ПРО ВЕЛИКОГО КАМЕНЯРА РОЗПОВІДАЛА ПОШТІВКА

В. ГЛАДЮК
   У моїх руках поштівка, що за гонами літ та плином часу змінила свій зовнішній вигляд - вицвіли чорнила на ній і не все вдається прочитати, а це і не дивина, бо їй „від роду" пішов уже 90-й рік.
   На поштівці документальна фотографія Івана Франка, датована 1913 роком. Читаємо на звороті листівки (мова німецька). У перекладі на українську це звучить так: „Іван Франко народився 15 серпня 1866 року в Нагуєвичах, помер 28 травня 1916 року у Львові (подається за старим стилем)". Фото салон М. Ліссо 1 грудня 1913 року".
   Видавництво поштівки здійснило українське гімнастично-захисне товариство „Сокіл-Батько", Львів 1917 рік, березень.
   Що повідомляла ця листівка? Невідомий нам вояк-галичанин з окопів Першої світової війни вітав свою кохану, що проживала в Снятині. Галичина тоді перебувала у складі Австро-Угорської держави, яка розпалася 3.ІХ.1918 року.
   „Сердечні поздоровлення і привітання, якнайліпшого поводження залишаю в цій годині своїй незабутній Ганусинці. Михайло, 2.ІХ.1918". На поштовому штемпелі напис „польова пошта 350, 4.ХІ.18".
   Але не про це наша оповідь. Поговоримо про Івана Франка, про рік виготовлення його фотографії.
   1913 рік. українська і світова громадськість урочисто відзначила ювілей Івана Франка - сорокаліття його літературної, наукової й громадської діяльності. У містах і селах Галичини та Буковини відбувалися читацькі конференції, літературні вечори, концерти. На окремі з них, хворий і приречений (бачимо це по його вигляді на світлині), приїздив Франко, де виступав із читаннями поеми „Мойсей". Так, він відвідав Тернопіль, Збараж, Підволочиськ, Дрогобич, Чернівці, Станіслав, Ходорів та інші міста.
   Був такий випадок, коли ходорівці вшановували Івана Яковича великим повітовим святом. Делегація міщан на чолі з громадською діячкою Севериною Хабаровською вітала українського „Мойсея" терновим вінком і букетом білих троянд, що символізувало його тернистий шлях до людського визнання і світлі хвилини в житті. Великий поет гірко всміхнувся цьому подарункові й мовив, що троянди зайвина, оскільки світлих миттєво-стей у житті не мав...
   „Все, що мав у життю, він віддав, для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, трудився для неї". Пригадуєте? Це - рядки з невмирущої поеми Івана Франка „Мойсей". Він названий народом „Великим Каменярем", чинив саме так. Його життя - це вічна і незламна боротьба за свій народ, за його волю.
   Іван Франко безмежно вірив, що український народ, запертий поневолювачами у льох, підніметься, розірве пута, пізнає себе і здобуде собі свободу. Саме для цього він жив і творив - для ідеї, яка почала втілюватись аж тепер.
На світлині: поштівка Іван Франко, Львів, березень, 1917 р.
   Р.З. на поштівці рік народження Івана Франка вказаний „1866", а не „1856". Хто допустив помилку видавець чи друкарі невідомо. Врахову¬ючи мізерний тираж, солідний вік поштівка та згадану помилку, вона претендує на раритетну, рідкісну річ.

Гладюк В. Про Великого Каменяра розповідала поштівка / В. Гладюк // Голос Покуття. - 2006. - 14-21 лип. - С. 5.