко, Василь Франко. Мирослав Франко похований у Калуші, Ярослав - в Новиці, а Богдан та Іван поховані в братській могилі в Підгірках.

Зараз в Калуші та в Підгірках проживають внуки та правнуки Онуфрія, а саме: Омеляна (Оксана та Олеся з сім'ями), Антона (Роман, Любов, Надія, Іванна, Ігор та  Зоряна з сім'ями) та  Анастасії (Віра та Галина з сім'ями).

Я - правнучка Онуфрія, рідного брата Івана Франка. Це велике щастя та велика відповідальність бути нащадком Франкового роду. З раннього дитинства я пам'ятаю, що до нас приїжджали гості з різних куточків України. Серед них були письменники, поети, шанувальники нашої родини. Тому ще в дитячі роки почала усвідомлювати своє знатне родове коріння. Часто в сімейному колі вели розмову про І.Франка, читали нам, сестрі Оксані та мені, казки нашого стрийка Івана та інших авторів.

Портрети І.Франка, Т.Шевченка в нашій оселі завжди були поруч з образом Ісуса Христа та Матері Божої. Пісня і слово домінували у житті нашої сім'ї. Дідуся Омеляна та  батька Мирослава запрошували на творчі зустрічі та заходи, які проводилися на Калущині, на честь Великого Каменяра. Коли я підросла, мене теж брали з собою. Бачили, що маю хист до музики та слова, неодноразового виступала з піснями та виконувала твори на фортепіано. Зауважу, що моя старша сестра Оксана  швидко вивчала вірші напам'ять і залюбки декламувала їх. Мушу згадати і про свого сина Назарія, який у 4 роки вперше виступив на сцені і прочитав вірш про І.Франка. З покоління в покоління засівалося зерно, з якого проростало шана до нашого талановитого предка.

У Підгірках Іван Франко бував неодноразово - на відпочинку, в гостях, проїздом у Карпати та в справах. Зі спогадів мого діда Омеляна дізналася, що «коли приїжджав Іван Франко, то односельці у неділю чи у свята сходилися на розповідь Івана Франка. У вільний час я із стрийком Іваном ходив у ліс по гриби. Він знаходив і показував, бо руками майже нічого не міг робити. І ходив з Франком також на рибу». Ще дідусь Омелян розповідав, що «стрийко часто, коли приїжджав у Підгірки, бував у «газетника». Так односельці називали освіченого селянина Стефана Смольського, батька відомого художника Григорія Смольського. Григорієва сестра Парасковія Ягинчук, яка народилася 1896 р., згадувала про переїзд сім'ї Онуфрія та гостювання Івана Франка в Підгірках: «Їхали всі на возі, одягнені були в мануфактурну кольорову одіж. У той час усі селяни носили натуральні «зрібні» вишиті сорочки, тому це викликало зацікавленість. Усі вибігали дивитися на новоприбулих сусідів".   

А ще пригадалося мені, як  син Омелян Франко та донька Онуфрія Розалія Баб'як згадували: «Уліті Іван Франко часто приїздив до свого брата, мого батька, в Підгірки. Дні, коли гостював стрийко, були особливо радісними не тільки для нашої сім'ї. Як тільки він приїздив, у нашій хаті збиралося повно людей. Кожному було цікаво посидіти,  поговорити з Франком. Стрийко також поводився з ними дуже чемно, з кожним вітався за руку. Вбирався він у звичайне вбрання і ніколи не виглядав на пана. Говорив також просто, по-нашому... Стрийко Іван дуже любив дітей. І де тільки побачить малу дитину, покличе до себе, ніжно погладить по голівці, тепло заговорить, якщо має, дасть даруночок. Тому діти до нього горнулися».

