ЦІЛКОМ НЕВІДОМЕ…

На початку липня 1960 року до Львівського літературно-меморіального музею Івана Фран­ка, директором якого на той час була Марія Семенівна Кіх, прийшов чоловік і запропону­вав купити в нього документи, що стосуються навчання Івана Франка в так званій нормальній школі отців Василіан у Дрогобичі. На той час вважалось, що такі документи були втрачені після закриття монастиря, а тому про навчан­ня Івана Франка у цій початковій школі не було відомо зовсім нічого, крім скупих спогадів са­мого письменника. Виявилось, що це були два зшитки класних журналів учнів цієї школи у 1863 - 1867 роках та в 1867 - 1871 році. Чолові­ком, який приніс документи, був Данило Пет­рович Кінаш, мешканець села Стрільбичі Старосамбірського району Львівської області. Ра­зом з тими двома журналами він приніс також дві печатки цієї школи, одна з яких мала напис польською мовою, а друга німецькою. Печат­кою з німецькою мовою користувались в школі до 1868 року, коли вона була навчальною. Відтак її замінила польська і довелося відразу змінити печатку. Д. Кінаш пояснював, що ці речі він просто знайшов на вулиці, бо якраз пожеж­ники очищали горище будинку, в якому колись була нормальна школа, і весь непотріб вики­нули на вулицю, маючи твердий намір його спалити. Він трохи знав німецьку та польську мови і, перегортаючи сторінки каталогу, поба­чив прізвище Івана Франка, тож став уважніше приглядатись до викинених речей. Одне сло­во, ці каталоги нормальної школи отців Василі­ан і дві печатки він забрав з собою, а відтак приніс продати Львівському музеєві Івана Фран­ка. Речі ці були закуплені «обласною закупоч­но-експертною комісією» 25 липня 1960 року. За каталоги Д. Кінашу було заплачено по 140 карбованців за кожний зшиток, а за печатки по десять карбованців. Закуплені речі були запи­сані в інвентарну книгу музею під номерами 18 - 21, а відтак перенесені в нову інвентарну книгу і записані 3-4 травня 1962 року відповід­но під номерами 204 - 207. Їх номери у книзі надходжень були 797 - 800. Для читача ці номе­ри запису нічого, звичайно, не кажуть, але варто зазначити, що на цей час це було неабияке надбання музею і ніхто ні з працівників музею, ні з членів отієї «закупочно-експертної комісії» не поцікавився, куди поділися інші документи школи, яка протягом багатьох десятиліть, аж до Першої світової війни була, образно кажу­чи, кузнею інтелігенції німецького, польського, єврейського та українського народів та що вона містила дуже багато біографічних даних бага­тьох видатних діячів цих народів. Доля решти документів так і до сьогодні невідома.

Так само невідомо яким чином потрапили до тодішнього Дрогобицького обласного крає­знавчого музею протоколи екзаменів зрілості випускників Дрогобицької гімназії за 1868 -1886 роки, серед, яких був і протокол екзаменів, які складав Іван Франко 1875 року. Цей журнал був переданий до Львівського літературно-ме­моріального музею і в книзі надходжень отри­мав номер 762, а при переінвентаризації - № 208. Жодних пояснюючих записів щодо даного документу не зафіксовано. Про долю реш­ти протоколів також нічого не відомо. Невідо­мо - бо, як виявилось, нікого це не цікавило. Куди поділась уся документація Дрогобицької гімназії в науковій літературі не було жодної згадки. Таким чином з поля зору дослідників та біографів Івана Франка повністю випадали документи навчання Івана Франка в гімназії, це було тим більш прикро, що за цей період не збереглись і друковані звіти дирекції гімназії, з яких можна було б дізнатися, які учні вчилися разом з Іваном Франком, які предмети вивча­лись у кожному класі, які вчителі викладали ці предмети, програму занять, хроніку подій про­тягом року, нові надбання бібліотеки для учнів та вчителів, зміни у вчительському та учнівсь­кому складах, дані про підручники, з яких на­вчались учні, а також найважливіші розпоряд­ження Крайової шкільної ради, яка опікувалась гімназіями. Такі звіти почали регулярно вихо­дити тільки після 1875 року, тобто вже тоді, коли Іван Франко закінчив гімназію. Зрозумі­ло, що велику інформацію про випускний клас Івана Франка давали протоколи екзаменів, які були в музею. Дані про вчителів, розклади занять, програми занять можна було взнати із документів Крайової шкільної ради, які збері­гаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові.

