.

Українське культурне Відродження - це велика масштабна епоха по горизонталі (увесь напрацьований культурний масив) і вертикалі (стосується усієї української спільноти - інтелігенції, державних діячів, робітників і селян), яка обіймає значну часову віху від ХІХ аж до початку ХХ століття. Звісно, в порівнянні з попереднім культурним хронологічним циклом. В надрах історико-соціальних реформувань народився багатовидовий, багатовимірний український національний сегмент культури, пов'язаний з відомими на увесь світ постатями, які змінили ментальне обличчя тоді не державної, але реально присутньої в географічному просторі світу країни України - постатями Тараса Григоровича Шевченка та Івана Яковича Франка.

Визнано і не викликає заперечень те, що кожен з них - одноосібно і сукупно сформували такі базові культурні засади, які стосуються не тільки української літератури, але й вплинули на усю презентовану палітру української культури, на все національно-українське суспільне життя. Тарас Шевченко, народжений центральною Україною, та Іван Франко - із земель західноукраїнських, фактично "два крила" могутнього птаха, який розпростер свої крила в часі, обіймаючи на просто територію, а національний таки ментальний простір, в якому жили і живуть нащадки тих, хто колись зачудувався, повірив, надихнувся і залишився вірним прихильником не тільки їхньої літературної спадщини, а власне ще й їхнім думкам, ідеям, образам, вчинкам, поясненням, закликам і заповітам, які після себе залишили два найвидатніші українські титани духу і дії...

... Повний текст статті  можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.