ПРОЛОГ ДО „МОЙСЕЯ” МОВАМИ НАРОДІВ СВІТУ
Володимир Полєк
Відомо, яке значення в історії української літератури і суспільно-політичної думки має поема Каменяра «Мойсей», особливо пролог до неї. Тож зрозумілою в значущість виходу книжки «Франко Іван. Народе мій: Пролог до поеми «Мойсей». Мовами народів світу». «Поставивши в центр поеми проблему народу і його проводаря, - наголосив у вступній статті упорядник цього видання Федір Погребенник, - взаємозв'язку між ними на шляху боротьби за кращу долю, розкриваючи суперечності між Мойсеем і народом, драматизм ситуації, в якій опиняється вождь, не визнаний тими, кого він прагнув вивести з неволі, показуючи, до чого призводять пасивність і зневіра, зрештою, оспівуючи пробудження маси, усвідомлення нею своєї високої місії, Франко прагнув не лише висловити свої погляди на минуле свого народу «замученого, розбитого», а - і це головне - націлити його на активні дії, на здобуття людських прав. Ця думка є основною філософською сентенцією твору. Вона знайшла сконденсоване ідейно-художнє втілення в пролозі до поеми «Мойсей»...»
Готуючи книжку до видання, Ф. П. Погребенник поставив перед собою складне, але дуже цікаве завдання - з'ясувати, хто і коли перекладав знаменитий пролог до «Мойсея», що розпочинається рядком: «Народе мій, замучений, розбитий», - перші два слова з якого і виніс Ф. П. Погребенник у назву видання. Ця справді унікальна збірка містить 30 перекладів різними мовами, причому подано всі відомі на сьогодні версії прологу тією чи іншою мовою. Тож маємо п'ять перекладів російською, по чотири - англійською і німецькою, по три - польською, словацькою, італійською, новогрецькою і чеською мовами. Із грунтовно написаних приміток складається майже певна картина знайомства читачів різних народів із поемою «Мойсей» або тільки із прологом до неї. Ф. П. Погребенник вказує і часові рамки звернення перекладачів до цього твору І. Франка. Так, перші польський, російський і німецький переклади були виконані ще за життя Каменяра і навіть ним авторизовані (польський і російський). Ці прижиттєві переклади робилися за другим виданням «Мойсея» (1913). Хоча ще до появи повного польського перекладу, виконаного В. Корбиним (Львів, 1913), пролог до нього переклав та опублікував у 1911 році С. Твердохліб (пізніше він двічі передруковувався - в 1912 і 1919 рр.) А тре¬тій польський переклад прологу, зроблений В. Слободником, датується аж 1977 роком.
Цікава історія російського перекладу «Мойсея». Як дізнаємося із листування І. Франка з Л. Ганкевичем, вже у серпні 1906 року «один русский» хотів перекласти цей твір І. Франка. Поки що відомо, що за російську інтерпретацію поеми взявся П. Ю. Дятлів (Дятлов), виконавши її за другим виданням «Мойсея». Із досі не зрозумілих причин переклад цей з'явився тільки у 1917 році (вдруге - у 1926). До нього І. Франко написав «Вступ», в якому розкрив свій ідейний задум і пояснив, чому він звернувся саме до цього біблійного образу. За твердженням вірменського радянського дослідника С. Г. Аміряна, поет Аветік Ісаакян у кінці 20-х років придбав харківське видання (1926) «Мойсея» у перекладі П. Ю. Дятлова, що спонукало його до написання вірша «Помста Ягве» (1936). А наступні російські переклади прологу з'явилися у 1941 (Б. Пастернака), 1945 (Д. Бродського) , нарешті, С. Пархомовського - вперше у рецензованому виданні. Треба ще додати, що у своїй поетичній збірці «Грезы» (1916) українська поетеса Христя Алчевська познайомила російську громадськість із власним перекладом 14 строф «Мойсея».
Щодо чотирьох німецьких перекладів прологу - один з них з'явився ще за життя І. Франка, у 1915 році, два наступні - у 1945 і 1966 роках, а четвертий друкується вперше. Слід додати, що із 14 перекладів мовами народів СРСР і 16 - народів світу у рецензованому виданні вперше опубліковано відповідно 8. Появою нових, уточнених перекладів-прологу або нових його версій повністю завдячуємо Ф. П. Погребенникові, який хотів не просто зафіксувати вже відомі переклади, а й дати в руки читача і спеціаліста різні інтерпретації прологу до поеми «Мойсей», сподіваючись, що така «антологія перекладів... стане одним із стимулів духовного спілкування між людьми доброї волі, яким дорогі немеркнучі ідеали миру і братерства».
Зрозуміло, що вказані, у рецензованому виданні переклади мають різну ідейно-художню вартість. Це можна, наприклад, проілюструвати на перекладах такого урив¬ка:
Та пройде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі...
Здається, що із п'яти російських перекладів цього уривка найближчий до оригіналу переклад П. Дятлова:
Но час придет, когда со светлым видом
Воссядешь ты среди народов вольних,
Встряхнешь Кавказ, украсишься Бескидом,
Споешь над Черным морем песню воли...
Б. Пастернак і Д. Бродський пропускають ці важливі географічні уточнення і тим самим збіднюють текст І. Франка. У першого а них читаємо: «...за Карпаты И к Черноморью рокот новой воли», а в другого - «...За грань Бескид, курящихся туманов, И к Черноморью двинешь рокот волн...» А білоруський перекладач В. Рагойша взагалі проминає назви Кавказьких і Карпатських (Бескиди!) гір і вставляє навряд чи доречну назву морських хвиль-цунамі, характерних для Тихого океану:
Але надыдзе час: ты Чорным морам
Пакоціш, як цунамі, рокат волі...
У болгарському перекладі К. Кадійського рядок «Покотиш Чорним морем гомін волі» звучить так: «и като Черното море безброден ще бъде твоят празник». Отже, замість «волі» маємо - «празник». В іспанському перекладі А. Ерраїса-Комаса пропущено «Кавказ». Добре перекладено наведений уривок румунською, сербохорватською, словацькою і чеською мовами.
У згадуваній уже вступній статті Ф. П. Погребенник вдало використав усі відомі на сьогодні дослідження українських франкознавців щодо історії написання поеми «Мойсей», джерел, інтерпретації образів, історії публікації твору і дав своє бачення пов'язаних з цим проблем. Посилається він і на зарубіжних дослідників твору Франка. До речі, згадана ним неопублікована «ґрунтовна розвідка про «Мойсея» М. Неврли не так давно з'явилася на сторінках «Вітчизни» (1989, № 11).
Розглядаючи антологію перекладів прологу до «Мойсея» мовами народів світу у контексті світової літератури, Ф. П. Погребенник наочно розкриває всесвітню увагу до української літератури і до одного з її найкращих представників.
