ВУЛИЦЯ І. ФРАНКА
Володимир ПОЛЄК
У др. пол. ХІХ ст. вона називалася Малою Заболотівською, пізніше - Камінського (у 80-х роках XIX ст. бургомістр міста і депутат до австрійського парламенту, звільнений за хабарі, що, проте, не перешкодило полякам назвати його іменем одну з вулиць Станиславова), за ЗУНР - А. Могильницького (українського поета, одного з наступників «Руської трійці», уродженця села Підгірки, тепер Калуша), пізніше - знову Камінського, у післявоєнні роки - Сталінської Конституції, а з кінця липня 1956 р. - І. Франка. У 1978 р. тут споруджено погруддя великого письменника роботи скульптора А. Болюка.
На вулиці І.Франка розташовані три школи. З 1 вересня 1992 р. у СШ № 2 відкрилася українська гімназія № 1, що, як написано у розпорядженні представника Президента України в Івано-Франківській області В. Павлика, створюється «з метою відродження традицій української національної школи, виявлення обдарованих дітей та розвитку їхніх здібностей». Її відкриття неоднозначно сприйняла громадскість міста. Більшість вважає, що вибором приміщення для гімназії міська влада хотіла неначе посміятися над самою ідеєю відродження того типу середньої школи. Будинок знаходиться у жалюгідному стані, немає спортивного залу, їдальні, залу для зібрань та концертних виступів. Незважаючи на цей стан, гімназія продовжує працювати. А у 1939-1941 рр. у СШ № 2 навчалася Зіновія Франко, дочка Тараса Франка і внучка І. Франка, український мовознавець. Тоді тут вчителював Д. Ліськевич (1883-1974), відомий педагог і громадсько-культурний діяч. 22 травня 1941 р. енкаведисти заарештували його і на 8 років заслали у Сибір.
СШ № 3 - російська (з 1945 р). З вересня 1908 р. тут знаходився польський приватний жіночий ліцей сестер Уршулянок (звідси - уршулянки). А напроти - СШ № 5, в якій деякі предмети викладаються німецькою мовою. Це школа з поглибленим вивченням німецької мови. Але не завжди тут виховували нашу молодь, бо, на жаль, у 1939-1941рр. тут знаходилося управління НКВС, яке за два роки перетворило «золотий» вересень у «червоний», тобто у два роки терору і страху. Після втечі енкаведистів мешканці міста з жахом побачили таку масу в страшний спосіб закатованих людей (два трупи молодих хлопців мали попалені п'яти, а на спині врізані тризуби!), що і досі старше покоління з жахом розповідають про все побачене. Тут було вбито професора української гімназії В. Пашницького. У післявоєнний період тут розмістилася міліція, а з 60-х років - названа СШ № 5.
По вулиці І. Франка знаходяться два медичні заклади. Під № 30 знаходиться міська поліклініка. Цей будинок цікавий тим, що у ньому до 1939 р. знаходилася Каса хворих, тобто перша у місті страхова медицина. Нагадаємо, що у кінці XVI ст. виникли лікарні при церковних братствах. У 1854 р. виникли перші фабричні каси хворих, у 1883 р. - корпораційні, а з 30 березня 1888 р. - повітові. Так поволі складалася система кас хворих як зародки страхової медицини.
Вулиця І. Франка // Полєк В. Майданами та вулицями Івано-Франківська. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 90-92.
