Литвин Ольга Іванівна

«МІСТИЧНИЙ ЛОЛИН»

Литвин Ольга Іванівна,

провідний бібліотекар бібліотеки-філії

с.Максимівка Долинської ЦБС

Містичний Лолин ніби важко дихав,

Коли стомившись, сів він край села.

Відчув Франко... щось віщувало лихо,

Та серце кликало туди, бо там вона.

На їх любов, як на весняний цвіт,

Впав заморозок непорозуміння.

Просив він Ольгу... вберегти не зміг.

Розлуки вдарив холод, мов каміння.

Та й не зберігся тут старенький тин,

І кладочка, що серед ночі вітер гойдав.

Жива історія дивилась зі світлин -

А все-таки Франкова була Ольга...

Їх цвіт кохання прихисток знайшов -

В поезії, що вічність буде жити.

«Тричі мені являлася любов...»,

До світу буде завжди говорити...

«ТУТ ВИТАВ У МРІЯХ МОЛОДИЙ ФРАНКО...» (І.Гачка)

Витали спогади, сповиті у любов,

Крутились віхолою думи, сумом звиті.

Він біг, летів, в пориві стила кров,

Та вирок долі не зумів спинити.

Якби вона... Ні-ні, то хрест,

Призначений у їх стежках життєвих -

Тут розійтись, де Лолинець тече,

В любистку й вітах споришевих.

Яка то мука, ні - то вигоріле тло,

Що спопелило його душу до загину.

Поета серце тут горіло і жило -

«Зів'ялим листям» стало в гожу днину.