Все, що стосувалось навчання Івана Фран­ка у Дрогобицькій гімназії, було використано у книзі Р. Горака та Я. Гнатіва «Іван Франко. Кни­га третя. Гімназія», яка вийшла у Львові 2002 року. Серед документів, які були використані, не було найважливіших - класних журналів гімназії того періоду, коли вчився Іван Франко. Вони вважались втраченими. В них повинні були вміститися біографічні дані про кожного учня, тобто дати та місце їх народження, дані про батьків та опікунів, адреса, за якою живе учень, його дисципліна, оцінки з предметів, а також дані про вчителів, які викладали в тому чи іншому класах певні предмети. В такому ка­талозі обов'язкова мусила фіксуватись думка вчителів про поведінку та успіхи в навчанні учнів, інформація, хто був у тому чи іншому класі господарем класу (класним керівником), кількість пропущених годин, локація учня се­ред інших учнів, дані про стипендію, головні покарання, а також класний керівник мусив у старших класах вказати, яким бачить майбутнє учня.

Після довгих пошуків вдалось встановити, ніби такі документи колись-хтось бачив у Самбірському архіві, бо Самбір колись був окруж­ним центром, до округу якого належав і Дро­гобич, і, звичайно, що такі документи мали зберігатись у його архіві, який був започатко­ваний ще за австрійських часів, тобто ще до Першої світової війни. Діяв цей архів і в польські окупаційні часи, а також в радянські часи, од­нак його було в шістдесяті роки ліквідовано, а всі справи передано в Державний архів Львівської області (ДАЛО). Після довготрива­лого впорядкування одержаних справ, врешті, були складені відповідні документи, і матеріа­ли колишнього Самбірського архіву стали дос­тупними для дослідників. Там справді виявились документи гімназій, в тому числі й ката­логи, однак в описах ніде не значилась на­явність каталогів Дрогобицької гімназії імені Франца-Йосифа, в якій навчався Іван Франко.

Аби не втомлювати увагу читачів, зазначи­мо, що ці документи з невідомих причин були занесені до документів Дрогобицької гімназії королеви Ядвіги... Гімназія ця справді існувала після окупації західноукраїнських земель Польщею і справді перебувала в цьому будин­ку, в якому також містилась Дрогобицька гімна­зія імені Франца-Йосифа. Проте нікому з дослідників не спало на думку шукати документи цієї гімназії серед архіву гімназії королеви Ядвіги...

Вони випадково були виявлені у травні 2007 року і експоновані на виставці у Львівському літературно-меморіальному музею Івана Фран­ка у рамках «Днів пам'яті Івана Франка». Вис­тавка називалась «Скарби»... Тепер стало відо­мо те, що більше сотні років було недоступне для дослідників.

ПЕРШИЙ КЛАС

Вступив Іван Франко до Дрогобицької гімназії 1867 року відразу після закінчення чет­вертого класу Дрогобицької нормальної школи отців Василіан. 1867 року за Австро-Угорською конституцією Галичина, як «Королівство Галіції і Льодомерії», отримувала статус своєрідного самоврядування. Скасовувалась німецька мова як навчальна, а замість неї вводилась польська. Окрім того, заборонялось і тілесне покарання дітей у школах, тобто відмінялись різки. Прав­да, для нового 1867/1868 навчального року ще не встигли видрукувати нові класні журна­ли польською мовою, а тому довелось послу­говуватись тими, що були, тобто німецькою мовою з готичним шрифтом. Окрім того, вчи­телі вважали за потрібне також писати не польською мовою, а німецькою готикою. У фон­дах ДАЛО класний журнал першого класу 1867//1868 навчального року зберігається у фонді Р - 1262, опис 11, справа 10. Згідно з цим ката­логом, наприкінці року в класі був 51 учень, з яких 45 були публічними та один приватист. Публічними учнями були ті, хто вчащав до шко­ли кожного дня, а приватистами вважались учні, які не ходили до школи, а з дозволу Край­ової шкільної ради складали наприкінці кожно­го півріччя екзамени з потрібних предметів.

За національністю поляками був 21 учень, 24 - русинами і не було жодного німця. За віросповіданням римо-католиків було 17, гре­ко-католиків - 25, євангелістів - двоє та Мой­сеєвого віросповідання - один учень. 24 учнів було звільнено від оплати за навчання, 21 учень за навчання платив. На гімнастику ходило п'ят­надцять учнів, ніхто не мав стипендії, на спів не записався ніхто.

Тим, кому виповнилось 10 років, тобто на­роджених 1858 року, був один учень, 11 років, тобто народжених 1857 року, було дев'ятеро учнів, дванадцять років (1856 р. н.) - 12 учнів. До останніх належав і Іван Франко. Молодших за нього було десятеро учнів. Решта були стар­шими. 13 років (1855 р. н.) мало 12 учнів. 14 років, тобто народжених 1854 року, було п'ятеро. Чотири учні мали п'ятнадцять років, тоб­то були 1853 року народження.

Так виглядала статистика першого класу 1867/1868 навчального року.

