Іван Франко як виклик долі

Із нагоди 95-ї річниці з дня смерті Івана Франка

Тарас Головань

    Кожен із нас відкриває того чи того письменника по-своєму, особливо коли це такі складні й багатогранні натури, як Іван Франко. Я також маю досвід «зустрічі» з цим видатним українцем, і пов'язаний він із прочитанням однієї єдиної книжки. Це репринт 1984 року канадського видання (1918) Франкової «Поеми про сотворення світу» (1905). Уже пізніше, у 2004 році, її було перевидано з ґрунтовною передмовою Володимира Погребенника. через якийсь час про книжку заговорили, франкознавці присвятили цій темі низку досліджень. Я звернув увагу на студію Івана Франка тому, що й сам цікавився науковим, історико-філологічним дослідженням Біблії або просто біблійною критикою.
    Та, власне, моє «відкриття» Франка було пов'язане не так із самим предметом, бо автор писав про добре відомі факти, із якими кожен охочий міг познайомитися, зокрема з радянських книжок із серії «Науково-атеїстична література», наприклад, «Походження Біблії» (1964), «Відкриття» (спочатку поєднане із сум'яттям) стосувалося викладу фактів, інтонаційного обрамлення, у якому вони були представлені. Ще точніше, співвіднесення фактів із висновками.. Виходило, згідно з автором, що результати історико-філологічного дослідження Святого Письма, скажімо, проблеми авторства, походження і датування деяких біблійних книг, різночитання, мозаїчність тексту, фактичні неточності «заперечують» «божественне» походження Біблії. Прочитавши таке, хотілося сказати: «Дивина та й годі!» Можна було б повторити за Франком, який у «Поемі про сотворення світу» часто вживає це слово: «Нісенітниця!» Небезпечний тут, міркував я, не лише спрощений підхід до проблеми, який, хоч і базувався на висновках французьких авторів ХVІІ сторіччя, зокрема Баруха Синози чи, приміром, Жана Астрюка, їм властивий не був. Спрощений і філософськи необґрунтований вигляд мало трактування зв'язку між вірою і розумом, яке після «коперніканського перевороту» Іммануїла Канта здавалося не просто наївним, а, можна сказати, небезпечним, бо хотілося запитати: якщо панування віри закінчилося. То тепер доведеться нам жити в час тотального культу науки?

                    (Повністю ознайомитися із змістом статті Ви зможете в ОУНБ ім. І. Франка)

    Головань Т.  Іван Франко як виклик : із нагоди 95-ї річниці з дня смерті Івана Франка / Тарас Головань // Літературна Україна. - 2011. - 16 черв. (№ 24). - С. 1, 2.