Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Loading

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 52-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Бойчук Оксана Федорівна



«НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ ЖИТЬ»

Нарис

Бойчук Оксана Федорівна,

вчитель історії та правознавства

Мединського НВК

с. Мединя, вул. Молодіжна, 430, Галицький район

«Смерть кожної людини сприймається великою трагедією, а смерть людини великої - справжня катастрофа для людства», - писав в есеї «Три долі» П. А. Загребельний. Ці слова ми сьогодні промовляємо про Івана Франка. Йому - 160. Багатогранний письменник, критик, публіцист, учений, громадсько-політичний діяч... Важко повірити, але кожна з цих дефініцій стосується однієї людини. Зважаючи на масштаб раціоналістичної думки та діапазон чуттєво-художнього сприйняття світу, Івана Франка, без сумніву, можна вважати генієм. Це людина, яка створила себе сама невтомною щоденною працею.

Український франкознавець Богдан Тихолоз доречно зазначив: «Перефразовуючи Володимира Винниченка, стверджу: прийшов час читати історію без брому. І насамперед - читати І. Франка. Бо справжній Франко, як і півстоліття тому, - незнаний, невизнаний, непрочитаний». Сьогодні кажуть: Мойсей, пророк, провідник народу... Сам же Франко скромно називав себе орачем на зарослій бур'яном народній ниві. За 40 років він написав 6000 творів. У період активної творчої діяльності митець видавав 5-6 книг щорічно. Враховуючи обсяг доробку, кожних 2 дні він писав вірш, роман, монографію, статтю, новелу. «Франко переклав українською твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур», - підрахував дослідник Б. Тихолоз. Письменник володів феноменальною пам'яттю і був надзвичайно працьовитим. Його перу належать 3 тисячі наукових студій - із економіки, теорії літератури, критики, культурології, мистецтвознавства, історії (світової та вітчизняної), релігієзнавства, соціології, етнографії та інших наукових дисциплін, які він опанував за неповних 60 років життя. Франко один із небагатьох українців, які дійсно заглибилися в історію християнства, вивчали Святе Письмо та ранні апокрифічні тексти. Наші сучасники вважають його професійним політиком та філософом, хоча митець неодноразово наголошував на тому, що не претендував на роль лідера чи вождя у цих сферах. Він студіював науки, писав статті й трактати, займався громадськими справами, адже було замало в той час справжніх професіоналів, справді здатних "просвітити народ".

Що ж до політичних поглядів літератора, то необхідно звернутися до коментаря історика Ярослава Грицака: «За все своє життя Франко був і драгоманівцем, і марксистом, і фабіанцем, і радикалом, і націонал-демократом. Але жодне з цих означень не підходить для характеристики його громадської діяльності, до його могутньої політичної постаті». Журналіст Володимир Здоровега про І. Франка: «Він був не політиком, а політологом, не Мойсеєм, а Пророком зі здатністю передбачати події, але без можливості змінювати їхній плин. Наприклад, ще на початку ХХ ст. він писав про крах держави Енгельса-Маркса, яка у майбутньому перетвориться на «тюрму народів». А епізод із поеми «Мойсей», де матір їсть своє дитя, сміливо можна вважати передбаченням Голодомору...»

Іван Франко рішуче виступав за незалежність України, але одночасно усвідомлював, що українці не готові зробити такий вагомий історичний крок. Цю рису публіцист Оксана Пахльовська назвала «пронизливою історичною інтуїцією». Роки минали після смерті митця, а справжня реальність засвідчує, що українці і далі роблять помилки.

Роки намагаються віддалити його від нас, але він не піддається, він щодень стає ближчим, дорожчим, зрозумілішим.

І щодень потрібнішим...

Долю народів творять не самі лиш економічні умови життя, а й думка, ідея, духовність. Франко, як майже всі генії, не мав легкого життя. Страждав разом зі своїм поневоленим народом. Та велич не в стражданнях, а в перемозі над ними. Він належав до тих нечисленних обранців людства, які не дбають про власне щастя, бо все їхнє життя - це боротьба за правду.

Доступний кожному, хто прочитає бодай рядок його поезії, Франко водночас - поет неймовірної мистецької досконалості. Лірична сила його генія - неперевершена. Сила уяви - небачена. Чуття слова - приголомшливе. Природність, невимушеність стилю - дивовижні. Простота - гранично прекрасна. Ось відкрилася йому найвища таємниця простоти, поєднаної з найбільшими глибинами, і вмерла разом з ним, але водночас далі живе в його поезіях, які далі чарують тебе своєю відкритістю навіть тоді й там, де героїзм намагаються замінити комфортом, силу духу - монотонністю загальної освіченості, революційні прагнення - буденним прагненням про підвищення продуктивності праці, шукання істини - з примарами нез'ясованих міжнародних конфліктів.

