Іван Франко і школа

Кубаєвич П.

   Іван Франко ніколи не був байдужим до долі освіти в Україні, насамперед в Галичині. З кращими представниками галицького вчительства він підтримував безпосередні контакти, листувався з учительками-письменницями Уляною Кравченко і Клементиною Попович, цікавився умовами їхньої роботи, довідувався від них про життя людей, які займалися шляхетною справою навчання і виховання.
   «Учителем школа стоїть»,- говорив Іван Франко своїм сучасникам. Ставлячись з глибокою повагою до праці педагога і враховуючи її складність, Франко порівнював педагогічну майстерність учителя з мистецтвом поета. При цьому він добре розумів , що успіхи в роботі вчителя залежать не тільки від його таланту і підготовки, а й від умов, у яких він живе і працює.
   В останній чверті ХІХ століття заробітна платня вчителям оплачувалася на основі закону, прийнятого крайовим сеймом Галичини в 1872 році. Згідно з цим законом, учителі народних шкіл за своєю платнею поділялися на п'ять категорій, залежно від того, в якій місцевості їм доводилося працювати - в місті чи в селі, а також від кількості населення в міських і сільських громадах. Працюючи в тяжких умовах, учителі часто хворіли, іноді повністю втрачали зір , передчасно залишали учительську роботу.
   У липні 1904 року відбулося віче українського вчительства Галичини і Буковини. Понад 1400 його учасників широко обговорили і питання про матеріальне становище учителів. На вічі був присутній Іван Франко, запрошений спеціально вчительською делегацією . Він уважно прислухався до виступів промовців , а пізніше і сам виголосив коротку промову , в якій закликав педагогів боротися з труднощами і віддавати всі сили й знання служінню народові.
    Велике віче галицьких учителів відбулося також у лютому 1907 року. Зібралося понад 7 тисяч чоловік. Всі одностайно висловилися за поліпшення матеріального становища учителів, за скасування поділу вчителів на категорії. Великий син українського народу Іван Франко нещадно таврував дискримінацію вчителів-українців. Він рішуче протестував проти системи бюрократичного керівництва роботою вчителів. Не випадково він написав свої твори про школу і вчителів - п'єсу «Учитель», оповідання «Отець-гуморист», «Олівець», «Грицева шкільна наука», поему «Панські жарти».
    «Нове виховання потребує нових учителів». Ці слова великого Каменяра тепер знов зазвучали як живий заклик до нашого вчительства.