Довге поле на франковій стезі

У Довгополі, як ніде інде раніше, Франко дихав на повні груди. Пив гірське повітря, як джерельну воду. Такого повітря і такої джерельної студениці немає ніде по всіх горах. Лишень тут, у цьому гуцульському селі над дзвінким Білим Черемошем, у срібних іскристих передзвонах якого купалися мудрі, геніальні думки письменника. Приходив додому - до дякової хати, що через дорогу від ріки, і по ньому ще збігали крапельки Черемошевої купелі-роси. Сідав квапно за письмовий стіл, умокав перо  в чорнильницю і наповнював своє послання до вірних друзів-однодумців Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Осипа Маковея, Михайла Павлика величчю Карпатських гір, задумою полонин, чарівним світом довколишньої казкової краси - дикої, неповторної і ... ніжної. А про гуцульську нужду, якої пливло по ріці так багато, і про сміливих та дужих карпатських легінів, що насмілилися тут гуцульську нужду спровадити за високі гори, повістували Іванові Яковичу прості люди. Старий гуцул Андрій Освіцінський, що Мандриком назавше залишився у селі, розповів Франкові про опришків - Олексу Довбуша, Лук'яна Кобилицю, Мирона Штолу. І про „гуцульського короля" - жорсткого мандатора-кровопивцю Герлічку, післаного в гори цісарем для розправи з опришками, про гуцульського юду-Юріштана, що, мов гончий пес, ганявся за братією опришків горами з ровтою пушкарів, оповів одного літнього ранку письменникові той самий Мандрик.

(повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка).

Нагірняк В. Довге поле на франковій стезі : [про перебування І. Франка з родиною в с. Довгополе Верховин. р-ну у 1898 р.] / В. Нагірняк // Перевал. – 2016. - №3/4. – С. 21-24.