ІВАН ФРАНКО: ТВОРЕЦЬ ТА ІДЕОЛОГ УКРАЇНСЬКО-РУСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ

Якимович Б.

   У статті досліджено провідне українське видавництво - Українсько-руську Видавничу Спілку, її роль у розгортанні видавничої діяльності в Україні. Будучи одним із засновників та ідеологів другого за потужністю українського видавництва початку XX ст., І. Франка формував видавничі програми УРВС, був причетний до 88 серійних її видань.
  Закінчувався ювілейний 1898-й рік - уся Русь-Україна святкувала кілька визначних дат: 100-річчя відродження нової української літератури, ювілей Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648), „Весни народів" (1848) та 25-ліття літературної діяльності Івана Франка. На комерсі, що також входив до програми святкувань і де зібралася численна українська інтелігенція, проф. М. Грушевський підніс гадку заснувати літературно-видавниче Товариство. На його думку, це було б найліпшим фіналом свята відродження нашої літератури, а, крім того, видаючи постійно твори українських і чужих письменників, можна було б скріпити літературний рух, сприяти поширенню книжки між усіма верствами суспільства. І хоч не раз траплялося, що добрі наміри не реалізувалися, цього разу сталося інакше - присутні не тільки схвалили добру гадку, а й постаралися її в скорім часі зреалізувати. Уже 7 лютого 1899 р. Товариство вписано в торговельний реєстр на підставі ухвали цісарсько-королівського краєвого суду, і від того часу воно розпочинає свою статутну діяльність, видаючи власним коштом газети, книжки і брошури літературного, наукового і політичного змісту, створюючи на власний зиск або страту друкарні й інші галузі промислу, пов'язані з видавництвом. Так з початком 1899 р. у Львові виникло одне з найбільших українських видавництв - Українсько-руська Видавнича Спілка (УРВС).
   УРВС засновано як акціонерне товариство, що діяло під управою дирекції, до складу якої входили протягом її існування М. Грушевський, І. Франко, В. Будзиновський, В. Гнатюк, В. Охрімович, Н. Кобринська, М. Мочульський, І. Раковський, І. Кревецький та ін. Спілка ставила собі за мету організувати систематичний випуск творів українських письменників та перекладів зі світової літератури й забезпечити авторам систематичну оплату їхньої праці: першим українським видавництвом, що платило гонорар авторам, було Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. Головні редактори УРВС - І. Франко та В. Гнатюк - мали завдання не лише готувати програму видань, а й виконувати різні технічні справи - листувалися з авторами, вели коректу тощо.
   Треба нагадати, що до створення УРВС І. Франко мав справді великі фінансові труднощі, насамперед через свою широку видавничу діяльність, яку провадив власним коштом. У фондах Львівського Ставропігійського інституту вдалося розшукати важливий документ, що має прямий стосунок до видавничої діяльності І. Франка у 90-х роках XIX ст., а саме боргове зобов'язання письменника від 12 квітня 1898 р., за півроку до святкування 25-річчя його літературної діяльності. Цей документ доповнює також відомості про стосунки І. Франка з А. Хойнацьким, який відіграв значну роль у видавничій біографії письменника. Згідно з цим документом, І. Франко при свідках А. Сивулякові та Г. Коломійцю стверджував, що за друкування замовленої ним продукції в друкарні він винен Ставропігійському інститутові 920 зол. ринських 95 крейцерів, величезну на той час суму. З цього боргу 80 зол. ринських зобов'язується погасити А. Хойнацький, про що він заявив ще раніше, до підписання цього документа.
   Як бачимо, напередодні свого ювілею І. Франко мав значні борги за свою видавничу діяльність, хоч і не так багато продукції тоді друкував у друкарні Ставропігійського інституту. Серед точно зафіксованих - збірка „Зів'яле листя" (1896, 112 с.) та хіба якісь партійні друки Радикальної партії. І лише ювілейний дар та постійна праця в НТШ та УРВС невдовзі визволили його з цієї боргової ями.
  Видання, що ними опікувався І. Франко в Українсько-руській Видавничій Спілці, можна умовно поділити на три групи:
I. публікації в серії № 1 („велика серія") „Літературно-наукової бібліотеки" (сформована 1904 р., охоплює видання 1899-1921 рр.);
II. публікації в серії № 2 („мала серія") „Літературно-наукової бібліотеки" (сформована 1904 р., охоплює видання 1901-1924 рр.);
III. позасерійні видання УРВС (1902-1931 рр.).
   Як один з ініціаторів ідеї створення у Львові загальнонаціонального літературного видавництва, саме в УРВС І. Франко продовжив реалізацію у широкому масштабі того, що здійснював сам, видаючи з 1889 р. власним коштом свою „Літературно-наукову бібліотеку". Причому навіть назва залишилася Франкова - „Літературно-наукова бібліотека" (спочатку серії ділилися на „Белетристичну бібліотеку" та „Наукову бібліотеку", але з 1904 р. прийнято саме назву „Літературно-наукова бібліотека" („ЛНБ"), причому попередні випуски долучено до згаданих вище „великої" та „малої" серій).
  Оскільки І. Франко до своєї хвороби навесні 1908 р. поруч з В. Гнатюком був одним із головних працівників видавництва (нагадаю; в „малій" серії з'явилося 117 назв книжок у 162 випусках, друкувалися, окрім белетристичних, також науково-популярні праці з природо- і суспільствознавства; у „великій" серії - понад 150 книжок української і світової літератури), то, власне, І. Франка можна назвати зачинателем й реалізатором цього великомасштабного українського видавничого проекту. А в „Літературно-науко¬вій бібліотеці" УРВС І. Франко й реалізував багато того, що він не зміг видати власним накладом.
  Якщо розділити кожну серію на тематичні групи, то можемо навести таку статистику видавничої активності І. Франка:
I. „Велика" серія:
1) Белетристичні твори І. Франка -14 випусків;
2 )Наукові видання І. Франка - 2 випуски;
3) Переклади - 5 випусків;
4) Передмови, післямови - 17 випусків;
5) Упорядкування - 4 випуски;
6) Примітки, пояснення - 10 випусків. Усього - 52 випуски.
II. „Мала" серія:
1) Белетристика, драматургія І. Франка - 6 випусків + 1 перевидання;
2) Наукові видання І. Франка - 2 випуски - 1 перевидання;
3) Переклади - 8 випусків;
4) Передмови і післямови - 7 випусків;
5) Упорядкування - 4 випуски;
6) Примітки, пояснення - 4 випуски. Усього - 33 випуски.
III. Позасерійиі видання УРВС:
1) Белетристичні твори І. Франка - 1 випуск;
2) Передмова - 1 випуск;
3) Упорядкування (антологія „Акорди") - 1 випуск. Усього - 3 випуски.
  В УРВС І. Франко брав участь у 88 випусках її серійних і позасерійних видань. Подаємо лише ті, де вказане його прізвище. Але фактично І. Франко мав стосунок і до тих вилань, де його прізвище не зазначене.
  Яскравим прикладом такої позаавтороперекладацькоїучасті І. Франка в книзі видані УРВС можуть бути його консультації молодим авторам і перекладачам, як це було з О. Пашуком, коли той готував український переклад Ж. Масперо „Старинна історія східних народів" (чис. 87 „ЛНБ" УРВС). Про це докладніше йдеться в підрозділі 8.1 про участь І. Франка у виданні „Універсальної бібліотеки".
  Як видання УРВС, в її видавничих серіях побачили світ оригінальні збірки, окремі твори та наукові студії І. Франка.
  „Велика" серія: „Поеми" (1599), „Полуйка і иньші бориславські оповіданя" (1859) „Коваль Бассім. Арабська казка" (1901), „Сім казок: Новелї" (1901), „Захар Беркут" (1902), „На лонї природи та иньші оповіданя" (1905), „Місія. Чума: Казки і сатири" (1906), „Маніпулянтка й иньші оповідання" (1506), „Воа соnstrictor. Повість" (1907), „Лис Микита: Ілюстрована поема" (4 вид., 1909), „Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р." (1911 "Молода Україна: Студія. Провідні ідеї й епізоди" (1910), „Учитель: Комедія в 3-х діях" (2 вид., 1911), „Давнє і нове: Поезії" (2-ге побільшене вид. зб. „Мій Ізмарагд" (1911), „Батьківщина і инші оповідання" (1911), переробка повісті М. де Сервантеса „Пригоди Дон Кіхота" (1913).
„Мала" серія: „Шевченко - героєм польської революційної лєґєнди" (1901, 1910), „Украдене щастє" (1901, 1909, „Semper tiro" (1906) „Зів'яле листє" (1911), „Панські жарти" (4-те вид. 1911), згаданий вище „Мойсей" (1913), „Панщина та її скасованє в Галичині" (2-ге вид. 1913), „Із літ моєї молодості" (1914).
   І поза серіями - „Акорди" (1903), „Великий шум" (1908). А ще низка перекладів, ґрунтовне опрацювання текстів із передмовами і примітками, редагуванням десятитомника драм Шекспіра у перекладі П. Куліша (1899-1902).
  Серед зреалізованих в УРВС видань треба відзначити двотомовик листів М. Драгоманова, що його І. Франко випустив у 1906-1908 рр. У „Передмові" до першого тому цього видання І. Франко докладно подає своє бачення стосунків зі своїм учи¬телем, показує вплив М. Драгоманова на розвиток національного руху в Галичині й Наддніпрянщині, висловлює критичні судження про нереалізовані плани М. Драгоманова щодо видання загальноукраїнського журналу, позацензурного „Кобзаря" Т. Шевченка та третього тому політичних пісень українського народу. Видання цього цінного джерельного матеріалу до історії України достатньо великим накладом в 1500 прим. [8, арк. 313 зв. - 314] було одним з вельми важливих видавничих проектів І. Франка в УРВС. Можемо додати, що передмова до видання мала суто психологічне значення в подальшій біографії І. Франка; захворівши, він переймався, чи справедливо покритикував М. Драгоманова і чи справді його оцінка стосунків з учителем об'єктивна. Аналогічно було й з критикою А. Міцкевича у статті „Ein Dichter des Verrates" (1897).
   Так плодовито, як І. Франко, в УРВС не працював ніхто. Загалом УРВС, ставши другим на українських землях видавництвом української книжки після НТШ, відіграло дуже важливу роль у розвитку національного руху українського народу. Приємно зазначити, що про діяльність УРВС нещодавно підготувала й успішно захистила дисертаційне дослідження Н. Благо¬вірна. Сподіваюсь, що ця вартісна студія молодої та перспективної дослідниці побачить світ найближчим часом як окрема монографія.
   І. Франко, навіть працюючи в НТШ та УРВС, ще далеко до своєї хвороби 1908 р., коли він відійшов від активної праці в цих інституціях, полюбляв видавати окремі книжки власним накладом. Зокрема, власним накладом 1896 р. із друкарні Ставропігійського інституту вийшла, мабуть, його найгеніальніша поетична збірка „Зів'яле листє: лірична драма", частина накладу якої була мистецьки оправлена в „Переплетні М. С. Спожарського і Сина у Львові". А 1900 р. у друкарні В. Шийковського побачила світ збірка поезій І. Франка „Із днів журби". Низку книжок белетристики І. Франка видав власним накладом А. Хойнацький - починаючи від другого видання „З вершин і низин", хоч помилково вважалося, що книжку нібито видано коштом Ольги Франко [11, с. III-XXIII]. Власне докладніше аналіз видавничої діяльності І. Франка - це тема навіть не однотомної монографії.
   Вище зазначалося, що І. Франко був найактивнішим працівником Українсько-руської Видавничої Спілки і причетним до видання 88-ми серійних книжок УРВС. Окремо простудійовано видання корпусу „малої прози" І. Франка спільно з А. Хойнацьким і продовження цього проекту у виданнях УРВС. З-поміж серійних видань УРВС виділяю десятитомник В. Шекспіра в перекладах П. Куліша (1899-1902), підсерію „Писаня Івана Франка" (1909-1914), позасерійні Франкові видання в УРВС - антологію „Акорди" (1903) та повість „Великий шум" (1908), що мають свою специфіку й не „лягають" у концепцію звичайних видавничих серій. Тому дослідження цих видань І. Франка в УРВС природно стають окремими напрямками наших гуманітарних студій.

Якимович Б. Іван Франко : творець та ідеолог Українсько-руської Видавничої Спілки / Б. Якимович // Мандрівець. - 2007. - № 1. - С. 16-19.