Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

ПОЕТ ЧИТАЄ „МОЙСЕЯ”



І. БІЛИНКЕВИЧ

Якщо вірити цим спогадам, то спо­чатку приїздив І. Франко читати „Мойсея" до Коломиї. Про цей святковий вечір згадує поет Юра Шкрумеляк, який в ті часи був учнем п'ятого класу Ко­ломийської гімназії: „Я бачив Івана Франка за його побуту в Коломиї ран­ньою весною 1912 р., коли він приїхав сюди читати свою поему „Мойсей" ... Ледве поїзд зупинився, як з натовпу виділилась делегація під проводом учи­теля гімназії Леонтія Кузьми... Франкові допомогли зійти з вагону... Поета хтось привітав... Він тихими словами по­дякував. Вже вечоріло, було холодно, моросив дощ... Франка повезли до когось у місто відпочити" (Орест Кузьма син Леонтія Кузьми, пізніше також гімназійний учитель в Коломиї, розказував мені, що Іван Франко перебував тоді в домі його батька Леонтія Кузь­ми - І. Б.). А якихось дві години пізніше великий зал „Каси Ощадности" був вщерть заповнений людьми.

„Іван Франко вийшов на сцену і зпегка схилив голову на знак пошани. Всі підхопились з місць і привітали його рясними оплесками. Поет сів при малому столику на краю сцени, стало тихо-тихо. Почав читати „Мойсея", спершу слабим голосом,  приглушеним, та згодом оживився і читав кілька хвилин сильним голосом, згодом знову тихіше. Видно втомився, і так кількома наворотами спадало і наростало його чи­тання. В залі панувала глибока тиша, що переривалась лише шелестом сторінок книжки, що їх перегортав поетові Леонтій Кузьма і ще хтось із супроводжуючих. Читання тривало півтори години. Скінчивши читати, поет поволі піднявся. Вся зала теж піднялась, як і при появі поета на сцені. Посипались оплески. „Слава Каменяреві!" - вигукнув хтось близько сцени. „Слава! Слава!" - підхопили молоді голоси в залі. Поет поклонився і вийшов за куліси... Майже всі чекали на вулиці до виходу Франка. Коли він появився, всі познімали шапки і так стояли, доки підвода (фіакр - І. Б.) з поетом та кількома супроводжуючими рушила з місця...". Іван Франко переночував у домі Леонтія Кузьми і наступного дня виїхав до Львова.

Про цю подію писав Коломийський „Червоний прапор", і в 1941 році співробітник літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові О.С.Бохенський записав зі слів тодішнього директора музею „Гуцульщина"  Івана Ми­хайлевського: „В 1912 р. в залі „Ощад­каси" читав Франко поему „Мойсей". На сцені за столом сидів поет. Обличчя, як різьблене з мармуру, без усміху. Син поета Андрій перевертав сторінки. Франко читав тихо, монотонно. Видно було, що людина хвора, змучена, руками не могла рухати... Час від часу наголошував важніші слова. Серед присутніх пригноблення було велике".

Дата цієї події документально не встановлена. В „Ділі" за 1912 р. (№7 від 10 січня) було опубліковане оголошення, що „в четвер 11 січня 1912 р. в 6 годин вечора відбудеться в Коломиї літератуний вечір д-ра Івана Франка. Автор відчитає свою поему „Мойсей". Але в наступних номерах не було опубліковано жодної кореспонденції про цей вечір. Можливо, з якоїсь причини у визначений день Іван Франко не зміг приїхати до Коломиї, і відкладено було цей вечір на пізніше. Василь Костащук, автор книжки „Володар селянських дум", в ті часи учень четвертого класу Коломийської гімназії, також стверджував, що приїздив Іван Франко ранньою весною (наприкінці березня або в квітні). Такої ж думки і Петро Кривоносюк (колишній викладач Львівського педінституту), в ті часи учень шостого класу Коломийської гімназії. Але ймовірно і те, що відсутність кореспонденції в періодиці пояснюється тим, що її ніхто не написав.

До Станіслава Іван Франко приїздив читати поему „Мойсей" 1914 р. (?), як свідчить Юліан Чайківський, учитель Станіславської гуімназії. Вечір відбувся в квітні в залі „Руської бесіди" (тепер вул. Січових стрільців, 24).

У своєму спогаді про цю подію Юліан Чайківський писав: „Задовго до почат­ку зал Бесіди був переповнений. Боля­че було дивитися на Франка, цю ко­лись енергійну і жваву людину, тепер виснажену багаторічною тяжкою неду­гою. Руки, які написали „Вічного рево­люціонера", „Каменярі", „Борислав сміється" і „Украдене щастя", пристрасні публіцистичні твори, руки, які ніколи не знали втоми, уже не хотіли служити... Перші пісні „Мойсея" поет читав мля­во і невиразно, з напруженням. Та ось поет дійшов до десятої пісні... його голос кріпшав. Слова

О, Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно!..

зворушили його до глибини душі. З його очей полились сльози. Так плачучи, читав він про тодішню долю поне­воленого свого народу, про гірку то­дішню долю рідної України. Не можна було без хвилювання дивитися на пла­чучого поета: якийсь важкий клубок під­кочувався до горла. Багато присутніх плакало".

Дата читання поеми „Мойсей" в Станіславі також досі документально не підтверджена. Більше того, тут навіть свідчення розходяться. Колишній учитель Коломийської СШ № 1 Гнат Загребний, який в 1913 році був учнем Станіслав­ської гімназії, стверджував, що цей лі­тературний вечір відбувся 1913 р., а меморіальна дошка на стіні будинку по вул. Січових стрільців, 24 подає ще одну дату - 1912 рік. Сумнів викликає і сама меморіальна дошка, бо, пам'ятаю, коли я ходив до Станіславської гімназії в 20-х роках цього століття, „Руська (Україн­ська) Бесіда" знаходилася в Народно­му домі по теперішній вулиці Пушкіна, 22. На другому поверсі був великий зал, де відбувалися різні збори, концерти, лекції тощо.

Запрошувала Івана Франка на та­кий літературний вечір у вересні 1912 р. і громадськість Снятинщини. Про це свідчить лист Василя Стефаника до Івана Франка від 24 вересня 1912 р., в якому він пише: „На жаль, ми змушені  донести, що відчит, на який ви ласка­во згодились прибути, не може відбу­тися з тої причини, що зливи прямо унеможливили доступ до міста і через се множество охочих з цілої околиці не могли би скористати з так  рідкісної і очікуваної  наради. (Напевне, йшлося  про читання „Мойсея" - І. Б.). Рівночасно осмілююсь просити Вас троха пізніше, в догіднішу пору".

Чи домовлялися вони пізніше про зустріч та чи приїздив Іван Франко до Снятина, не відомо.

Ніхто не здогадувався тоді, що ці читання „Мойсея" стануть для Івана Франка прощальними, наче підсумову­ючи його сорокалітню працю на народній ниві.

Оновлено 11-11-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка