ЗАБОРОНЕНА ТЕМА: ФРАНКО ТА ЄВРЕЇ

Полєк В.

  І.Франко був на рідкість обдарованою людиною, знавцем  багатьох мов, а серед них - побутової їдіш. Його зацікавлення  не обмежувались тільки мовними питаннями. Він займався історією гебрєїв, або як їх називали в Україні , жидів. Це слово аж ніяк не мало негативного значення, а було таким же синонімом, як українець  чи поляк.

    І.Франко порівнював долю українського народу з єврейським, що знайшло відображення у поетичному циклі « Жидівські мелодії», який увійшов до першого і другого видань збірки «З вершин і низин» (1887 і 1893 ) і з пропусками був надрукований у першому томі 50- томного Зібрання творів І.Франка. Випали саме ті вірші, в яких поет через долю єврейського народу висловив свої погляди на майбутнє рідного українського народу.
    З січня по червень 1893 р. І.Франко (з перервами) перебував у Відні, де готувався до захисту  своєї третьої (перша була присвячена  політичній поезії Т.Шевченка, друга - творчості Івана Вишенського) докторської дисертації «Варлаам і Йосааф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія», яку успішно захистив 28 червня 1893 р., одержавши науковий ступінь доктора філософії. У Відні він проживав разом з В.Щуратом, який тоді вивчав слов'янську філологію. Останній залишив нам цікаві спогади про перебування І.Франка в австрійській столиці, що із зрозумілих причин раніше не згадувались і не цитувались. У своїх споминах В.Щурат  особливо відзначив ту повагу, з якою ставилися до І.Франка відомі австрійські діячі культури єврейського походження , і зокрема редактор фольклорного журналу  «Ам Урквель» С.Краусс, на сторінках якого часто друкувався І.Франко.
    Звернемося до зустрічі І.Франка з Т.Герцлем, що відбулася у віденській кав'ярні  «Центральна». Розмову розпочав  творець сіонізму . «Дуже радію, що можу познайомитися з паном, - сказав Герцль до Франка. - Бо вже декілька разів мій колега (С.Краусс. - В.П.) згадував про Вас. Мало сказати - згадував. Він нарозповідав  мені стільки, що познайомитися особисто з Вами стало для мене найгарячішим бажанням».
   А далі він розповів про свої проекти відновлення єврейської держави. «Дуже мені сподобалася Ваша ідея відбудови жидівської держави, - сказав І.Франко. - Вона мене дуже зацікавила, бо є неначе сестрою рідною нашої української ідеї відбудови української держави. Але чи одна  (тобто єврейська. - В.П.), чи інша (українська -В.П.) є  здійсненними?»
   Обидва співрозмовники погодилися на тому, що найпрекрасніша ідея буде здійсненною тільки тоді, коли збудить серед найширших народних мас і породить серед них своїх захисників, готових навіть на мучеництво. «Якщо нам колись завдяки Мойсеєві вдалося скинути єгипетське ярмо і повернути Палестину, то чому ж тепер мало б це бути неможливим?» - сказав Т.Герцль. А І.Франко зауважив, що тоді євреї «мали Мойсея, і тільки одне єгипетське ярмо до скинення. А сьогодні ? Ми, українці, маємо їх аж три, а ви хіба у десять разів більше, бо ви розсіяні по всьому світу».Як бачимо , І.Франко був одним з ідеологів національної ідеї і борцем за самостійність України.
   Заслуговують на пильну увагу і думки В. Щурата   про ґенезу поеми І.Франка «Мойсей», поява якої , як стверджує мемуарист, була викликана розмовами їх автора з Т.Герцлем. І хоча задум був остаточно зреалізований тільки у січні - липні 1905 р., все ж таки ці спостереження В. Щурата дуже цінні і подають нові, додаткові матеріали про зародження поеми «Мойсей», що належить до вершинних творів української літератури і всієї української суспільно - політичної думки.
   Пізніше І. Франко був рецензентом праці Т.Герцля «Дер Юденштадт». Свої замітки про неї під назвою «Панство жидівське («Єврейська держава») він опублікував 1896 р. у часописі «Тидзень» - літературному додатку до «Кур'єра Львовского». Обґрунтовуючи «месіанство», «зверхність» єврейського народу , Т.Герцль стверджував , що євреї повинні очолити «цивілізаційний похід» людства, бо для цього вони мають й інтелігенцію, і капітал. А свою державу вони повинні утворити у Палестині, бо це відповідає потягу до «її одвічної історичної традиції».
   Він розуміє, з якими труднощами зустрінуться євреї, бо їхня прадавня вітчизна окупована Туреччиною. Він пропонував за незалежність фінансово підтримати турецького султана. А повернення євреїв повинно відбуватися поступово: спочатку повернулися б найбідніші євреї, пізніше - інтелігенція, а наприкінці -багатії. Це був би кінець антисемітизму, бо «жиди відійшли б з Європи спокійно, а в Азії стали б форпостом цивілізації». Оцінюючи основні думки й задуми Т.Герцля, І.Франко правильно стверджував, що це «цілковита ідилія, і автор не забув змалювати її з різними подробицями, особливо щодо внутрішнього ладу майбутньої єврейської республіки. Проте не можна відмовити йому в тому, що його план пройнятий глибокою любов'ю до  свого народу... Сам план має, безперечно, майбутнє»
   Уточнимо, що сподівання Т.Герцля здійснились тільки у 1947 р., коли Генеральна Асамблея ООН віддала частину Палестини, тоді підмандатної Англії (з 1920р.) євреям, які утворили свою державу Ізраїль, та рабам - палестинцям, які і досі добиваються своєї незалежності. Отже, Азія не стала  «форпостом цивілізації», а ареною довготривалої війни між ізраїльтянами і палестинцями, що триває й досі.