Коли народ перестає чути поезію, він втрачає в своїй душі щось дуже значне. Це тривожне явище. Занепад поезії - занепад душ. Народ бореться з цим навіть несвідомо. Коли історичні умови склалися так, що ми не мали професійних поетів, народ створив сотні тисяч пісень, неповторні думи, билини. Усі великі українці були поетами: Шевченко, Франко, Леся Українка, Коцюбинський, Тичина і ін.

Природа наділила кожен народ своєю мовою. В цьому була якась вища доцільність, якої ми досі ще не вміємо збагнути. Поет повинен промовляти до світу мовою і голосом свого народу - тільки тоді він стане великим.

Останній день, остання воля,

Остання тиша на піску,

І поминальна грудка солі

На крижаному рушнику,

І сірий вітер проти ночі,

І тихе слово при кінці.

І Україна очі в очі

Стоїть зі свічкою в руці...

Павло Гірник

Віддаючи високу шану Іванові Яковичу Франку як громадському діячеві, вченому, літературознавцеві і філософу, критику й теоретику літератури, ми багато уваги приділяємо основному в його спадщині - художній творчості, де з винятковою силою проявився характер Франкового обдарування. Розглядаючи ж художню творчість І. Франка, ми говоримо з захопленням про нього як про новатора в прозі, одного з основоположників народного театру на Україні, талановитого драматурга, проте починаємо розмову про його творчість з поезії, бо з поезії він почав і нею закінчив свій творчий шлях.

Писати вірші І. Франко почав ще в старших класах гімназії. З ранніх його спроб до нас дійшли тільки поезії, друковані у студентському журналі «Друг» (з 1874 р.). Молодому поетові довелося долати значні мовні труднощі у зв'язку з несформованою в Галичині літературною мовою. Тому в подальшому саме Іванові Франкові буде належати ініціатива широкого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» - так традиційно називали себе корінні галичани.

Він розумів, що виступати з новими поетичними творами після Т. Шевченка - справа дуже складна. Щоб гідно продовжити традиції Шевченка в українській поезії, треба було рішуче вийти за межі існуючих шаблонів і в нових історичних умовах писати по-новому. Це завдання виконав І. Франко. Його збірка «З вершин і низин» викликала справжнє захоплення в колах передової молоді. Ця збірка стала новим етапом у розвитку української поезії після шевченківського періоду, водночас підсумовувала поетичну діяльність І. Франка за 20 років.

Далекий і важкий шлях до нового життя. Одні падають на тому шляху, знесилені, інші приходять на їхнє місце і йдуть, не збавляючи кроку, бо світить їм ясність ідеалу:

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,

Що кров'ю власною і власними кістками

Твердий змуруємо гостинець і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ.

 «Каменярі»

Зовсім новаторським явищем в українській епічній поезії були славетні «Галицькі образки» І. Франка, написані як віршем, так і прозою. Це картинки народного життя, взяті з реальної дійсності, віршовані нариси та оповідання, часом цілі повісті з життя галичан.

Майже всі поеми І. Франка так чи інакше пов'язані з історичними, фольклорними або літературними джерелами, які він досліджував, вивчав чи перекладав українською мовою. Щоб уявити собі велетенський обсяг літературних і наукових інтересів І. Франка, досить згадати, що вся оригінальна поезія його вкладається в 5 томів, переклади і переспіви його з світової поезії займають 8 томів.

І. Франко не тільки належав до видатних художників-реалістів кінця ХІХ ст. Він був бійцем за реалізм у літературі й мистецтві. Він все своє життя був в активних пошуках нового, не боявся відкидати застарілі традиції, завжди підхоплював ініціативу молоді. Можна напевне сказати тепер, що саме І.Франко підготував появу таких зовсім різних і оригінальних художників, як В. Стефаник, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, Лесь Мартович і Марко Черемшина. Більше того І. Франко був першим критиком і теоретиком молодої української прози кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Іван Франко до свого славного 160-ліття йде як бойовий наш сучасник, уславлений мільйонами своїх читачів і шанувальників. Все своє життя він працював для того, щоб українська література, яка дала світові геніального Т.Г. Шевченка, засяяла власним світлом у світі літератур, внесла свій вклад у скарбницю культури. Його художня творчість була багатою і різноманітною, як саме життя Франкове. Він є титаном праці, прикладом того, як багато може зробити одна людина в складних життєвих обставинах. Глибоко й на все життя Іван Франко засвоїв зміст прочитаних книжок. Постать його є невмирущою і завжди творчість сучасною. Шануймо його! Нехай 27 серпня стане днем переосмислення.

Лупайте сю скалу! Нехай ні, жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить

Оновлено 17-08-2017
© 2012. ОУНБ iменi I. Франка

Яндекс.Метрика