.

...Що ж до питання рецепції І. Франком французької літератури, яка в його творчому доробку займає вагоме місце, то наведемо його слова з оповідання "Гірничне зерно ( Із моїх споминів"): "Я занедбав у гімназії навчитися по-французьки і потім довгі літа прикро почував сей брак,  поки не навчився, хоч від біди, володіти тою мовою аж геть пізніше, вже в 80-х роках". Тут же І. Франко пояснює причину, що спонукала його занедбати вивчення французької мови: нею було близьке знайомство з батьком шкільного товариша Франца Лімбаха, етнічного німця, який французів і французької літератури не любив і цю нелюбов прищепив і йому. Водночас Ф. Лімбах - "старий, дивачний, но дуже очитаний чоловік" - був вимогливим і доброзичливим порадником І. Франка в період його становлення як літератора. Згодом французька література зайняла чільне місце у критичній та перекладацькій діяльності І. Франка. Після юнацького захоплення романами А. Дюма, Е. Сю, Жорж Санд, В. Гюго та ін. І. Франко у зрілі роки глибоко вивчає літературу, мистецтво, історію, філософію Франції, свідченням чого є велика кількість французьких художніх творів, періодичних і монографічних видань, що зберігаються в його власній бібліотеці...

... Повний текст статті  можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка.