Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

СПОАГАДИ МАРКА ЧЕРЕМШИНИ ПРО ІВАНА ФРАНКА



  Нестерук А.                                                

                                                           Проти рожна перти,
                                                           Проти хвиль плисти,
                                                           Сміло аж до смерті
                                                           Хрест важкий нести.
   Таким був девіз Івана Франка, „і він вів його не до смерті, а до безсмертя", - писав Максим Рильський. Називали його і „всеосяжним генієм", і „людиною, що не знала втоми", „розумом і серцем нашого народу". Багато дослідників зверталося до спогадів про Франка: О. Дей, М. Гнатюк та інші, але „через певні обставини, - зауважує науковець М. Федунь, - ніхто з них не робив акцент на національних проблемах".
   Ми спробуємо з'ясувати доцільність вивчення на уроках української літератури мемуарів Марка Черемшини, які стосуються життєвого шляху Каменяра. Розкриття національного струменя спогадів письменника про Івана Франка буде доречним, на наш погляд, саме під час вивчення його життя та творчості в 10 класах загальноосвітньої школи, гімназійних та гуманітарних, де кількість годин збільшена, цікавим стане ознайомлення зі спогадами Марка Черемшини про Івана Франка на уроках-бесідах з позакласного читання, уроках літератури рідного краю.
   У чому вартісність спогадів Марка Черемшини про „людину, що не знала втоми", потрібність для учнів? Чи можуть вони бути джерелом формування світобачення школярів?
   Після вивчення творчості Марка Черемшини та Івана Франка для кожного учня, зокрема нашого регіону, буде цікаво ознайомитися із щоденниковими записами письменника Семанюка Івана Юрійовича, уродженця с. Кобаки Косівського району Івано-Франківської області. Безперечно, матиме вплив той фактор, що будь-який щоденник митця, - це є щось особисте, відверте. Школярі переконаються, як стисло й лаконічно, водночас образно й виразно змальовує Марко Черемшина події, пережиті ним та його земляками.
   Проводячи паралель між політичними подіями, які відбувалися „у Відні, коли скидали Баденього з президента міністрів", зі „страшними наслідками панування шляхти над нашим народом у Галичині", Марко Черемшина говорить, що саме в цей час доля зводить його з Іваном Франком, хоча раніше він „не мав нагоди особисто зустрічатися з великими людьми, ждав у гарячці зустрічі". Учням зрозуміле хвилюваная письменника перед знайомством з Великим Каменярем. Марко Черемшина вдячний долі за почутий виступ Франка: „Хотілося перед ним упасти і цілувати його руки і ноги. Хотілося його нести, щоб не запорошив своїх ніг порохом вулиці. Хотілося обсипати його цвітом". Таке душевне віднесення й захоплення не зможе за¬лишити байдужим будь-якого читача. Учень чекатиме подальшого розвитку подій з нетерпінням. Це притаманне будь-якій людині, зокрема українцеві, представникові нації правдолюбивої, цікавої, самобутньої, наділеної гордістю за своїх великих співвітчизників. „Велич, з одного боку, і простота, з другого, дали можливість мемуаристу записати: „Я дивився на Франка, як на сонце, від якого меркнуть очі".
   „Все геніальне - просте", - гласить народна мудрість: письменник взяв юнака попід руки і завів у купе поїзда, де почастував яблуками. Любов до усної народної творчості - цієї глибини народної мудрості, пісні, спонукає і Франка почути живий голос свого народу з уст молодого Марка Черемшини, який „розпочав в'язанку коломийок „Параскою". Такі прості народні співанки запали в душу Каменяреві, і той не раз повторював їх. На думку спадають рядки поета:
Пісня і праця - великі дві сили!
Їм я до скопу бажаю служить.
   Доречним буде нагадати про те, що ніхто ні до Марка Черемшини, ні після нього не звертався в автобіографічних записках до коломийкового жанру. У цих же записках автор дає самохарактеристику, у якій натякає, що і скептично ставиться до філософії. Але І. Франко, як філософ, його вражає: „Я погубив у собі стид і ніяковість із-за того, що я студент прав, і не філософії і не зможу, та й не доріс говорити з Франком про теми, які він в дорозі буде порушувати". Митцем захоплюється Марко Черемшина і тоді, коли той висловлює дум¬ку, що з Байрона і Шекспіра, „від сих двох велетнів зачинається взагалі література так, як право від римського права, а наука про національну економіку від Адама Сміта". Тут власне вчитель вдало вийде на міжпредметні зв'язки, які зацікавлять старшокласників, учнів гімназійних класів. Каменяр, маючи на увазі Отелло, ужив порівняння: „Так як Міцкевич був поетом зради, так Шекспір був безсмертним поетом сумніву, якого не зумів досягнути навіть Гете у своїм Фаусті". Знову - міжпредметні зв'язки.
   Споглядаючи виступ І. Франка на мітингу, Марко Черемшина захоплюється ним як оратором: „Кожне його речення викликувало або бурю потакувань, або бурю гніву проти подвижників східно галицького пекла, яке Франко майстерно розкривав і тоном ученого демонстрував".
   Уроки з теми „Елементи практичної риторики", що нещодавно запроваджені в програмі рідної мови, ми, учителі-словесники, розпочинаємо словами Сократа: „Заговори, щоб я тебе побачив". Яскравим взірцем і підтвердженням цього стане ораторське мистецтво Франка, про яке згадує Марко Черемшина.
   Мудрість і глибокі знання того, про що розповідав своїм сучасникам Каменяр, теж неодноразово вражали Черемшину: „Після викладу посипались із аудиторії численні запити, а Франко на всі запити відповідав через дві години, змальовуючи всесторонньо положення українського народу у східній Галичині. Враження було велике".
   Не менш важливим для школярів буде той факт, що після запрошення І. Франка поїхати разом з ним Черемшина, „щоб не змарнувати такої небувалої нагоди, позаставляв де що міг...". Мемуарист дивився на Франка, „як на сонце, від якого меркнуть очі". Мало того, враження від зустрічі з визначною постаттю Марко Черемшина передає в таких рядках: „Спитаєте, може, яке враження зробив на мене Франко? Великого астрального тіла, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше". Кого можуть залишити байдужими ці рядки? Тільки не українську молоду аудиторію, наших учнів, які є гідними Великого Каменяра - людини, котра здатна випромінювати позитивну енергетику. Дійсно, як можна не здобути загальну любов тих, про кого він писав:
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кро'ю рад
Ваше горе змити"..
   Отже, як засвідчують вище наведені думки, спогади Марка Черемши¬ни про Каменяра - джерело для формування позитивного світобачення учнів. Ці мемуари, дійсно, здатні зайняти достойне місце серед творів, що розкривають непересічну особистість Франка.

 

 

Оновлено 24-04-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка