„ВІЧНИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР” МОВАМИ НАРОДІВ СВІТУ

  Полєк В.

   Третього червня 1882 року у львівської газеті «Праца» І.Франко вперше надрукував свою поезію «вічний революціонер», задум якої народився під час перебування поета у коломийської тюрмі. Опублікована у польській транскрипції, вона зразу ж стала відомою не тільки українським читачам, а й польським. Відтоді безсмертний твір І.Франка ввійшов у репертуар революційних пісень багатьох народів світу.
   І ось перед нами друге (перше - у 1970р.) видання «Вічного революціонера» мовами народів світу» (Львів, «Каменяр», 1975 ), що відкривається вступною статтею під тією ж назвою. У ній розкрито процес створення цієї величної поезії, її значення у літературній спадщині автора. Після факсиміле, тексту і нот «Гімну» подано його різними мовами. За російським і білоруським перекладами наведено тексти мовами народів СРСР ( азербайджанською, вірменською, грузинською, латиською, литовською, естонською, молдавською, казахською, киргизькою, таджицькою, узбецькою, башкирською, кабардинською, каракалпацькою, марійською, мордовською, осетинською, чукотською, єврейською),  народів країн соціалістичної співдружності (болгарською, польською, угорською, чеською) та капіталістичних країн (англійською, іспанською, німецькою, португальською, французькою). Із 30 перекладів вперше надруковано п'ять, спеціально зроблених для рецензованого збірника.
   Така подача не викликає заперечень, хоч німецький переклад Е.Вайнерта слід було вмістити у попередній групі, бо перекладач - відомий поет Німецької Демократичної Республіки.У більшості випадків подаються прізвища перекладачів, пропущено їх у чотирьох випадках. Як нам здається, азербайджанський переклад виконав Г.Беюк - ага, грузинський - І.Абашідзе, який ще у 1941 році познайомив своїх співвітчизників з «Вічним революціонером». Незрозуміло, хто ж переклав «Гімн» іспанською мовою - сам Енріко Ріверо, як вказано у журналі «Жовтень», звідки взято переклад до рецензованого збірника , чи разом з Аллою Чорно бай, як дізнаємося з нашого видання.
   Наведеними перекладами не вичерпуються всі відомі на сьогодні іншомовні інтерпретації «вічного революціонера». Крім російського перекладу Б.Турганова, маємо більш ранній (1939) переклад С.Гордєєва, поруч перекладу Е.Вайнерта - не менш цікавий Йона Грубера. Слід згадати ще один французький переклад С.Шманського. Два останніх переклади з'явилися окремими листівками у 1966 році.
   При перевиданні «Вічного революціонера» мовами народів світу», що вже став бібліографічною рідкістю , вважаємо, що слід внести ще й чеську переробку вірша І.Франка...
                  Вічний революціонер - дух,
                  Що в бою привів пролетарів
                  До перемоги і працю возвеличив,
                  Він не вмер, він живе далі!...