КАМЕНЯРЕВЕ СЛОВО І НИНІ НА ПОРІ
Згадались студентські дні чвертьвікової давності, коли вдивлявся в образ древнього Львова і мав можливість відчути Дух Каменяра, ба навіть пройтися тим львівським путівцем, яким він прямував від свого місця роботи до домівки, від тодішньої вулиці Радянська до вул. Франка. Непросто давався йому цей шлях, однак Поет заставляв себе з останніх сил іти на роботу і, мов огень, викрешувати слово котре мало обов'язково кликати народ на боротьбу за свої соціальні й національні права і нізащо не поступатися чужинцеві. А дні тоді були і піднесені, і буревійні, січове стрілецтво кувало у боях свою лицарську славу в ім'я Української Держави.
Його безсмертні "Не пора, не пора...", "Каменярі", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня, збірка «Зів'яле листя», як і кожен твір із 50-и томного зібрання Франкового (існує припущення фахівців, що творчість Каменяра помістилась би у 100 томах), як ніколи актуальні нині. Бо саме в цю пору нам потрібне Франкове слово. І вельми приємно, що видатний учень Каменяра Шевченківський лауреат наш земляк Дмитро Павличко у ці вересневі дні удостоєний звання Героя України. Безперечно, що в такому високому визнанні є часточка того, що він своєю творчістю засвідчує вірність ідеям великого, сина України, яким є Іван Франко.
Каменяра можна по праву називають велетом розуму і духу, сином народу, що вгору йде. Проживши 60 років, він залишив грандіозну творчу спадщину: поетичні, прозові, публіцистичні, філософські, історичні, політологічні твори. Це був вчений світового рівня, мав звання доктора наук з філософії та літературознавства. Був домінантом Нобелівської премії, на жаль, не дожив кілька місяців до її присудження. Галичани можуть вважати Івана Франка та фізика Івана Пулюя лауреатами Нобелівської премії. Саме оригінали архівних записів та фотографія надгробної плити в Делятині за 1864 рік, відшукані Іваном Франком, дали змогу повернути в 1989 році історичну назву селищу Делятин, бо досі його називали Ділятином. Про це на відкритті пам' ятника Івану Франкові у Делятині говорив педагог-пенсіонер голова осередку "Просвіти" місцевої школи №1 Степан Голіней.
Делятинців щиро вітав з цією знаменною подією голова РДА Василь Мигалюк. Районна влада всіляко сприяє покращенню добробуту жителів Делятина, розвитку, соціальної та культурної сфери селища. Він подякував селищній владі і делятинцям, що вони проявили високий патріотичний вчинок і прилучилися до благородної справи, спорудивши пам'ятник Іванові Франкові.
Освятили пам'ятник отці Богдан та Петро, який у своєму виступі, підкреслив, що головне за Франком зараз- жити й працювати для України, бо часто доводилось українцям воювати за інших, зауважив глибоку релігійність Каменяра і його творів, хоча донедавна комуністична пропаганда намагалась зліпити із Франка великого атеїста, маніпулюючи уривками з його творчості.
Пам'ятник створив уродженець Делятина, нині івано-франківський скульптор Володимир Довбенюк, який є автором погруддя священика греко-католицького підпілля покійного отця-мітрата Михайла Косила.
Селищний голова Василь Касіянчук висловив подяку як скульптору Володимиру Довбенюку, так і виконкому і депутатам селищної ради, а також керівництву комбінату комунального господарства в особі Степана Магомети, усім, хто спричинився до цієї події. Василь Касіянчук вручив, від імені селищної ради пам'ятний подарунок скульптору Володимиру Довбенюку (з огляду на його відсутність передав братові скульптора Ігореві).
Натхненне слово про Каменяра, його творчість виголосила ведуча, завідуюча бібліотекою, депутат селищної ради Галина Ковальчук, начальник відділу внутрішньої політики апарату РДА Володимир Свягла. Пісенний вінок сплели хор «Сяйво душі» під керівництвом Людмили Данилко і духовного наставника отця Петра Голінея та учасники гурту "Червлені пацьорки".
... У невеличкому скверику, що розкинувся за кілька метрів праворуч від гомінкої траси до курортної Яремчі, делятинці та їх гості отримали чудовий куточок духовності, де зможуть своїми думами, переживаннями, оцінками і судженнями у думці спілкуватися з Каменярем.
