Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

ОДВЕРТИЙ ЛИСТ ДО ГАЛИЦЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДЕЖІ



        МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ СТУДЕНТАМИ ВСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
 Вступ.
1. Внутрішній ворог незалежності України - "російський лібералізм" - с.402-403.
     а) характеристика І.Франком "російського лібералізму";
     б) "український партикуляризм" і його специфіка;
     в)  наведіть паралелі, що характеризують "російський лібералізм" і "український партикуляризм" в сучасних відносинах України з Росією.
2. "...навчитися чути себе українцями ..." - моральне кредо сучасної української молоді.- с.405; 407; 409.
     а) культурно-освітня програма для молоді, пропонована І.Франком, як засіб "морального переродження";
     б) українізація всіх сфер суспільного життя в Україні як засіб розбудови Української держави;
      в)   наведіть сили, що протидіють відродженню української нації.

З.Українська інталігенція як рушій процесу відродження української нації. - с.404.

     а) невідкладні завдання по розбудові духовної культури українського народу - конкретно-практичний заповіт І.Франка українській інтелігенції; застереження проти хуторянства;
     б) серйозність завдання - послідовність у його здійсненні як механізм реалізації національної програми;
     в) особисте ставлення до етико-філософської концепції І.Франка щодо відродження української нації та держави:
     1) опанувати українську духовну культуру
(ментальність українця);
     2)  опанувати основи своєї професії і не залишатись на досягнутому рівні;
     3)  особисте благо без блага Української держави -неможливе.

Замість заключення.

                                                    ВСТУП

   Уся радянська історія виховання української молоді в нашій країні велася в плані її інтернаціонального виховання. Виходячи з теоретично хибної думки, що при комунізмі зникнуть всі відмінності між людьми, окрім природних, виховний процес в колишньому СРСР, вважаючи на його специфіку, оскільки він був безпосереднім наступником царської Росії, являв собою процес тотальної, а в повоєнні роки прискореної русифікації його народів.
   Стагнація у всіх сферах життя довела хибність шляху до денаціоналізації.
Історія природи і історія суспільства з виникненням останнього стали паралельними процесами, а тому соціальне ніколи не замінить природного, як останнє ніколи не вичерпає соціального.
    Як довічним є поділ людей за статтю, так довічним є їх поділ за національною ознакою. Це і є філософською підвалиною національного виховання молоді сьогодні.
    В цьому плані, плані теоретичного підґрунтя, національного виховання української молоді, без якої не можливе існування суверенної України в сузір'ї світових держав привертає увагу стаття І.Франка "Одвертий лист до галицької української молодежі", в якому він, зокрема, проблему національного виховання ставить як проблему "...навчитися відчувати себе українцями..." без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні наслідки. Великомасштабність і трудність розв'язання цієї проблеми, яку він називав "моральним переродженням", бо українець, який почуває себе українцем із всіма випливаючими звідси діями ("консеквенціями"), не може претендувати на це звання, на думку І.Я.Франка, "...досягнеться, певно, не швидко, аж наслідкам праці поколінь..."
    В цій ситуації ми виявились першими, початок залежить від нас і починати треба з тими кадрами, що є в наявності. Перемога прийде, бо віра в неї утримує людство на землі вже не одне тисячоліття.
    Стаття написана І.Франком в переддень першої російської революції 1905-1907 р.р. Подібність державотворчих процесів в Україні на початку і наприкінці XX століття визначає актуальність цієї праці І.Франка.

І. ВНУТРІШНІЙ ВОРОГ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ -"РОСІЙСЬКИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ"

     а) характеристика І.Франком "російського лібералізму";
     б) "український партикуляризм" і його специфіка;
     в)  наведіть паралелі, що характеризують "російський лібералізм" і "український партикуляризм" в сучасних відносинах України з Росією.
    Для висвітлення першого питання необхідно опрацювати нижченаведений уривок з франкової статті.
   .. .російський лібералізм виявляє вже тепер і виявить по своїм утвердженні інші, так само небезпечні прикмети. Він сильно теоретичний і доктринерський, а доктринери, навіть ліберальні завжди і всюди бували найгіршими і найшкідливішими політиками. Доктрина - це формула, супроти якої відступають на задній план живі люди й живі інтереси. Доктрина - це уніформа, страховисько, ворог всяких партикуляризмів. Доктрина-це зроду централіст, що задля абстрактних понять не пощадить конкретних людей і їх конкретного добробуту. Ми, українці, бачили досі мільйони прикладів, як знущався над живими людьми й надіями абсолютизм, озброєний трьома доктринами: православіє, самодержавіє й обрусеніє. Ці доктрини ввійшли занадто глибоко в тіло і кров російської суспільності, щоб тепер, коли при кермі замість всевладного чиновника стане всевладний російський ліберал, ми могли надіятися раптової і основної зміни в самім режимі. Нехай і так, що доктрина православія втратить своє жало екслюзивності (ліберал тим і ліберал, що до обрядових доктрин йому байдуже); але доктрина самодержавія й обрусенія дуже легко може подати собі руку з ліберальним доктринерством:- вистарчить замість самодержавної особи поставити самодержавну ідею -ідею нероздільності й єдності Росії, непорушності російського великодержавного   становища   і   фундаментального, визначального державного становища "русского", т.є. ве¬ликоруського народу, - і маємо знов продовження дотеперішньої політики руйнування, визискування та оглуплювання окраїн для "добра" центра, маємо національний автократизм у ліберальнім і конституційнім плані, на зра¬зок угорського.
    Задатків для такого ліберального автократизму бачимо в російській суспільності дуже багато. Їх систематично плекала і підготувала вся дотеперішня чиновницько-автократична школа, привчаючи суспільність ігнорувати все органічно виросле, своєрідне, партикулярне й індивідуальне, погорджувати ним як дрібним і ретроградним або ламати його як нерідне одноцільним характером Росії (безцільне і безглузде топтання України, Польщі, Литви, Фінляндії і т.д.). Тільки там, де цей доктринерський автократизм зустрічав діяльний, організований, елементарний опір, - у Польщі, в Фінляндії, потроху в Литві - він нарешті виявляє нахил до концесій, а бодай до якихось пертрактацій. Доктринерові, засліпленому в своїх формулах, можуть заімпонувати тільки тверді факти, об які він раз-другий розіб'є собі голову.
   Найменше такого опору знаходив собі автократичний доктринаризм на Україні. Не тому лише, що українське слово було сковане і затавроване, а головно тому, що велика частина світлих українців, вихована в тих самих ідеях автократичного доктринерства, й саме ігнорувала свій український партикуляризм, у душі соромилася його, в душі признавала себе "за походженням українцем руської нації", в душі й явно дорожила й дорожить фантомом "великої" неподільної Росії" с.402-403).

      II.  "...НАВЧИТИСЯ ВІДЧУВАТИ СЕБЕ
                УКРАЇНЦЯМИ.," - МОРАЛЬНЕ КРЕДО СУЧАСНОЇ
                УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

    а) культурно-освітня програма для молоді, пропонована І.Франком, як засіб "морального переродження";
    б) українізація всіх сфер суспільного життя в Україні як засіб розбудови Української держави;
    в)   наведіть протидію сил, що стоять на заваді відродженню української нації.
    Безперечно центральне місце в даній роботі І.Франка є відповідь на друге питання нашого плану. З'ясування цього питання вимагає роздумів над наступним уривком.
     ... Ми мусимо навчитися відчувати себе українцями -не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів. І це почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні наслідки. Ми повинні - всі без винятку перш за все пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, щоб ми боліли кожним її частковим, локальним болем і радувалися кожному хоч і як дрібному та частковому її успіху, а головне, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частинкою його (с.405).
     ...Це моральне переродження, яке цілковито досягнеться, певно, не швидко, аж наслідкам праці поколінь, та до якого імпульс кожний із Вас повинен дати сам собі, власною постановою, буде першою умовою можливості тіснішої, дружнішої і продуктивнішої співпраці нашої з закордонними українцями. Якби Ви знали, мої молоді приятелі, скільки зневіри, розчарувань та знеохоти нагромадили дотеперішні відносини галичан та буковинців із Україною, скільки сорому та прикрощів робили не раз українцям наші "національні", а власне місцеві хиби -неточність, балакучість та пустомельство, брак характерності, індиферентність та моральна грубошкірість, байдужість до важливих загальних справ, а завзятість у дрібницях, пуста амбіційність та відсутність самокритики, хизування європейськими формами при основній малоосвіченості та некультурності, якби Ви знали і відчували це так, як цього вимагає теперішня хвилина, то я не сумніваюся, що в серці кожного з Вас знайшлась би моральна сила, щоб сказати собі і покласти Ганнібалову присягу: віднині докладу всякого зусилля, щоб увільнитися від цих хиб, поводитися краще, працювати пильніше над собою (с.407).
    ... Я бажаю тільки одного - звернути Вашу увагу, молоді приятелі, звернути увагу всієї суспільності на ту велику історичну хвилину, якої наближення відчуваємо всі. Нам доведеться змобілізувати всі свої сили, щоб задовольнити потреби тої хвилини. Та поки ще вона не надійшла, до праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими. Здобування знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і поважних мужів, повних любові до свого народу і здатних виявляти ту любов не потоками галасливих фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожна нація і кожна історична доба, коли всій нашій Україні перший раз у її історичному житті посміхнеться хоч трохи повна громадянська і політична свобода (с.409).

      III. УКРАЇНСЬКА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ЯК РУШІЙ ПРОЦЕСУ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

    а) невідкладні завдання по розбудові духовної культури українського народу - конкретно-практичний заповіт І.Франка українській інтелігенції; застереження проти хуторянства;
    б) серйозність завдання - послідовність у його здійсненні як механізм реалізації національної програми;
    в) особисте ставлення до етико-філософської концепції І.Франка по відродженню української нації та держави:
    1)   опанувати українською духовною культурою (ментальність українця);
    2)  опанувати основами своєї професії і не залишатись на досягнутому рівні;
    3)  особисте благо без блага Української держави неможливе.
    Третє питання покликане розкрити визначальну роль української інтелігенції в процесі національного відродження і державотворення. Працюючи над поданим уривком, маєте можливість з'ясувати як власну роль у вищеозначених питаннях, так і цементуючу роль української інтелігенції в цілому.
   .. .Перед українською інтелігенцією відкривається тепер, при свобідніших формах життя в Росії, величезна ділова задача - створити з величної етнічної маси українського народу українську націю, суспільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, звідки б вона не йшла, та при тому здібний на присвоювання собі в найширшій мірі і в найшвидшому темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і як сильна держава не може здійснитися.
   Величезні труднощі цієї задачі стануть Вам ясно перед очима, коли подумаєте про той стан, у якому застає Україну нова доба. Без власних шкіл і без виробленої освітньої традиції, без пройнятого освітніми і народолюбними думками духовенства, без популярного і вищого письменства, яке могло би бодай на першій гарячій порі заспокоювати всі духовні потреби величезної маси, без преси, яка могла б ясно держати і систематично оборонити стяг національності та прикладеної до місцевих потреб, свобідної культурної праці, без надії на сильну фалангу цілком свідомих і на висоті сучасної освіти стоящих репрезентантів у законодавчих органах, і без міцної опори в масах народу та інтелігенції навіть для тих небагатьох репрезентантів, що побажають цілком відповісти своїй національній і культурній задачі, наша Україна готова знову опинитися в ролі ковадла, на якому різні чужі молоти вибиватимуть свої мелодії, або в ролі кролика, на якому різні прихильники вівісекції будуть виконувати свої експерименти (с. 404),
    Таким чином, у висвітленні всіх трьох питань праця І.Франка "Одвертий лист до галицької української молодежі" постала як безсумнівна філософсько-методологічна концепція національного відродження і державотворення, чим і визначається її актуальність.
    Більше того, дана праця І.Франка є керівництвом до дії не тільки українців, але всіх народів, що проживають на території України. Бо закликаючи до вивчення української мови, історії, культури в цілому, І.Франко тим самим дає змогу неукраїнцям з повагою ставитися до корінного населення. А повага завжди породжує взаємоповагу, без чого неможлива згуртованість і цілеспрямованість всіх живущих в Україні в справі побудови демократичної держави, де талановита праця є підвалиною добробуту і вільного розвитку як окремої особи, так і народу в цілому.

    Замість заключення

        Вірш В.Сосюри "Любіть Україну"

Любіть Україну, як сонце, любіть,
          Як вітер, і трави , і води,
В годину щасливу і в радості мить,
          Любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,
           Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
           І мову її солов'їну

Між братніх народів, мов садом рясним,
          Сіяє вона над віками...
Любіть Україну всім серцем своїй
          І всіми своїми ділами!..

Для нас вона в світі єдина, одна
       В просторів солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
       І в кожному серця ударі...

У квітці, в тпашині, в електровогнях,
       У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах
       І в стягів веселому шумі...

Як та купина, що горить - не згора,
        Живе у стежках, у дібровах,
У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
         І в хмарах отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли в прах
         Чужинців в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
         До весен і світлих, і щирих...

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
        І сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
        Коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
        Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
        Коли ти не любиш Вкраїну...

Любіть у коханні, в труді, у бою,
       Як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою,-
        І вічні ми будемо з нею!
                                                                  1944

Оновлено 03-07-2020
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка