„Зійшов над століття Каменяр...”
Марчук В.
Вже 19-й раз у Лолині провели свято Франкової ліричної поезії, приурочене дню народження видатного українського письменника і поета, громадсько-політичного діяча Івана Франка. Коли, як, з чиєї ініціативи і чому тут вирішили проводити такі урочистості по вшануванню памяті Каменяра? Відповідь на це запитання - в інтерв'ю нашого кореспондента із сільським головою Лолина Іваном Дмитровичем Дацьом.
- Найперше треба сказати, що із нашим селом Лолином дуже тісно пов'язані життя і творчість Івана Франка. Як стверджують історичні джерела, вперше Іван Якович приїхав у Лолин у 1874 році до свого гімназійного товариша Ярослава Рошкевича - сина місцевого священика Михайла Рошкевича. І в часі цих відвідин Франко познайомився з дочкою пароха Ольгою, в яку закохався. За дослідженням літературознавців, до першого приїзду в Лолин Іван Франко написав тільки один вірш - про батька. А перебуваючи в селі і спілкуючись із нуждженним народом - на ту пору в Лолині було 80 старих закурених хат, в яких скриня служила одночасно і за стіл, а житній хліб був чорним і його можна було тільки ламати, - Франко пізнав дуже багато. Він записав від мешканців характерний для нашого бойківського краю фольклор з діалектизмами, цікавився долею людей. В підсумку сталося так, що знайомство з Ольгою Рошкевич і спілкування та листування з нею, а також зустрічі та розмови з людьми дали поштовх до написання Іваном Франком багатьох поетичних і прозових творів. У Лолині з-під його пера з'явилися на світ оповідання „Вугляр", „Лесишиня челядь", „Два приятелі". Саме в нашому селі Франко записав від місцевої селянки Явдохи Чигур „Пісню про шандаря", яка лягла в основу нині всесвітньо відомої драми „Украдене щастя". А життя села відтворене в його повісті „Петрії і Довбущуки"... Лолинці свято шанують пам'ять про Каменяра. У 1956 році до столітнього ювілею від дня народження поета у центрі села було відкрито пам'ятник Каменяреві. А у 1984 році його замінили на нове погруддя з кованої міді на високому отинькованому постаменті. 1981 року в селі відкрито кімнату-музей, яка у 2004 році перенесена в будинок культури і тут створено музей Івана Франка.
- Іване Дмитровичу, а як виникла ідея проводити в селі свято Франко¬вої ліричної поезії?
У 1992 році до мене як голови виконкому приїхали член Національної спілки письменників України Василь Олійник, директор центральної районної бібліотеки Людмила Фреїв і тодішній начальник районного відділу культури Михайло Мушка. їхній візит був викликаний тим, щоб визначитись із проведенням у селі заходів по відзначенню чергової річниці з дня народження Івана Яковича Франка. Говорили про те, що це святкування має бути особливим, не подібним до тих, що людям стає скучно від доповідей. Так і з'явилася ідея започаткувати проведення щорічно у серпні свята Франкової ліричної поезії з участю відомих українських поетів та письменників. А з 2009 року цьому святу за рішенням сесії обласної ради надано статус обласного. І раз на два роки воно проводиться як обласне, а щороку - як районне. Так було і цього року 28 серпня.
- Розкажіть, будь ласка, про нього детальніше.
На цьогорічне святкування зібралося більше людей, бо відзначався ювілей з дня народження Івана Франка - 155 років. Прибули заступник начальника управління культури облдержадміністрації Василь Тимків, перший заступник голови райдержадміністрації Олександр Криницький, заступник голови райради Микола Гуцуляк, делегація з Калуського району на чолі з головою районного товариства „Просвіта" Іваном Ткачиком, голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ Євген Баран, заступник голови Львівської обласної письменницької організації Олесь Гордон, голова Долинського товариства „Просвіта" Василь Олійник, а також представники з Рожнятівщини, Болехівщини, сіл району. З Божим благословенням до присутніх звернувся парох церкви Пресвятої Тройці села Максимівка отець Василь Курник. Представники влади і члени письменницької організації звернулися з вітальними словами до учасників дійства і подякували лолинцям за те, що вони так щиро дорожать пам'яттю про Каменяра. Гості, а також бажаючі відвідали музей Івана Франка, взяли участь в літературному діалозі „Нас слово Франкове єднає". Під мелодію пісні „Ой ти, дівчино, з горіха зерня..." учасники дійства поклали квіти до пам'ятника Івану Франку. Також були покладені квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку у селі Максимівка, яке входить до складу Лолинської сільської ради. Тут доречно сказати, що криниця людської пам'яті практично невичерпна. З покоління в по¬коління передаються спогади старожи¬лів про те, якими стежками ходив Вели¬кий Каменяр, яка криниця напувала його силою і снагою, під яким деревом відпочивав з дороги. З творів Івана Франка відомо, що його серце вчаровували високі і розкішні дуби. Тому у день проведення свята прибулі до нас гості й посадили з нагоди 155-річчя два дубки.
- А якою була, так би мовити, культурна програма свята: хто виступив у концерті перед учасниками дійства?
І від себе особисто, і від жителів села я щиро вдячний мистецьким колективам за цікаву і різноманітну концертну програму. У виконанні Вигодського народного театру (керівник Богдан Мель¬ик) був поставлений на імпровізованій сцені уривок за повістю Петра Колесника „Терен на шляху", який відобразив прихід Івана Франка до Лолина. Танцювальний колектив клубу Лолина порадував учасників свята танцювальною композицією „Бойківська вітальна". Зачарували своїми голосами присутніх на заході учасники народного хору „Прикарпатські самоцвіти" Вигодського будинку культури під керівництвом Мирона Андрусіва. Щирими оплесками зустріли глядачі виступ оркестру народних інструментів Вигодської музичної школи під керівництвом Галини Єршіної. Свою палку любов до української народної та сучасної пісні продемонстрували на святі тріо бандуристів обласної філармонії, сімейний дует Ігоря та Надії Євенко, вокальний ансамбль „Бойківчанка" палацу культури „Мінерал" міста Калуша, сімейний дует „Дві долі" Ярослава та Ольги Шершень, чоловічий вокальний ансамбль будинку культури села Велика Тур'я. А завершив концертну програму талановитий народний аматорський фольклорний колектив сільського клубу нашого села Лолин.
- Іване Дмитровичу, на Вашу думку: що дає селу і його жителям проведення в Полині свята Франкової ліричної поезії?
По-перше, проведення такого свята проходить за участю майже всіх жителів села. І на ньому молодь спілку'ється з місцевими мешканцями. А це значить, що пізнається водночас далека історія, вона передається з покоління в покоління. По-друге, готуючись до концертних виступів, учасники мистецьких колективів вивчають пісні на твори Івана Франка, його поезію та прозу, тобто пізнають спадщину Великого Каменяра. А оскільки ці твори проникнуті любов'ю до рідного краю, до природи, до людей, у них звучить нотка патріотизму, то юне покоління виховується на хорошій основі - нашій, українській. По-третє, готуючись до свята, в селі наводиться кращий порядок, бо ніякий господар не хоче, щоб гості, які приїхали в Лолин, побачили на його подвір'ї чи біля подвір'я неприбраність. По-четверте, чим більше людей буде приїжджати до нас у село, тим більша слава про нього розходитиметься по світу. До речі, 7 вересня Лолин відвідали учасники науково-практичної конференції директорів державних та обласних універсальтних наукових бібліотек. Село, отже, стає відомішим в Україні.
Марчук В. „Зійшов понад століттями Каменяр..." : [свято Франкової ліричної поезії у Лолині] / В. Марчук // Добра справа. - 2010. - 9 верес. (№36). - С.10.