У Підгірках є музей-садиба родини Франка, про яку знають не тільки на Калущині та на Івано-Франківщині, але і по всій Україні та за її межами. Музей-оселю родини Івана Франка було відкрито 30 серпня 1992 року. Були присутні гості зі Львова, Івано-Франківська,  Калуша, Нагуєвич. До сьогодні пам'ятаю, як священик греко-католицької церкви Стрітення Господнього з Підгірок Михайло Бойчук освятив музей-оселю і відслужив молебень та з яким піднесенням була виконана пісня «Не пора, не пора» чоловічою народною хоровою капелою «Прометей» під орудою І. Кримського. Надали і мені слово виступити від молодого покоління Франків.

В нашому родинному музеї відкрито чотири кімнати. Перша кімната розповідає про життєвий і творчий шлях І. Я. Франка. Друга кімната музею містить матеріали про родину Онуфрія Франка у Підгірках. Третя кімната - франкова світлиця. Четверта кімната - Іван Франко та Григорій Смольський. Якщо пройтися кімнатами музею, то ми побачимо у першій кімнаті (колишня кімната моїх батьків: батька Мирослава Омеляновича Франка та матусі Марії Миколаївни Франко) світлини з дитячих років, студентського періоду життя, похилих літ Каменяра. Тут же фотокопії листів Онуфрія Франка до брата Івана, фотографії дітей Петра, Тараса, Андрія та Ганни. Центральне місце в цій кімнаті займає родинне дерево франкового роду. Над деревом роду висять портрети трьох братів - Івана, Захара та Онуфрія Франків. В другій кімнаті музею (колишня дитяча кімната: моя і сестри Оксани) зібраний матеріал про родину Онуфрія Франка у Підгірках. Є також і куток священика, поета і просвітницького діяча о. Антіна Могильницького  А третя кімната (колишня кімната дідуся Омеляна Онуфрійовича Франко та бабусі Ганни Дмитрівни Франко) - це франкова світлиця. Там розміщені речі родини Онуфрія Франка, подаровані музеєві. Серед них - вишиті верети і обруси роботи рук Розалії Франко-Гонти, дерев'яні ліжко і шафа, вишивки Анастасії Мельник, яка пам'ятала приїзд Івана Франка на похорон брата Онуфрія у 1913 році. Найважливішими експонатами цієї кімнати музею-оселі є корито, бочка, підсвічник, рамка і куфер, зроблені власноруч Онуфрієм Франком. А у четвертій кімнаті виставлені картини Григорія Смольського. Серед них «Михайло Франко» (портрет сина Онуфрія) та «Портрет Марії Капець».

Під час українсько-руської студентської мандрівки 1884 року, яку організував Іван Франко, влада заборонила проведення літературно-музичного вечора у Калуші. Калушанам вдалося вибороти дозвіл, але намісництво у Львові викреслило з програми декларацію Шевченкового «Титаря». Калуський староста розпорядився подати йому поіменний список тих, хто виступатиме на вечорі. Особливу увагу привернула «Дума про те, як гетьман козацький Самійло Кішка втікав з турецької неволі», що її прочитав і пояснив Іван Франко.

20 грудня 1896 року в Калуші була поставлена Франкова комедія «Майстер Черняк», у якій взяв участь уродженець міста, відомий артист, Іван Рубчак. Український художник, родом з Підгірок, Григорій Смольський намалював картину «Арешт Івана Франка в 1880 році».

Вже 100 років минуло, як  помер Іван Франко. Але він духом в безсмертя піднявся і вічно горітиме «вогник франкової кузні».

 

«ФРАНКОВІ МРІЇ»

Ти мріяв, щоб сади буяли пишні,

Щоби земля заквітнула добром...

Поглянь, які сьогодні бідняки колишні

Щасливі над Дністром і над Дніпром ...

 

Пісні із працею злилися воєдино,

Рукам робочим - шана і хвала.

Це твій народ, твоя це Україна

Розквітла під блакитним небом

й сонячним теплом.

Оновлено 17-08-2017
© 2012. ОУНБ iменi I. Франка

Яндекс.Метрика