ЗДИВУВАВ НАС ФРАНКОЗНАВЕЦЬ
Як постійний читач та передплатник „Літературної України" давно звернув увагу на ювілейну рубрику до 150-річчя з дня народження І. Франка. Навіть збирався після підготовки до друку книги „Іван Франко і Станіслав" подати до вашої газети статтю з цієї тематики. Тому стаття знаного львівського франкознавця Романа Горака „Що в Івано-Франківську Франкового?" (ЛУ від 10 листопада 2005 р.) мене здивувала. Автор мав би знати про численні публікації івано-франківських істориків-краєзнавців, науковців Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, обласного краєзнавчого музею, присвячені неодноразовому перебуванню І. Франка у нашому краї. В області встановлено більше 50 памятників І. Франку, а також меморіальних дощок. Іменем Каменяра названо один з найкращих в Україні музично-драматичний театр, тут же споруджено величний монумент, який став візитною карткою Івано-Франківська. І'мя класика мають обласна наукова універсальна бібліотека, одна з центральних вулиць обласного центру. На цій вулиці ще 1978 р. стоїть погруддя. А в літературному музеї Прикарпаття є експозиція, присвячена І. Франку. Кілька років тому міськвиконком запровадив літературну премію його імені. Нині група науковців та краєзнавцівна на громадських засадах готує до видання енциклопедичний довідник „Івано-Франківськ та іванофранківці", який приурочується до 150-річчя. Цікавляться діяльністю І. Франка і молоді науковці Прикарпатського національного університету, готують кандидатські дисертації на цю тему. Такий перелік можна було б продовжити...
Але повернімося до статті Романа Горака. Ось він пише: „Мало, дуже мало в Івно-Франківську Франкового. Точніше, майже нічого". Тут автор сам собі суперечить, бо навіть у цій статті сам наводить цікаві факти щодо перебування І. Франка у нашому місті. Щоправда, не всі факти. Ще в студентські роки І. Франко організовує туристично-краєзнавчі подорожі галицької молоді, зокрема і в колишній Станіслав. Пізніше тут І. Франко виявить цінний архів і в своїх історичних дослідженнях опише революційні події 1848 р. в Станіславі. Пізніше, у 1884 р. він сприяв письменниці Наталі Кобринській у створенні першої в Галичині жіночої організації. До речі, на будинку, який зберігся на площі Ринок, 6, відбувалися жіночі збори за участю І. Франка. Тут встановлено меморіальну дошку. А ще є пам'ятні знаки на будинку „Руської бесіди" по вул. Січових стрільців, 24 (а не обласної філармонії, як помилково подає Р. Горак). Такий же знак є на будинку на вул. Галицькій, 7, де Франко був увязнений у 1880 р. (але не в приміщенні будинку ратуші, як знову ж таки помилково пише автор). До речі, у статті подаються й інші дискусійні факти. За підрахунками краєзнавців, 90 разів побував на території Івано-Франківцщини, а в нашому місті відомо більше 10 адрес його перебування. Та вже й те, що він мав намір переселитися зі Львова до Станіслава багато про що говорить.
Стурбувала мене стаття Р. Горака ще з однієї причини. Після перейменування міста час від часу лунають голоси, що Франко тут не народився і треба, мовляв, повернути стару польську назву - Станіслав. То може, не зовсім випадково пише львівянин, що в нас немає „майже нічого Франкового"?
Звичайно, для вшанування у нас пам'яті Каменяра ще багато треба зробити на державному рівні. Автор цих рядків ще з радянських часів домагається створення в місті історико-меморіального музею Івана Франка. Але міська адміністрація лише обіцяє. А тим часом будинок, який міг би стати таким музеєм, вже незаконно приватизовано, хоч він є пам'яткою архітектури. Нині в цій іторичній будівлі - їдальня...
Добре було б, якби ідею створення Франкового музею в Івано-Франківську підтримала громадськість України і, зокрема, такі авторитетні франкознавці, як Роман Горак.
Гаврилів Б. Здивував нас франкознавець : [увічнення пам'яті І. Франка в м. Івано-Франківську та зауваження щодо ст. Р. Горака ,,Що в Івано-Франківську Франкового?"] / Б. Гаврилів // Літературна Україна. - 2005. - 1 груд. - С. 4.
