І.ФРАНКО - КРАЄЗНАВЕЦЬ І МАНДРІВНИК

Луцький Я.

   Краєзнавча діяльність І.Я.Франка привертала увагу багатьох дослідників, зокрема І.Крип'якевича, В.Дорошенка, А. Дольницького, Р.Ковалюка, М.Морозова, А.Халімончука, П.Арсенича. Однак туристичний аспект його діяльності залишився поза увагою спеціалістів із галузі історії, педагогіки, туризму. Не повністю висвітлено його дослідження карпатського краю, зокрема Бойківщини й Гуцульщини. При цьому відома його любов до цих регіонів. Адже збереглось багато спогадів і матеріалів про його перебування на цих теренах.
    Метою нашого дослідження було вивчення туристичної діяльності І.Франка у 80-х рр. XIX - на поч. XX ст., зокрема:
- встановлення туристичних маршрутів, якими він мандрував,
- висвітлення культурно-просвітницької діяльності під час його мандрівок.
    І.Франко був неперевершеним організатором багатьох науково-пізнавальних подорожей та експедицій. У 1872 р. він з учнями Дрогобицької гімназії побував в Уричі, а вже з 1873 р. узяв активну участь у мандрівках під керівництвом учителя І.Верхратського з метою збору краєзнавчих та етнографічних матеріалів. "Перейшовши в 1874 році до 8-ої кляси, Франко не поїхав додому допомогати вітчимові в господарстві, а разом з іншими товаришами подався в мандрівку по Галичині..." І.Франко згадував про те, що в 1874 р., "скінчивши сьомий кляс, перший раз пустився під час вакацій у дальшу мандрівку...", яка пролягла з м.Стрий через села Синє видне - Побук - Бубнище - Поляниця - Тисів - Церковна - Кальна - Мізунь - Вигода - Шевченкове - Лолин - Княжолуки - Гошів - Болехів - Моршин - Стрий. Пізніше І.Франко багато подорожував Рожнятівщиною, Скільщиною, Тухольщиною, Стрийщиною.
    У 1876 р. І.Франко організовує для членів "Академічного гуртка", членом якого він був, багатоденну мандрівку маршрутом: Львів - Долина - Мізунь - Шевченкове - Лолин - Вишків - Сенечів. У цій мандрівці взя¬ли участь І.Франко, К.Охримович, М.Павлик, І.Охримови, В.Лукич, В.Левицький, М.Вагилевич, А.Дольницький, І.Петрушевич.
    Обґрунтовуючи навчально-виховну функцію мандрівництва, І.Франко привертав увагу до політики таких розвинутих країн, як Німеччина, Данія, Швеція, в яких краєзнавство було одним із важливих предметів шкільного навчання. Він вбачав у краєзнавстві необхідну складову насамперед національного виховання, підкреслював, що не може бути свідомого українця без знання про минуле й сучасне свого краю, свого народу. У працях І.Франка міститься змістовне визначення терміна "народознавство". Це "більше, ніж те, що становить сферу нашої науки. Бо ж пізнати народ - то значить пізнати людей, що мешкають на певній території, а також пізнати їхнє нинішнє і минуле становище... Таким чином, до сфери народознавства входили б і такі науки, як історія політична й історія розвитку державних інститутів, історія наук і історія промислу -все, звичайно, в сфері ще найобмеженішій, наскільки це стосується певного конкретного народу."
    У 1883 р. Франко організував Етнографічно-статистичний гурток , який пізніше реорганізувався в "Кружок для устроювання вандрівок по ріднім краю". Результатом постійних мандрівок самого Каменяра стали численні публікації фольклорних та етнографічних матеріалів, тео¬ретичних праць з етнології та етнографії, які і в наш час мають наукову й історичну цінність.
   Під безпосереднім впливом його краєзнавчої діяльності на території Східної Галичини в 1883-1889 рр. відбувається шість щорічних просвітницьких мандрівок передової студентської молоді.
    Про ці мандрівки збереглися описи, які були надруковані в різних виданнях газети "Діло" у 80-ті роки XIX ст. Треба зазначити, що першу спробу їхнього узагальнення зробив І.Крип'якевич у цікавому історико-краєзнавчому нарисі "З історії галицького краєзнавства". Так, 4 серпня 1883 р. двадцять студентів із різних міст Галичини здійснили подорож за маршрутом: Львів - Стрий - Станіслав - Богородчани - Манявський Скит - Надвірна - Делятин - Коломия.
