ІВАН ФРАНКО І РОЖНЯТІВЩИНА

О. Лесюк
      Рожнятівщина – мальовничий бойківський край, який дав українській і світовій історії та культурі десятки талановитих особистостей. Справжньою гордістю краю завжди будуть будитель національного духу галичан Іван Вагилевич (1811-1866), священик і поет Василь Мельник-Лімниченко (1899-1949), вчений і фольклорист Михайло Пазяк (1930-1999).
      Довгий історичний шлях пройшли краяни. Шукаючи кращої долі, журавлями відлітали за світовий океан жителі Небилова Б. Пилипів та В. Ілиняку 1891 році, поклавши початок першої еміграції до Америки.
      Тут, видніючись, синіють високі гори Грофа, Сивуля, Аршиця з вічнозеленими смереками, що пахнуть живицею, з мінеральними джерелами в Підлютому, де на початку XX століття була літня резиденція галицького греко-католицького митрополита Андрея Шептицького з „Кедровою палатою” і Пластовим табором на г. Сокіл.
      На перехресних стежках нашої історії, літератури і культури світить нам славетна постать Івана Франка, який став титаном національного духу в Галичині. Його життя – це ціла епоха. Він надихав борців за вільну, незалежну Україну. Про Івана Франка можна сказати його словами:
"Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї.
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї."
      Жити для України – його найбільші поривання звучать у вірші, що став піснею, як другий Гімн галичан:
"Не пора, не пора, не пора
Москалеви й ляхови служить!
Довершилась України кривда стара, -
Нам пора для України жить..."
      Він запалював та спонукав до праці сотні людей во ім'я державності. Серед них були і наші краяни та ті, що прилучилися до розбудови нашого краю. Вони жили і творили у Франкову епоху,  особисто були знайомі та зустрічалися з ним, співпрацювали та підтримували творчі і дружні взаємини. У цьому переліку слід назвати Лева Воєвідку (1864, с. Лоп'янка, Долинського повіту, тепер Рожнятівського району – 1935, м. Кіцмань на Буковині) – лікаря, громадського діяча, члена товариства "Січ" в 1888 році, засновника Українського лікарського товариства у Львові. Товариство "Січ" гуртувало довкруги себе передову українську молодь, вело просвітницьку роботу, організовувало зустрічі з Іваном Франком та Михайлом Драгомановим.
      Довголітнім секретарем, а згодом і головою Лікарського товариства (1934) був лікар, науковець і педагог, воїн УГА і викладач Українського Таємного університету Максимонько Леонтій (1893, с. Цінева, Долинського повіту (тепер Рожнятівського району) – 1965, м. Торонто, Канада.)
      З Іваном Франком був знайомий племінник Івана Вагилевича Михайло Вагилевич (1851, Болехів – 1912, Сокаль, тепер Львівської області), письменник і педагог. У 1880 р. закінчив Львівський університет, де познайомився з Іваном Франком та Михайлом Павликом, брав участь у студентському товаристві "Академічний кружок". Михайло Вагилевич учителював у Дрогобицькій та Перемиській гімназіях, Тернопільській і Сокальській учительських семінаріях, брав участь у громадській та просвітній діяльності. В 1876 р. поставив на сцені свою переробку з п'єси І.Франка "Три князі на один престол". А в п'єсі "Знеохочений", 1878 р. в образі Дениса, Іван Франко зобразив Вагилевича Михайла.
      У серпні 1884 р. в м. Долина відбулося окружне народне віче, на якому виступив Іван Франко з промовою "Як нам організуватися, щоб видобутися із теперішньої, нужди", де закликав товариство "Просвіта" та інші товариства  ширити
просвіту серед народу. На вічі був священик із Лоп'янки, делегат Установчих Зборів товариства "Просвіта" у Львові (1868 р.) Йосиф Заячківський (1810-1894), який особисто знав Франка.
      У часи національного відродження Йосиф Заячківський був одним з найактивніших церковно-громадських діячів. Він – учасник та промовець багатьох народних віч, молодіжних зібрань.
      Отець Заячківський підтримував дружні стосунки із парохом Лолина Михайлом Рошкевичем, батьком Ольги Рошкевич, неодноразово бував у них в гостях.
      На вічі в Долині, про яке згадувалось, був і Микола Кобринський (1829, Чернівці – 1893, с. Цінева, Долинського повіту (тепер Рожнятівського р-ну) – священик УГКЦ, фольклорист, громадсько-культурний діяч, педагог. З 1852 р. Микола Кобринський – шкільний інспектор Перегінського округу, де заснував 27 шкіл, а з 1856 р. – парох в Ціневі, де заснував читальню "Просвіти".
      В 1855-1856 роках Кобринський був співробітником "Зорі Галицької". Уклав збірник пісень і переказів Долинського округу та "Гуцульський словник", якими користувалися Я. Головацький  Є. Желехівський.
      Гордяться цінівчани, що в їхньому селі Цінева деякий час жила і працювала в школі Ольга Дучимінська (1883, с. Миколаїв, тепер Львівської області – 1988 р., м. Івано-Франківськ), педагог, письменниця, перекладачка, журналістка, громадська діячка, яка усім своїм страдницьким життям засвідчила любов до України. В селі живе її похресниця Леонія Олексин. В її квартирі висіла картина О. Новаківського, з котрим вона зналася особисто.
      В Ольги Дучимінської та її батька були дружні стосунки в Іваном Франком та його дружиною Ольгою. Її твори друкував Франко. В 1905 р. найпопулярніша львівська газета "Діло" надрукувала її перший вірш "Іронія долі" (1905, ч.15, 2 лютого).
      Ольга Дучимінська працювала над монографією „Іван Франко – етнограф”, будучи науковим співробітником етнографічного музею у Львові (1939-1941 р.р.).
      В музеї Івана Франка у Львові відкрита виставка, присвячена її многостраждальному життю. В Цінівському народному музеї експонуються твори та фотографії О. Дучимінської.
      Підтримував дружні стосунки з Іваном Франком Євген Озаркевич (1861, Белелуя на Снятинщині – 1916, Львів) – засновник (1903 р.) „Народної лічниці” у Львові, автор багатьох праць, брат Н. Кобринської.
      У „Народній лічниці” лікувався та перебував останні дні життя Іван Франко.
      Євген Озаркевич разом з Левом Воєвідкою заснували українське лікарське товариство. В тім часі, що і Лев, Євген Озаркевич вчився у Відні та належав до товариства „Січ”.
      В кінці 80-х рр. ХІХ ст. Озаркевич працював лікарем у Рожнятові. До нього в гості приїжджав Іван Франко разом з Михайлом Павликом.
      Працював у „Народній лічниці” у Львові і лікував Івана Франка, коли той уже був дуже хворий, Володимир Шуровський (1890, Н. Струтин Долинського повіту, тепер Рожнятівський р-н) – 1969, Дрезден, Німеччина) – лікар, педагог, член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. Шуровський працював лікарем Східної групи УГА і 1-ої бригади УСС. Стрілецький лікар Володимир Шуровський доглядав Франка як рідного батька, інколи брав його на прохід та на візити до хворих стрільців, згадував Василь Франко – син Захарія, брата Івана Франка.

Лесюк О. Іван Франко і Рожнятівщина / О. Лесюк // Добра справа. - 2006. - 1, 8 верес.