.

Уже на початку своєї перекладацької діяльності І. Франко жваво цікавився оригінальною творчою манерою письма французького поета, новеліста та романіста Альфонса Доде ( 1840-1897), ім'я якого часто ставив поряд з іменем "натураліста" Еміля Золя. У листі від 6 лютого 1877 р. до М. Драгоманова молодий перекладач ділився своїми широкими творчими планами про видання "Бібліотеки найзнаменитіших романів і повістей заграничних, переведених на наше", в яких твори А. Доде займали б вагоме місце: "На перший раз думаю видати "Мертвые души" Гоголя, відтак "Фромон син і старший Ріслер" А. Доде, або що такого ". Тут же І. Франко просить підшукати знавців різних іноземних мов для перекладу творів Діккенса, Теккерея, Тургенєва й роману "Жака" А. Доде, бо "у нас сил дуже мало". Через декілька днів І. Франко знову звертається до М. Драгоманова, висловлюючи свою думку про те, що саме твори А. Доде та Е. Золя можуть бути зрозумілими, а отже, й корисними для українського селянина. З того часу І. Франко активно пропагує "велику" й "малу" прозу провансальця, залучаючи до перекладу Ольгу Рошкевич, Марію Грушевську, Олександра Борковського (1843-1921) - українського видавця, публіциста, журналіста, педагога, "скрупулятного перекладача", який у 1883 р. опублікував у згаданій вище "Бібліотеці..." перший український переклад із творів А. Доде, зокрема його роман "Фромон молодший і Ріслер старший"...

...Повний текст статті  можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.