    У цій мандрівці взяли участь такі відомі культурно-просвітницькі й політичні діячі, як І.Франко, К.Левицький, В.Левицький, Є.Гуталевич, В.Коцовський, І.Панкевич, О.Барвінський, М.Шухевич, Є.Олесницькии, К.Трильовський, Є.Петрушевич, І.Герасимович, Р.Купчинський, В.Лопа-тинський, А.Крушельницький, М.Рудницький, І.Врецьона, В.Шмигельський та ін. Їхньою метою було не лише ознайомлення з гуцульським краєм і збирання етнографічного й фольклорного матеріалу. Вони намагалися впливати на національні почуття, національну свідомость місцевого населення. Ця мандрівка започаткувала добру традицію щорічних культурно-просвітницьких подорожей української молоді в Галичині.
    Улітку 1884 р. І.Франко організовує і проводить мандрівку української молоді в Карпати, яка набула значення вагомої національно-просвітницької та політичної акції. Обґрунтовуючи мету цієї подорожі він писав: "Молодіж наша підняла думку устроювати вандрівки по краю, щоб, з одного боку, самій ознайомитися з життям та економічним побутом рідного народу, з красою і природними скарбами та історичними пам'ятниками свого краю. Вандрівки руської молодіжі стрічені були дуже симпатично цілою нашою інтелігенцією". Метою мандрівки було: "по перше - спізнати багату природу нашого краю, побачити її в цілім розквіті і величності і подивляти багатства, скріпити думки і силу для витривалої праці свого і загального добра" .
    Для успішного проведення мандрівки було вибрано організаційний комітет на чолі з І.Грабовичем, а також складено програму й маршрут мандрівки, в яку входили не тільки знайомства з історичними пам'ятниками, життям народу, але й такі виступи та доповіді: "О конституції", "Дума про те, як гетьман козацький Самійло Кішка втікав з турецької неволі", "О початках нашого народного відродження аж до р.1848", "Про права руської мови в середніх і вищих школах Східної Галичини", декламація українських поем і віршів, пісні, гра на музичних інструментах, танці. Комітет видрукував запрошення, що заздалегідь були розіслані в села й міста, через які мав пролягати маршрут подорожі. Перед подорожжю "вандрівничий комітет" звернувся до ряду товариств, а саме до "Академічного Братства", "Академічного кружка", "Союзу", "Січі" і "Буковини" та до молоді Наддніпрянщини, а також до всіх гімназистів і семінаристів, які б хотіли мандрувати. На це звернення відгукнулося більше 80 українських студентів, які виявили бажання подорожувати рідним краєм.
    Мандрівка зібрала досить велику кількість учасників. Подорож почалася 27 липня 1884 р. із Дрогобича, де студенти оглянули пам'ятку українського дерев'яного будівництва XVIII ст. - церкву Юра. Звідти учасники поїздом доїхали до Борислава, подалися пішки вздовж річки Мразниця до Східниці. Зі Східниці маршрут проліг через села Урич - Підгородці - Крушельниця - Корчин - Верхнє Синєвидне - Розгірча -Бубнище (скелі Довбуша) - Поляниця - Болехів. З Болехова - на Гошів, а потім Долину, Калуш, Станіслав, Коломию, села Делятин, Микуличин, Ворохту. З Ворохти учасники піднялися на гори Говерла, Шпиці, Піп Іван, а потім опустилися до сіл Буркут, Жаб'є, Устеріки, звідти - сплавом на плотах Черемошем до Кутів. Загальна протяжність цього маршруту становила біля 400 км, із них пішки - 137 км і 30 км сплавом на плотах.
    У цій подорожі взяли участь такі відомі культурно-просвітницькі діячі, як: І.Франко, К.Левицький, В.Левицький, Є.Гуталевич, В.Коцовський, К.Устиянович, І.Панкевич, О.Барвінський, М.Шухевич, Є.Олесницький, К.Трильовський, Є.Петрушевич, І.Герасимович, Р.Купчинський, В.Лопатинський, А.Крушельницький, М.Рудницький, А.Стрільбицький,
   В.Шмигельський, Г.Врецьона, Я.Кулачковський, Є.Озаркевич, Р.Кобринський, В.Полянський, І.Гриневецький та ін. Під час цієї подорожі учасники проводили активну культурно-просвітницьку роботу. Так, у містах Дрогобич, Болехів, Калуш, Станіслав, Коломия та в селах Корчин і Кути були проведені музично-декламаторські вечори, учасники походу вели бесіди з місцевим населенням, а також співали, танцювали й обов'язково виконували гімн "Ще не вмерла Україна". Особливістю цих вечорів було й те, що гроші, зібрані на них, спрямовувалися на будівництво "Дому народного" в Калуші та інші громадські потреби. На місцях були створені організаційні комітети (в основному до їх складу входили вчителі, священики, лікарі), які готували зали для виступів, забезпечували мандрівників харчуванням і ночівлею. Усе це вплинуло на піднесення самосвідомості народу, особливо молоді.
    Особливо плідною була зупинка в Станіславі, де тоді проходив загальний збір Українського педагогічного товариства (УПТ). Численний з'їзд інтелігенції, багато молоді - усе це створювало в місті атмосферу святковості.
    Крім того, 7 серпня в Коломиї мандрівники Я.Кулачковський, Є.Озаркевич, В.Кобринський, М.Шухевич, В.Полянський та ін. узяли участь у студентському вічі й підняли питання про запровадження української мови в усіх гімназіях, у Львівському університеті й духовних семінаріях краю. Велика увага на цьому вічі була приділена проблемам проведення під час літніх канікул фольклорно-етнографічних експедицій. Підкреслювалося, що такі мандрівки мають освітньо-виховне значення, оскільки під час цих подорожей учні гімназій і студенти знайомляться з історією й культурою рідного краю, а збираючи фольклорно-етнографічні матеріали, зберігають і збагачують культурно-духовну спадщину народу.
    Враження від цієї подорожі І.Франко описав у праці "Українсько-руська студентська вандрівка літом 1884 р." Це був один із найбільш масових походів на теренах Галичини в кінці XIX ст.
    Не менш змістовною була мандрівка, яка відбулася влітку 1885 р. Поділлям і Покуттям. Подорож почалася 3 серпня 1885 р. і пролягла за маршрутом: Тернопіль - Микулинці - Теребовля - Хоростів - Копичинці - Гусятин - Чортків - Нижнів - Більче - Заліщики - Кіцмань - Чернівці. У Чернівцях мандрівників прийняв місцевий комітет "Руської бесіди" і тут же вони відвідали поета Ю.Федьковича. Протяжність цього маршруту становила понад 250 км. У цій подорожі взяли участь І.Франко, М.Шухевич, Є.Олесницький, Є.Гушалевич, В.Коцовський, К.Устиянович, В.Левицький (ВЛукич), Ю.Панкевич, О.Барвінський, М.Івасюк, К.Кахникович, О.Кулачковський, О.Нижанківський та інші культурно-громадські діячі. Для кожного учасника походу були підготовлені програма й карта маршруту.
    Перший концерт у рамках мандрівки відбувся 2 серпня в замковій залі в Тернополі і був присвячений пам'яті Миколи Костомарова. Зокрема І.Франко в товаристві "Бесіда" мав свій виступ.
    Увагу мандрівників привертала діяльність товариств, які були на той час у селах і містах краю. Наприклад, "в Микулинцях було тоді найбільш товариств, котрі не зле функціонували: і так було там тов-о рибацьке (40 членів), т-во охорони звірят (50 членів), педагогічний кружок, шкільна поміч (45 членів). Читальня в Нижневі розвивалася дуже добре і мала понад 100 членів".
    Улітку 1886 р. "Кружок для устроювання вандрівок по ріднім краю" знову організовує мандрівку в глибину Бойківщини. Маршрут проліг через Перемишль (теперішня Польща), Добромиль, Устеріки, Турку до Дрогобича. У цій подорожі взяли участь К.Трильовський, Є.Петрушевич, Є.Гуталевич та ін. І.Крип'якевич підкреслив, що "мандрівка була безперечно, одним з кращих проявів академічного життя: на них пізнавала молодіж свій край та народ і, що, певно, не менш важне, запізнавалася між собою".
    У 1887 р. "Вандрівничий комітет" організовує мандрівку в Коломийські гори, яка почалася 31 липня й пролягла за маршрутом Станіслав -Коломия - Печеніжин - Яблунів - Косів - Яворів - Криворівня - Жаб'є, звідти сплавом на плотах до с.Залуччя, а потім пішки до Снятина. У кожному населеному пункті студенти виступали з доповідями, допомагали практичними порадами щодо налагодження діяльності українських товариств, збирали історичний та етнографічний матеріал. Про мету цієї науково-культурницької мандрівки В.Коцовський писав: "Молодь хоче пізнати одну з найпоетичніших сторін нашого краю, хоче зійтися з нашим народом і з нашою інтелігенцією, щоб обмінятися своїми думками, поглядіти, о скілько поступає народна робота, набрати сил до дальшої праці".
    У цій мандрівці взяло участь 38 студентів, провідником був І.Франко. У багатьох містах і селах вони провели культурно-просвітницькі вечори, було зібрано багато фольклорного й етнографічного матеріалу, який пізніше використовувався в процесі навчання молоді в гімназіях.
    У 1888 р. відбулась шоста подорож студентської молоді, цього разу Золочівщиною та Сокальщиною. Однак нам не вдалося встановити, за яким маршрутом відбулась ця мандрівка, а також визначити склад її учасників.
    Як бачимо, "мандрівки студентів високих шкіл у Галичині у 1880-х рр. сполучені з доповідями, концертами, тощо", стали помітним явищем у культурно-просвітницькому житті нашого краю.
    Під впливом названих подорожей інтерес до мандрівок у Галичині зростає, розширюється їх географія, збагачується досвід учасників, удосконалюються форми туристично-краєзнавчої роботи.
    Якщо на початку століття в мандрівках брали участь окремі діячі, то в останній чверті XIX ст. - десятки й сотні подвижників українського відродження.
    У травні 1889 р. І.Франко з групою своїх товаришів здійснив народознавчу подорож за маршрутом: Стрий - Сколе - Лавочне - Бескид -полонина Явірник - Жупани - Климець - Тухолька - Верхнє Синєвидне -Стрий. За 10 днів вони пройшли понад 140 км.
   Результатом постійних мандрівок І.Франка в Карпати, зокрема на Гуцульщину, були не лише публікації фольклорних та етнографічних матеріалів (колядок, приповідок, заклинань, оповідань про опришків, легенд і казок). Він написав для мандрівників вірш "Сонце по небі колує" і віршований опис прогульки "Зелемін" , провів численні дослідження українських народних пісень, написав низку теоретичних праць з етнології та етнографії, які в наш час мають чимале наукове й історичне значення.
    Починачи з 1901 р., І.Франко відвідує Криворівню. Цей чарівний куточок Гуцульщини В.Гнатюк називав "українськими Афінами". Тут побували: М.Драгоманов, В.Навроцький, С.Вінценз, В.Гнатюк, В.Шухевич, Ф.Вовк, В.Антонович, М.Грушевський, І.Крип'якевич, Леся Українка, О.Кобилянська, О.Маковей, О.Олесь, А.Крушельницький, Г.Хоткевич, М.Коцюбинський, М.Козоріз, С.Твердохліб, І.Северин, М.Могильницький, М.Жук, Ф.Красицький, І.Труш та багато інших культурно-просвітницьких діячів не тільки Галичини, але й Наддніпрянської України.
    З Криворівні І.Франко здійснив багато мандрівок на г.Писаний Камінь, г.Ватанарка (там тоді сходилися кордони двох держав - Австро-Угорщини й Румунії), г.Довбушанка, г.Говерла, г.Піп Іван та на інші вершини Чорногірського та Горганського хребтів. Крім пішохідних мандрівок, він дарабою плив Черемошем до Вижниці.
    Відпочиваючи у Буркуті, І.Франко організовував далекі мандрівки для інтелігенції не тільки Галичини, але й Наддніпрянської України.
З 18 по 24 серпня 1904 р. за дорученням НТШ у Львові й товариства австрійських етнографів у Відні відбулася етнографічна експедиція Бойківщиною. Мета цієї експедиції - етнографічне й антропологічне обстеження Бойківщини, придбання експонатів для му¬зею наукового товариства та музею у Відні.
    У цій експедиції взяли участь І.Франко (керівник), З.Кузеля, Ф.Вовк, П.Рябков та інші. Маршрут проліг із Борислава через с.Мшанці, де відбулася зустріч з українським істориком та етнографом М.Зубрицьким. Потім їхній маршрут проліг через Турку - Бориню - Сможе - Сколе -Тухольку - Лавочне - Славськ-Нижнє Синьовидне - Стрий. Роботу цієї експедиції І.Франко описав у статті "Етнографічна експедиція на Бойківщину".
    За велику й плідну працю в галузі етнографії та краєзнавства І.Франко в 1902 р. став членом Віденського етнографічного товариства, а в 1907 р. - радником музею у Відні.
    Таким чином, І.Франко заклав теоретичне підґрунтя висунутої членами "Руської трійці" ідеї необхідності краєзнавства для освіти й виховання народу. Своєю активною науково-краєзнавчою й організаційно-мандрівницькою діяльністю він помітно стимулював розвиток туризму й краєзнавства в Галичині й використовував їх в освіті й вихованні української молоді.