ЧИ ЛЕГКО БУТИ ВНУКОМ ІВАНА ФРАНКА?
Зеленчук І.
Роланд Франко, який гостював на При¬карпатті, відповів журналістам так:
- Літературний і суспільний авторитет імені мого діда спонукає завжди подумати над тим, що маю сказати, з ким би не спілкувався, як повестися в тій чи іншій ситуації. Для мене бути прямим нащадком славетного письменника і громадського діяча, мати його прізвище означає передусім високу моральну вимогливість до себе.
Аби одразу знята можливе запитання, чому його нарекли таким рідкісним як для нашого слуху ім'ям, Роланд Тарасович сказав:
- Син Івана Франка, а мій батько Тарас Іванович був фахівцем із класичної філології, отож і вирішив назвати мене на честь свого улюбленого героя-лицаря з «Пісні про Роланда» - пам'ятки французького героїчного епосу XII століття. І хоча священик не знайшов у святцях того незвичного для українців імені й охрестив мене Олександром, усе ж за паспортом я Роланд. Але не в цьому річ, а в тому, що і для батька, який прожив 83 роки, і для мене дід завжди був прикладом патріота, котрий невтомно працював для народу, поклав на вівтар служіння Україні свою творчість і життя. Хоча Івана Яковича я не міг бачити, бо народився вже набагато пізніше після його смерті, але чув від рідних оповіді про нього.
З 1939 по 1946 роки сім'я Тараса Франка мешкала в тодішньому Станіславові: спочатку - в монастирі на вул. Василіянок, потім - у бурсі на Липовій (нині вул. Шевченка), згодом - у будинку № 95 на цій же вулиці, де, до речі, незабаром буде відновлено меморіальну дошку, яка повідомляє про це. Хлопчик бігав тією ж вулицею в липах, якою ходив і його дід під час своїх приїздів до Станіславова. Чи не найсвітліші спогади дитинства пов'язані для Роланда з купанням у прохолодних хвилях Бистриці Солотвинської.
Переїхавши першого повоєнного року з батьками до Львова, хлопець навчається в середній школі № 49, разом з найближчими товаришами таємно вивчає Декалог українського націоналіста. На жаль, серед них виявився зрадник. Роланд лише чудом уник арешту. Можливо, влада не хотіла міжнародного розголосу про переслідування в Радянській Україні внука Івана Франка - енкаведисти обмежились попередженням хлопця і стежили за ним упродовж тривалого часу. Це було вже в Києві, куди 1950 року, після вбивства Ярослава Галана, переселили зі Львова сім'ю Тараса Франка - під приводом турботи про її безпеку від «українських буржуазних націоналістів».
Роланд Тарасович каже, що, мабуть, вберегло його від репресій тоталітарного режиму те, що, обираючи для себе майбутній фах, пішов не в літературу, як дід, а став спеціалістом з технічних наук, котрі, як відомо, далекі від будь-якої ідеології. Юнак закінчив Київську політехніку за спеціальністю «інженер автоматизованого виробництва на гірничих підприємствах». Працював науковим співробітником, потім заступником директора Інституту автоматики. Згодом очолив створений на базі одного з його структурних підрозділів Інститут аналітичних приладів. Коли ж Україна стала незалежною державою і відкрили її посольство у Великобританії, Роланд Франко кілька років був там радником з питань науки та освіти. Мав нагоду спілкуватися з представниками численної української діаспори в цій країні, з Вірою Річ, відомою перекладачкою на англійську мову творів Івана Франка та інших наших письменників, приймати в амбасаді В'ячеслава Чорновола. Нині Роланд Тарасович - віце-президент Міжнародного науково-технічного університету в Києві.
До речі, як чув гість із розповідей своїх рідних, його дід був людиною європейського інтелек туального рівня і європейських ідеалів, уже в ті історично далекі від нас часи дискутував з філософами й політиками з різних країн про засади формування європейської співдружності, цивілізованої спільноти народів і держав -прообразу теперішнього Європейського союзу. А соціалізм, яким він захопився у молоді літа, це у Франковому розумінні вчення про соціальну справедливість, і далеке від його пізнішої цілком викривленої інтерпретації радянського взірця.
Тож популяризація творів геніального письменника, серед яких є і написані польською, німецькою мовами, має допомогти Україні проторити шлях до Європи, цілком позбутися реліктів колишнього імперського впливу. Втім, треба ще відкривати і для зросійщених регіонів нашої держави багатогранну постать Івана Франка, котрий слідом за батьком української нації Тарасом Шевченком став її учителем, Мойсеєм духу. Роланд Тарасович входить до створеного на державному рівні оргкомітету з відзначення 150-річчя Івана Франка, Він розповів, що в рамках намічених до цієї дати заходів буде засновано (є вже рішення уряду) міжнародну премію ім. І. Франка, яка за своєю значимістю дорівнюватиме Національній премії ім. Тараса Шевченка, постане пам'ятник великому Каменяреві в Одесі, де письменник двічі лікувався. Буде започатковано видання повного зібрання творів Івана Франка, розрахованого на сотню томів. Нагадаємо, що академічне видання його творів, яке побачило світ у радянські часи, мало лише 50 томів.
Певна річ, заходи до ювілею пройдуть і в Івано-Франківську, Коломиї, в інших містах і селах Прикарпаття, де ступала нога письменника.
Зеленчук І. Чи легко бути внуком Івана Франка? : [про долю Роланда Тарасовича Франка] / І. Зеленчук // Галичина. - 2006. - 27 квіт.
