Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Про деякі переклади з латині у виданнях творів Івана Франка



Куник Я.

   Слова, вислови, приповідки латинською та іншими чужими мовами зустрічаємо і в науковій літературній спадщині Івана Франка, і в його художніх творах.
   Лиш декотрим з них дав пояснення сам письменник. Решту, після його смерті , перекладала редакція видання, яка готувала його твори до друку.
   Серед перекладів цієї групи трапляються не зовсім точні, що часто перекручує думку автора, а, буває, й основну ідею твору.
   Наприклад. В історичній розвідці « Хмельниччина 1648-1649 років у сучасних віршах» І. Франко подав по-латині приповідку, яка - за його словами - «зложилась була між освіченими культурниками того часу». (Зібрання творів у 50-ти томах, том 31, с. 199). Приповідка відображала люту, класову ненависть польської шляхти до українських селян.
   У ній сказано: «Рустіка  генс оптіма фленс, пессіма ріденс». Це перекладається : «Селяни найліпші тоді, коли вони плачуть, а найгірші, коли сміються».
   І гнобителі старанно дбали, щоб селяни постійно були для них «найліпші».
   А в згаданому томі подано такий переклад цієї приповідки: «Селяни найкраще за всіх плачуть, найгірше за всіх сміються».
   Цей переклад, поданий в томі , помилковий. Однак, хоч він дещо й заплутує думку автора, на основну ідею твору впливу не має, бо подає неправильно лиш окремі факти допоміжного, ілюстративного характеру.
    Розуміється, і їхня наявність у виданні - виправдання не має.
   Але є один неправильний переклад латинської фрази в поетичному творі Івана Франка, в результаті якого загублюється основна ідея вірша.
   Мова про ХV поезію з циклу «Веснянки», написану 14 жовтня 1883 року.
   «Трудящі Галичини, Австро - Угорщини і країн з буржуазним ладом!
    Ставаймо до революційної боротьби з цим кривдним ладом!
   Не жаліймо своєї крові й життя, щоб визволитися від горя капіталістичної експлуатації.
   Коли ж для цього виявиться крові не достатньо, то перешкоди на шляху до нашої мети , ми знищимо зброєю вогненною!»
   Якщо б сто років тому написав Іван Франко таку відозву відкрито, то її негайно конфіскувала б австро - угорська цензура, і жандарми притягнули б поета до суворої судової відповідальності за поклик порушити публічний спокій у державі.
    І вже ж таки І.Франко тоді написав революційний заклик подібного змісту.
   Але поет на той час уже був умудрений великим досвідом у справах цензури в Галичині.
   Тому писав його замасковано.  
   Вибрав для цього жанр лірики, щоб - як поезії притаманне - у вірші сказати більше, ніж можна в прозі. Крім цього, тут легше застосувати спосіб Езопівською мовою, приховати перед цензурою крамольну ідею твору.
   Використавши ці маскувальні засоби, І. Франко ще більш приховав ідею вірша тим, що дав йому назву й такі, як назва, рефрени кожній з трьох строф - латинським висловом «Вівере мементо!»Свого перекладу вислову він не дав. У наш час перекладають його редакції видань.
   Але, на жаль, у всіх виданнях цього твору переклад вислову «Вівере мементо!» подається не вірний.
   Одні автори перекладають : «Пам'ятай, що живеш!», інші - «Пам'ятай про життя!»
   Пам'ятай, що живеш - по-латині буде : «Мементо, квод вівіс!», а «Пам'ятай про життя» - «Мементо де віта!». Ми ж маємо «Вівере мементо!»
   Ця граматична форма у латині вживається в настановах, напучуваннях, які мається на увазі виконати в майбутньому, і правильний переклад фрази «Вівере мементо!» буде : «Пам'ятай, що ти повинен (мусиш) жити!»(Аналогічно перекладається латинська фраза : «Мементо морі!» - «Пам'ятай, що ти мусиш умирати»).
    Фразою «Вівере мементо!» І.Франко в цій веснянці чотири рази підкреслює : «Пам'ятай, що ти мусиш жити!».
    А який же зміст він укладає тут у поняття «жити»?
   У передостаннім рядку вірша він пояснив це однозначно:
   «Лиш боротись значить жить...» Але три крапки в кінці пояснення вказують на незакінченість висловлення. Його закінчити залишає поет догадці читача.
   Щоб закінчити той вислів, треба знайти логічний зв'язок між ним і сусіднім з ним латинським висловом «Вівере мементо».
   Логіка підказує такий зв'язок : якщо жити значить боротися, а ти жити мусиш, то, тим самим , ти мусиш боротися!
   В цьому логічному висновку міститься замаскований  І.Франком заклик до боротьби!
                       «Люди,люди! Я ваш брат,
                        Я для вас рад жити,
                        Серця свого кров'ю рад
                        Ваше горе змити»
    Поет звертається не до русинів , не до українців, а до «людей», не залежно від їхньої національної приналежності. І цим засвідчує свій інтернаціоналізм, і підтверджує його словами «Люди, люди! Я ваш брат» Далі поет висловлює бажання боротися (...рад жити»)за соціальне визволення знедолених «людей»( «Ваше горе змити»), і за це він готовий віддати свої кров і життя («серця свого кров'ю»).
   Отже - адресат знайдений. Це експлуатований буржуазним ладом клас трудящих.
   Щоб уникнути причіпок цензури, прямо пригнобленим поет не дав вказівок - що і як робити треба для свого визволення. Він висловив це замасковано, у формі ніби свого особистого побажання: « Я для вас рад жити», «рад кров'ю свого серця змити ваше горе». У бажанні поета натяк на те, що треба боротися, і що боротьба мусить вестись революційним способом.
   А цензурі придертися ні до чого: судять не за діла. Пригнобленим же вказано приклад для дій за своє визволення.
    У кінці вірша поет наче бачить, що «люди», за його прикладом, вже теж готові боротися. Але передбачає, що - як і в усякій боротьбі - можуть виникнути непередбачені труднощі. Щоб з цього не зародилась у людей-борців зневіра в успіх, поет їх підбадьорює: ставить себе в їхні ряди і роз'яснює спосіб, як вони спільно, революційним шляхом, будуть поборювати ті труднощі - «А що кров не зможе змить, спалимо вогнем то!». Тобто, «коли для завоювання свободи виявиться не достатньо крові, то перешкоди на шляху до нашої мети ми знищимо зброєю вогненною».
   У того, хто в дослідженні цього вірша виходить від невірного перекладу фрази «Вівере мементо», зникає з поля зору заклик у вірші до революційної боротьби. Залишається тільки «утвердження життя» чи «проголошення поетом свого суспільного кредо», без клича - практично, революційним способом, запровадити те кредо в життя.
   Таку ідеологічну витрату приніс невірний переклад латинської фрази «Вівере мементо!».

Оновлено 03-07-2020
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка