.

...Однак критичний розум Франка, його вміння самостійно й незалежно від будь-яких упливів будь-яких авторитетів аналізувати факти і робити висновки взяли верх над тенденцією до абсолютизації соціал-демократичних чи анархістських ідей щодо майбутнього об'єднання всіх слов'янських рік і потоків в одне російське море. І ось уже в одній зі статей І. Франко не погоджується з М. Шашкевичем, що по мірі зближення великоросів та українців українській літературі доведеться „все меншати і меншати", аби стати частиною літератури російської: „Може бути, що колись усі народи й зіллються в одну сім'ю, досі, однако ж, того не видко, а освіта, близьке та мирне життя і тісні взаємини не змогли злити водно, наприклад, німців, французів і італіянців в Швейцарії". Відповідно в уяві Франка змінюється і образ „бідних та покривджених" братів-росіян, які все менше нагадують йому слабосилих оборонців ще слабших, ніж вони самі, а все більше асоціюються з підступними й агресивними загарбниками, що не здатні за своєю ментальністю і способом життя до мирного співіснування із сусідами...

(повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ. ім. І. Франка).