Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Вірш Івана Франка „Хрест”



В. Полєк

У повоєнні роки радянські дослідники з такою ослячою впертістю повторювали свою тезу „І. Франко - атеїст", що справді дехто повірив у цю чергову брехню „фран­кознавців". Але ця вигадка радянської пропаганди легко руйнувалася, коли читати твори нашого Каменяра не за т. зв. акаде­мічним 50-томним „Зібранням творів", а за прижиттєвими публікаціями. Щоправда, дивувало те, що в цьому „Зібранні творів" творча спадщина І. Франка якось дивно подавалася. Так, замість „З вершин і низин" маємо - „Із збірки „З вершин і низин" .Так подаються і видання поета „Давнє й нове" („Із збірки...") чи „Із літ моєї молодости" („Із збірки..."). Вже ці невинні позначки „Із..." підказували допитливим читачам, що більшовицька цензура щось вилучила, а ці пропуски суттєво змінюють погляди на Івана Франка - атеїста чи соціяліста, бо він навіть у молоді роки не був ні атеїстом, ні тупим соціялістом. Ба більше: у зрілому віці наш письменник став критиком соціялізму, ґеніяльно передбачивши той казарменний соціялізм, який у страшний спосіб побудува­ли московські більшовики.

Втім, повернемося до теми „Іван Франко і релігія". Вже його перша поетична збірка „Баляди і розкази" (1876), яка у 1914 р. була передрукована під назвою „Із літ моєї молодости", закінчувалася поезією  „Коляда". У ній поет вперше звернувся до образу Богородиці, котра буде постійно перебувати у його творах, а страждання Божої Матері  перетворюються у символ безмірної туги, добра і краси. Після розп'яття Христа, свого єдиного сина, Богородиця ходить по землі, шукає його, не зхнаходить і гірко плаче:

Пречиста Діва весь світ сходила,
Весь світ сходила, сина гляділа...

Мабуть тому радянські цензори й не дозволили передрукувати вірш „Коляда" у 3-му томі „Зібрання творів" І. Франка. Тут не знайдемо і передруку поезії І. Франка „Хрест", яку поет уперше опублікував 1875 р. у Львові і перевидав у своїй збірці „Із літ моєї молодости". Це пояснюється, на­певно, тим, що поет в цьому творі підносить значення християнства для українського народу. Він пише:

Хреста нас знаменем хрестили,
Ростем під знаменем хреста;
З хреста пливуть всі наші сили
І віра наша пресвята...

і т. д., див. далі текст цього вірша.

Другою причиною заборони вірша „Хрест" було, мабуть, те, що він був написаний, як видно з першодруку, „в честь Єго Висо­копреосвященства кир Йосифа Сембратовича, митрополита Галицького, Архиєпископа Львівського і проч. в нарочитий день тезоіменія 26 Декемврія 1875 (7 січня 1876) в чувстві іскреннішої благодарности і ізрядного почитаній Питомцями гр(еко)-к(атолицької) ген(еральної) Семінарії Львівської предложений". Передруковуючи його у 1914 р., І. Франко уточнив, що вірш він написав на прохання питомців, студентів Львівської духовної семінарії в особі отця Василя Давидяка, який „поробив у моїм рукописі деякі зміни". Ці зміни поет виправив, вказавши, що унікальний примірник пер­шодруку зберігається у бібліотеці Націо­нального музею у Львові. Причому І. Франко також уточнив, що це видання пропущене у фундаментальній „Галицько-руській бібліографії" І. Левицького. У 1966 р. відомий український бібліограф М. Мороз подав опис „Стиха..." (пізніша назва - „Хрест") у своїй праці „Іван Франко: Бібліографія творів 1874-1964", і він, як не дивно, був пропуще­ний радянською цензурою.

Далі у вірші „Стих..." („Хрест") І. Франко розкрив одну із сторінок діяльности Иосифа Сембратовича як Галицького митрополита (1870-1882) і його боротьбу проти пияйтва:

То ж слава в вік Тобі, герою,
Ти, що могучою рукою
Подвигнув хрест святий над тьмою,
Вказав нам нашу хоругов.
Ти проти тьми, як вождь хоробрий.
Син Руси та її отець
Ти пастир наш і пастир добрий,
І церкви вашої вінець.
І. Франко стверджує, що:
Під Твоїм, пастирю, проводом.
Нам не страшна та боротьба:
За церков, за права з народом
Стоять - в нас воля не слаба.

У 1910 р. у своєму „Нарисі історі ураїнсько-руської літератури до 1890 р." І. Франко ще раз повернувся до питання про значення діяльности митрополита Йосифа Сембратовича у боротьбі проти пияцтва. „Найважніша діяльність духовенства в 70-х роках - се була проповідь тверезости, - писав письменник, - до якої ініціятиву дав новий митрополит Йосиф Сембратович (...) Він розпочав своє урядування просторою курендою (розпорядження дяя духовенства, - В. Т.), можна сказати, цілим теологічним трактатом „О високім достоїнстві человіка", що була початком організації численних місій для проповідування тверезостн і більш-менш систематичної акції духовенства в тім напрямі, щоб приводити до присяги на тверезість коли не загалом усіх парафіян, то принаймні тих, що приступають до шлюбу". ( Т. 41. - С. 348).

Оновлено 17-03-2020
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка