І ДОСІ ОСЯГАЄМО ЙОГО

Коли починався для кожного з нас Франко? З дитячої казки про лиса Микиту чи з хрестоматійних віршів? Хто він для кав: зі спогадів 70-80-х років «революціонер-демократ», вче­ний, геній літератури чи жива, мис­ляча, чутлива людина, яка тонко від­чувала цей світ, любила, страждала, боролась з недолею? Що ж, до ве­ликих доля рідко буває прихильною...

У 1884 році Франко виступав на першому повітовому вічі в місті До­лині... Якими тоді були слова, думки, жести?' Яким було небо над голо­вою: чистим, світлим, без жодної хмарини чи похмурим? Він говорив про важке життя народу, вимагав реформи спадкового права... Чи під­нялися до висоти його помислів ті, хто слухав? І що змінилося сьогод­ні?..                             

...Нині важко повірити, що з До­лини Іван Якович ішов пішки до Лолина, а потім і до села Велдіжа в Долинському районі. Саме в Лолині розквітло Франкове кохання до Оль­ги Рошкевич... Нині в селі є музей Франка та пам'ятник, тут щорічно з нагоди дня народження поета відбуваються чудові літературні свята, котрі впродовж кількох останніх років на­були статусу обласних, а згодом ста­нуть і всеукраїнськими. На жаль, сучасній молоді важко уявити той час, коли страждав і творив Франко. У Лолині письменник написав оповідання «Вугляр», «Леси шина челядь», «Два приятелі», деякі розділи повісті «Петрії і Довбущуки», вірш «Ґалаґан». У 1886-му році Франко видав збірник фольклорних творів, які зібрала Оль­га Рошкевич, присвятив їй чимало вір­шів. Саме до Лолина летіли (до Ольги) щирі Франкові листи, які, помираю­чи, Ольга заповіла покласти їй під голову в домовину. В одному з лис­тів до Ольги поет писав: «Ех, Олю, Олю! Життя моє зложено з паперу та всякої погані, а й любов, той єдиний цвіт - також переважно паперовий! Доки воно так буде? Чи, може, навсігди?».              

Бував Іван Якович і в селах Шевченковому (Велдіж), Старому Мізуні, Тисові, Бубнищі Долинського району, в місті Болехові. Відвідав знамениті Скелі Довбуша біля с. Бубнила в Долинському районі, а в 1881 році написав вірші «Привіт» і «Бубнище», присвячені Скелям Дов­буша.                             

У Болехові Франко бував досить часто у 1884 - 1888 рр., підтриму­вав зв'язки з письменницею Н. Кобринською.

Осягати Франка - це постійно вчитися в нього, але насамперед дос­конало знати його творчість, яка живила не одне покоління читачів.

Надія ДИЧКА

Член НСПУ

м. Долина