Цього року, як і в минулі роки, основним предметом була релігія, яка серед інших сто­яла на першому місці. За нею у списку важли­вих предметів була латинська мова. Опісля йшла грецька мова, але її починали вивчати з п'ятого класу. За нею - німецька мова. Далі йшла дуже цікава графа у журналі. Посередині лінійки писалось слово «мова» по-німецьки. Згідно з цим тут мала стояти так звана крайо­ва мова, або ж мова більшості. За законом ця мова вибиралась по тому, скільки дітей хочуть її вивчати. Зрозуміло, що в гімназії переважна кількість була українців, проте, основною мо­вою крайовою вважалась польська, хоча згідно із законом обидві мови були на рівних правах. Не дивно, отже, чому польська мова опинилась в цій графі. Далі йшла географія з історією, математика, натуральна історія (природознав­ство). Як необов'язковий предмет була русинська, тобто українська мова, після неї сто­яла французька, яку обирали лише ті учні, які хотіли мати реальну освіту. Для розвитку ди­тини ще була фізкультура, яка точніше нагаду­вала ігри на відкритому повітрі у шкільному садку, а також співи.

Учні атестувались двічі на рік - зимою, (зи­мовий семестр) та влітку (літній семестр). Клас­ним керівником був вчитель Йозеф Островський.

Відкривав список учнів Іван Бачинський (там же, арк. 3), який народився 7 липня 1855 року в Дрогобичі. Був греко-католиком. Мешкав у батьків на Задвірнянськім передмісті. Його батько Стефан був дяком. Як в першому, так і в другому семестрі мав другий ступінь успіш­ності, а в загальному списку успішності йшов під номером 38 у першому семестрі та під но­мером 34 у другому семестрі. На осінь мав «по­правку» із географії», яку таки склав, про що й зазначено в каталозі. Влітку 1867 року він закінчив Дрогобицьку нормальну школу отців Василіан, де вчився з Іваном Франком.

Під номером другим у списку учнів був Карло Бандрівський (арк. 4), який пізніше стане судовим опікуном хворого Івана Франка. Жур­нал повідомляє, що він народився 5 липня 1855 року в селі Ортиничах, був греко-католиком, батько його Йосиф був рільником. Як в першо­му, так і в другому півріччі був звільнений від оплати за навчання. У Дрогобичі мешкав на Лішнянському передмісті, № 79. В обох семе­страх мав перший ступінь успішності, а в за­гальному списку успішності мав номер 28 у першому семестрі та 35 у другому. Так само дістав «поправку» з географії і мусив перескла­дати екзамен з цього предмету по канікулах. Склав. Від оплати за навчання був звільнений. З Іваном Франком закінчував 1867 року нор­мальну школу отців василіан у Дрогобичі.

Під третім номером значився Олександр Базилевич (там же, арк. 5), греко-католик, який народився 7 липня 1855 року в селі Тур'ї Ве­ликій. Його батько Теодор на той час був свя­щеником в селі Баличах Зарічних, які ще звали Баличами Підгірними на Жидачівщині. Про ньо­го відомо, що був 1820 року народження. 1846 року закінчив Львівську духовну семінарію із висвяченням у священичий стан. Відразу по закінченні отримав скерування у Баличі Зарічні, де працював до 1875 року, а відтак став парохом у Тисові Долинського деканату, де й по­мер 23 листопада 1886 року. Олександр Бази­левич був відмінником навчання в обох семестрах. У першому в загальному списку успіш­ності мав третє місце, а в другому - четверте. Це був новий учень у класі, Дрогобицької нормальної школи отців Василіан він не закінчу­вав.

Четвертим номером у списку йшов Дмитро Білас (там же, арк. 6), який народився 7 лис­топада 1852 року в Трускавці, де його батько Іван був селянином. Вчився добре і в обох се­местрах мав перший ступінь успішності і в пер­шому семестрі у загальному списку йшов під номером 10, а в другому семестрі під номером три. Від оплати за навчання був звільнений. У Дрогобичі Дмитро Білас мешкав у кушніра Івана Бороди на Загродах, № 200.

В майбутньому Дмитро Білас стане бурго­містром міста Трускавця і спричиниться до його розвою. Закінчував четвертий клас Дрогобиць­кої нормальної школи отців Василіан разом з Іваном Франком.

П'ятим у списку учнів йшов Адольф Бродер (там же, арк. 7). Він був євангелістом, наро­дився в Криниці 2 січня 1855 року. Його батько Яків був, як твердить журнал, власником землі, тобто дідичем. І в першому, і в другому се­местрі Адольф Бродер був звільнений від пла­ти за навчання. Мав перший ступінь успішності і серед тих, хто мав цей ступінь, перебував на 21 місці у першому семестрі, а в другому тро­хи підтягнувся і став 19-им. В Дрогобичі меш­кав у селянина Миколи П'ясецького. В обох семестрах за навчання платив. З Іваном Фран­ком закінчував нормальну школу отців Василі­ан у Дрогобичі.

Шостим у списку був Еміль Чермак (там же, арк. 8), римо-католицького віросповідан­ня. Він народився 8 листопада 1857 року в містечку Янові. Його батько Едвард Чермак був повітовим старостою в Дрогобичі, а перед Пер­шою світовою війною він буде радником Намісництва у Львові. Якщо досі в графі - як ба­чить класний керівник майбутнє свого учня - цей керівник переважно писав, що таке май­бутнє невідоме, то у випадку з Емілем Чермаком вчитель написав, що в майбутньому ба­чить його військовим. За навчання син повіто­вого старости платив, хоча вчився добре і се­ред тих, хто мав перший ступінь успішності, стояв на п'ятому місці у першому семестрі, а в другому навчання учня зіпсулося і він скотився на 13 місце. Він не закінчував Дрогобицької нормальної школи отців Василіан.

Під номером сім у списку значився Корнило Дністрянський (там же, арк. 9), який наро­дився 29 червня 1855 року в селі Ричигові, де його батько Северин Дністрянський був свя­щеником. Про батька із священичих шематизмів Перемиськоґо єпископства відомо, що був 1819 року народження, закінчив львівську духовну семінарію із висвяченням у 1845 році, відразу був скерований у село Болохівці біля Дрогоби­ча, де перебував до 1854 року, а відтак перей­шов до Ричигова, де працював до самої смерті 27 серпня 1906 року. За навчання Корнило Дністрянський платив, мешкав у вдови по міському уряднику Розалії Усікневич на Заго­родах під номером 27. Класний керівник пе­редбачав, що Корнило буде священиком і хоч подальша доля Корнила Дністрянського невідо­ма, однак згідно зі священичими довідниками, він священиком не став. В першому семестрі був з першим ступенем успішності і мав серед учнів вісімнадцяте місце, а в другому семестрі мав другий ступінь успішності і в загальному списку посідав 39 місце. Восени мусив пере­складати географію та історію. Дрогобицької школи отців Василіан він не закінчував.

Восьмим у списку значився Юліан Доллер (там же, арк. 10). Був євангелістом. Народив­ся у Надвірній 16 липня 1857 року, де його батько Йозеф був касиром. Вчився погано. Мав другий ступінь успішності і займав 36 місце в першому семестрі і 40 в другому серед усіх учнів. За навчання платив. По канікулах мусив перескладати географію у Ю. Турчинського. У Дрогобичі мешкав у Григорія Добринецького, колишнього урядника міста Дрогобича. Разом з Іваном Франком закінчував Дрогобицьку шко­лу отців Василіан.

Дев'ятим у списку значився Юліан Драгокупіль (там же, арк. 11), родом зі Львова, де народився 12 листопада 1858 року. Був греко-католиком. Про його батька зазначено, що зва­ли його Іван, але не зазначено професії. За навчання платив, вчився добре, мав перший ступінь успішності в обох семестрах і в загаль­ному списку успішності займав 16 місце. При кінці шкільного року забрав свідоцтво і на наступний рік у дрогобицькій гімназії не вчився. Дрогобицької школи отців Василіан не закінчу­вав.

Десятим у списку значився Микола Дунаєвський (там же, арк. 12), який народився 10 жовтня 1851 року у Теребовлі, де його батько Матвій був дяком. Класний керівник передба­чав, що він буде священиком. Від плати за на­вчання був звільнений. Мешкав у Корнила Грушевського, мешканця Дрогобича. Вчився Ми­кола Дунаєвський добре. У першому семестрі в першому ступені успішності був у списку де­сятим, а в другому семестрі - 15. Після закін­чення першого класу забрав свідоцтво і пере­став бути учнем Дрогобицької гімназії. Подаль­ша доля його невідома. Він не закінчував Дро­гобицької школи отців Василіан.

Іван Дідинський, що йшов під номером оди­надцятим (там же, арк. 13) був греко-католи­ком і народився у Ясниці Сільній 20 серпня 1952 року. Він був сином Теодора де Мартиновича Дідинського. Однак провчився Іван Дідинський в гімназії дуже мало: захворів і покинув гімна­зію, як зазначає каталог, вже 19 грудня 1867 року. Він навчався з Іваном Франком у Дрого­бицькій нормальній школі.

Дванадцятим номером у каталозі дрого­бицької гімназії у першому класі 1867/1868 навчального року був Іван Франко (там же, арк. 14), про якого зазначено, що народився в Нагуєвичах 27 липня 1856 року. Потім класний керівник місяць виправив на серпень і розпи­сався в тому, що це саме він виправив помил­ку. У графі про те, хто є батьком чи опікуном учня, зазначено, що Іван Франко сирота, а його опікуном є вітчим Грегор Гавриляк. Прізвища Гавриляк на Гаврилик вже не було виправле­но. Зазначено, що був Іван Франко греко-ка­толиком. Від оплати за навчання він був звільне­ний, згідно з рішенням дирекції під номером 1839 за 1867 рік. Мешкав Іван Франко на той час у Кравця Івана Гутовича в Дрогобичі. Кон­кретної адреси не вказувалось. В графі, де зазначалось, яке класний керівник передбачає майбутнє свого вихованця, вказано, що це май­бутнє ще не визначене. В обох семестрах по­ведінка учня визначена як гідна похвали, тобто писалося «Obyczaje - chwalebne». Пильність визначена словом - витривала. Далі йшли оцін­ки, тобто поступи в науці. Ті поступи в другому семестрі у Івана Франка були відмінні (celujacy) у релігії, латинській, руській, німецькій мові, а також з географії та історії та природничих наук. Поступ у польській мові був визнаний як chwalebne, а каліграфія задовільною. Зовнішня форма опрацювань домашніх завдань визнана чистою, а кількість пропущених годин - 28. Загальна «кляса», тобто загальний ступінь успі­шності Івана Франка була визначена номером 2 в обох семестрах.

Під тринадцятим номером значився Воло­димир Гудзьо (там же, арк. 15), який народив­ся 7 серпня 1853 року у Волчищовичах, де його батько Григорій був парохом тамтешньої церк­ви. Він був 1812 року народження. 1839 року висвятився у священичий стан після закінчен­ня львівської духовної семінарії. З 1839 до 1851 року працював у Гвіздці Турківського повіту, а відтак перейшов на парафію у Волчищовичах, де й помер 30 вересня 1893 року. Мешкав у Дрогобичі у Тисовецької Юлії, вдові по вчителю. За навчання платив. Поведінка учня була визнана невідповідною, а пильність - «не до витерпіння». Його успішність визнана третім ступенем, а загальне місце у списку успішності визначене в першому семестрі № 45, а в дру­гому - № 44. Дрогобицької нормальної школи отців Василіан він не закінчував.

Номер чотирнадцятий був у Миколи Гулина (там же, арк. 16), греко-католика, який наро­дився 6 жовтня 1854 року в Літині, де його бать­ко Константин був рільником. За навчання пла­тив. Мешкав у коваля Михайла Мороза, у яко­го колись вчився на коваля батько Івана Фран­ка Яків Франко. В першому семестрі мав дру­гий ступінь успішності і загальне місце у спис­ку під № 39. В другому семестрі поправився. Йому признане загальне місце під № 20. В Дрогобицькій школі отців Василіан не вчився.

Гладкий Дмитро, № 15 (там же, арк. 17) був греко-католиком, народився 25 серпня 1853 року в селі Млинках Гарасимових, де його бать­ко Андрій Гладкий був рільником За навчання платив. Мешкав вдома, бо Млинки були при­городом Дрогобича за Задвірнім передмістям. Мав перший ступінь успішності і в загальному списку йшов під № 31 в першому семестрі та № 37 - у другому. Закінчував школу отців Ва­силіан у Дрогобичі разом з Іваном Франком. .

Під номером 16 у каталозі значився поляк Альфред Яцковський (там же, арк. 18), який народився 8 червня 1857 року. Його батько Рудольф Яцковський був касиєром в Стебни­ку. За навчання платив, жив вдома. Вчився погано. Мав другий ступінь успішності в пер­шому семестрі і загальний номер у списку ус­пішності 43 і в другому семестрі № 42. Мав поправку з польської мови і по канікулах вип­равив погану оцінку. В Дрогобицьку гімназію вступив після закінчення нормальної школи отців Василіан. Вчився разом з Іваном Франком.

Під номером 17 у каталозі йшов Олександр Калечинський (там же, арк. 19), рік народжен­ня його в каталозі не проставлено. Зазначено, що народився в Угорщині, а батько його Фелікс був цісарсько-королівським службовцем. За перший семестр платив, а в другому був звільнений від оплати. Мешкав у Дрогобичі у Ястшемського Фердинанда. В першому се­местрі мав локацію № 31, а в другому 29. Дро­гобицької нормальної школи отців Василіан не закінчував.

№ 18 у списку учнів був у Альберта Кнауера (там же, арк. 20), який народився 8 серпня 1857 року в селі Рибнику, де його батько Аль­берт був лісником. Був римо-католиком. Меш­кав у самого директора гімназії Матеуша Куровського. За навчання платив у двох семест­рах. У загальному списку успішності займав № 34 у першому семестрі та № 30 у другому. З Іваном Франком у Дрогобицькій нормальній школі отців Василіан не навчався.

№ 19 у списку був за Михайлом Кочиркевичем (там же, арк. 21), який народився 17 липня 1855 у Угорцях Мінеральних в Ліському повіті у родині свого діда тамтешнього пароха Івана Хризостома Коссака. Батько Михайла Андрій Кочиркевич був на той час парохом у селі Кривім. Про отця Кочиркевича відомо, що був 1825 року народження, закінчив Львівську духовну семінарію 1853 року, відтак працював в селі Михновці Турківського повіту аж до 1857 року, потім - у селі Постолові Ліського повіту (1857- 1863) і з 1863 року став парохом села Кривого над Сяноком, де служив до 1887 року, а відтак став парохом у селі Нижній Вислок коло Сянока, де й помер 24. 12. 1904 року. За на­вчання Михайло Кочиркевич платив. Вчився добре. У першому семестрі у списку успішності йшов на дев'ятому місці, а в другому - на восьмому. У Дрогобицькій нормальній школі отців Василіан не навчався.

Двадцятим номером у списку учнів значив­ся Михайло Коріневич (там же, арк. 22), який був греко-католиком, народився 10 серпня 1854 року, де його батько Іван був рільником. Від оплати за навчання був звільнений. В Дрого­бичі мешкав у шевця Михайла Туровича. Не навчався у Дрогобицькій нормальній школі отців Василіан.

У загальному списку успішності Михайло Коріневич займав в першому семестрі двад­цять перше місце, а в другому вісімнадцяте. Він опісля перейшов вчитись до Коломиї і став народним учителем. Працював директором школи в селі Мишині під Коломиєю. Зберігся один лист його до Івана Франка, а також відповідь на нього, в якій не було й сліду, що оба колись товаришували. Михайло Коріневич написав прекрасні спогади про часи навчання в дрогобицькій гімназії, які зберігаються у відділів рукописів та текстології Інституту літе­ратури ім. Т. Шевченка НАН України. Вперше вони були опубліковані у виданні «Спогади про Івана Франка» (В-во «Дніпро», Київ, 1981 р.).

Двадцять перший номер у каталозі був за Василем Краснянським (там же, арк. 23), гре­ко-католиком, який народився 16 лютого 1855 року в селі Дорожові, де його батько Йосиф був рільником. Платив за навчання у першому семестрі, а в другому був звільнений. Мешкав у слюсаря Яреми Маланчука в Дрогобичі - Загроди 188. У першому семестрі мав локацію № 28, а в другому семестрі - № 30. Разом з Іва­ном Франком закінчував Дрогобицьку нормаль­ну школу отців Василіан.

Двадцять другим номером у каталозі зна­чився Станіслав Кроковський (там же, арк. 24), який був поляком і народився 12 листопада 1855 року в Перемишлі. Його батько на час навчання сина був орендарем у селі Баличах. Станіслав платив за навчання у першому семестрі, а в другому від оплати був звільнений. Мешкав він у свого дядька Віктора Кроковського, люстратора дрогобицького магістрату. Вчився Станіс­лав добре. Загальна локація в першому семестрі була № 11, а в другому - № 17. В Дрогобицькій нормальній школі не навчався.

Двадцять третім номером у списку учнів значився Гнат Криницький (там же, арк. 25), який народився 1 лютого 1855 року у селі Вацовичах біля Дрогобича. Його батьком був парох тамтешньої церкви Яким Криницький. Він народився 1810 року і після закінчення Львівської духовної семінарії 1837 року був священиком у селі Рибнику Дрогобицького по­віту, а з 1840 року став священиком у селі Вацовичах, де й помер 19 квітня 1864 року. Опікуном Гната став священик Володимир Комарницький (1825 - 1903), який на той час був свя­щеником у Лішні. Мати, Криницька Юлія, після смерті чоловіка перебралась у Дрогобич і меш­кала на Самбірськім передмісті № 59. Від оп­лати за навчання Гнат Криницький був звільне­ний. Вчився добре. В першому семестрі мав загальну локацію № 13, а в другому № 22. Ра­зом з Іваном Франком закінчував Дрогобицьку нормальну школу отців Василіан.

Двадцять четвертим номером у списку учнів йшов поляк Августин Кшишталович (там же, арк. 26), який наводився 13 вересня 1857 року в селі Погвіздові. Його батько Адам на час навчання сина у Дрогобичі працював лікарем у Долині. Не навчався у Дрогобицькій нормальній школі отців Василіан. Вчився добре, мав загальне двадцять друге місце в першому семестрі у списку успішності, а в другому семестрі займав двадцять дев'яте місце. За навчання в гімназії платив. Мешкав у лікаря Адольфа Керхнера.

Двадцять п'ятим у списку був Микола Кулічко. Він був сиротою (там же, арк. 27), закінчу­вав разом з Іваном Франком четвертий клас Дрогобицької нормальної школи отців Василі­ан. Родом Микола Кулічко був з Дрогобича, де народився 18 грудня 1855 року. Як сирота, за навчання в гімназії не платив. Його опікуном був швець Михайло Турович. Микола Кулічко у списку успішності йшов на 26 місці в першому семестрі та на 38 - у другому. Таке падіння у загальному списку було викликане тим, що на осінь мав поправку з німецької мови.

Двадцять шостим був поляк Адам Лехіцький (там же, арк. 28). Він народився 30 листопада 1854 року в Станіславові. Його батько Григорій був цісарсько-королівським поліціян-том в Дрогобичі. Мешкав Адам у свого батька по вулиці Зварицькій, №4. Нормальну школу отців василіан у Дрогобичі не закінчував. В першому семестрі в загальному списку успіш­ності посідав тридцять друге місце. В квітні, як зауважено в журналі, з невідомих причин пе­рестав ходити до школи.

Двадцять сьомим у списку значився Лелоський Йозеф (там же, арк. 29), греко-католик. Дата його народження у каталозі не представ­лена. Родом він був з Дрогобича. Його батько Стефан, як зазначено у каталозі, був міщани­ном. В першому семестрі мав другий ступінь успішності і в загальному списку успішності стояв на сорок четвертому місці. У другому семестрі перестав ходити до гімназії.

Одним із найстарших учнів першого класу був Михайло Матковський (там же, арк. 30), що йшов у каталозі під номером 28. Він наро­дився 19 грудня 1852 року в селі Маткові, де його батько Антон був селянином. В першому семестрі платив за навчання, а в другому від оплати був звільнений. У Дрогобичі мешкав у кушніра Івана Бороди на Загородах, № 200. На цій квартирі був також його однокласник Дмит­ро Білас. Михайло Матковський закінчував з Іваном Франком Дрогобицьку нормальну шко­лу отців Василіан. В першому семестрі у спис­ку успішності був на 23-му місці, а в другому аж на 36. Більш того, на осінь дістав поправку з німецької мови, яку успішно склав і перей­шов до наступного класу гімназії.

Ровесником Івана Франка був поляк Станіслав Намащинський з Дрогобича (там же, арк. 31). Народився 29 листопада 1856 року. Його батько Ян був спенсіонованим міським касиром. За навчання платив в обох семестрах. Жив вдо­ма. Закінчив з Іваном Франком четвертий клас Дрогобицької нормальної школи отців Василіан. В першому семестрі вчився не вельми успі­шно. Мав другий ступінь успішності і посідав сорокове місце. В другому семестрі виправив­ся і займав з першим ступенем успішності 23-є місце. У каталозі йшов під номером 29.

Родом з Калуша був римо-католик Ернст Нехай (там же, арк. 32). Він народився 2 груд­ня 1856 року. В каталозі його номер був 30. Його батько Адольф, як вказано в документі був цісарсько-королівським радником жупи в Долині, тобто був при солеварінні. Мешкав у Дрогобичі на квартирі у коваля Адольфа Керхнера. В першому семестрі за успішністю був на 42-му місці, а в другому семестрі на 33-ому. Не навчався у Дрогобицькій нормальній школі отців Василіан.

Під номером 31 в каталозі учнів першого класу значився римо-католик Адольф Пальмріх (там же, арк. 33) з поблизького від Дрогобича села Во-роблевичі, де його батько Фелікс був мельни­ком. Адольф Пальмріх народився 7 грудня 1857 року. В Дрогобичі мешкав на Загродах під номе­ром 122 у вчителя музики Йозефа Грека. Закін­чував з Іваном Франком школу отців Василіан. Вчився добре. В першому семестрі мав загаль­ну четверту локацію, а в другому - 14.

Тридцять другим номером у каталозі йшов Йосип Павловський (там же, арк. 34) з села Новошиць, що неподалік Дрогобича. Його батько Микола був рільником. За навчання Йосип платив і в першому і в другому семестрі. Вчив­ся із Іваном Франком у Дрогобицькій нор­мальній школі отців Василіан. У Дрогобичі був на квартирі у міщанина Йосипа Каруцького, що мешкав по вулиці Самбірській, № 135. Вчився погано. В першому семестрі був на 46-му місці у списку успішності, а в другому семестрі на 43-му. З такими успіхами у навчанні не міг пе­рейти у наступний клас, до того ж мав платити за навчання у гімназії.

Тридцять третім номером стояв майбутній поет і гордість Дрогобицької гімназії Ізидор Пасічинський (там же, арк. 35). Він не закінчував, як вказано в документі, Дрогобицької нормаль­ної школи отців Василіан. Народився, як знову ж таки вказано в документі, 20 лютого 1852 року в селі Красне Турківського повіту. Його батько Роман був на той час в цьому селі священиком. Був він 1806 року народження, закінчив Львівську духовну семінарію 1837 року і став працювати по різних парафіях: в 1837 - 1841 році у При­стані Жовківського повіту, з 1841 до 1848 року - у селі Батятичах цього ж повіту, відтак з 1848 до самої смерті, яка сталася 14 березня 1899 року, в селі Красному на Турківщині.

За навчання в гімназії Ізидор Пасічинський платив в обох семестрах та й вчився він не вельми добре. В першому семестрі мав 41-е місце, в другому виправився і вийшов на 27 місце. В Дрогобичі мешкав у писаря Антона Гавснера. Очевидно, що писар був відомий всьо­му Дрогобичу, а тому адреси його в документі не вказувалось.

Ізидор Пасічинський почав друкуватись вже в 1870 році, коли був учнем третього класу гімназії. У листі до Драгоманова від 26 квітня 1890 року Іван Франко писав: «Заохотив мене до писательства також примір товариша Ізидора Пасічинського, котрий ще в нижчій гімназії почав друкувати свої вірші в «Учителю», «Руській Раді» і «Ластівці». Верхратський (вчитель гімназії - Р. Г.) ставив його вірші дуже високо».

2002 року родина Ізидора Пасічинського передала невеликий архів поета на збережен­ня в Львівський літературно-меморіальний му­зей Івана Франка. Результатом вивчення цього архіву стала стаття Катерини Зозуляк «Ізидор Пасічинський», надрукована в № 3 «Наукового вісника музею Івана Франка у Львові» за 2003 рік.

Михайло Пилипів (№34) був одним з най­старших учнів класу, бо народився 15 листо­пада 1851 року (там же, арк. 36).) в селі Колодруби, звідки буде родом герой Франкового оповідання «Батьківщина» Маримуха. Був Ми­хайло Пилипів селянським сином. Батька зва­ли Миколою. Вчився добре, а тому від оплати за навчання був звільнений. В першому се­местрі у списку успішності стояв на 24 місці, а в другому на одинадцятому. В Дрогобичі квар­тирував у гімназійного возного Павла Ковальсь­кого. Разом з Іваном Франком закінчував Дро­гобицьку нормальну школу отців Василіан.

Закінчував Дрогобицьку нормальну школу отців Василіан разом з Іваном Франком і те­перішній учень першого класу Дрогобицької гімназії Володимир Полянський, якого номер у каталозі був 35 (там же, арк. 37). Він народив­ся 1855 року в селі Терці Ліського повіту, де при церкві Покрови був священиком його бать­ко Григорій Полянський, який на той час був парохом у селі Висоцько Нижнє. Про отця Полянського відомо з тематизмів, що народився 1807 року. 1839 року закінчив із висвяченням Львівську духовну семінарію. Його першим при­значенням було село Терка, де й народився Володимир Полянський, пізніший великий то­вариш юності Івана Франка і повіреник у спра­вах з Ольгою Рошкевич. 1864 року отець По­лянський переїхав у село Висоцьке Нижнє Тур­ківського повіту і був там священиком до самої смерті 5 лютого 1896 року. В першому семестрі Володимир Полянський у списку успішності сто­яв на 27 місці, а в другому на 41-му. Більш того, мав заборгованість з німецької мови, яку склав вже після ферій. У Дрогобичі мешкав на квартирі у боднаря Бартка Корпака по вулиці Боднарській. За навчання в обох семестрах пла­тив.

Під номером 36-им у каталозі учнів першо­го класу гімназії стояв Володимир Радзикевич, який народився 15 червня 1857 року (там же, арк. 38) в Старому Милятині, де його батько Олександр на той час був священиком. На час навчання сина в Дрогобичі він був священи­ком в селі Добряни на Стрийщині. Про батька Володимира шематизми подають стандартні відомості. Був 1828 року народження, закінчив Львівську духовну семінарію 1852 року і відра­зу був скерований на душпастирство в Милятин Старий, де був до 1858 року. Відтак пе­рейшов у село Добряни на Стрийщині, де був до 1878 року. З 1878 року був священиком у Ланчині Надвірнянського повіту, а потім пере­брався ближче Львова і став парохом села Шоломия з 1881 року. В Шоломиї він і помер 24 жовтня 1893 року.

Вчився Володимир добре, а тому від опла­ти за навчання був звільнений. В першому се­местрі був на 14 місці успішності, а в другому

- на дев'ятому. В Дрогобичі мешкав у профе­сора гімназії - катехита Олексія Сторонського на Лішнянському передмісті, № 71. Не закінчу­вав Дрогобицької нормальної школи отців Ва­силіан.

Володимиру Радзикевичу також судилось стати священиком. Він разом з Іваном Фран­ком закінчив Дрогобицьку гімназію 1875 року і в цьому ж році вступив на богословський факультет Львівського університету, який ус­пішно закінчив 1882 року, діставши скеруван­ня у село Горохолину Богородчанського по­віту, де був священиком до 1888 року, і з того ж року став парохом у селі Посічі того ж по­віту. 1902 року повдовів. Помер у цьому селі 14 квітня 1925 року.

Тридцять сьомим номером у списку учнів був Іван Раєвський (там же, арк. 39), котрий народився 14 травня 1857 року в Баличах По­дорожніх (або ж Підгірних) на Жидачівщині, де його батько Леопард був радником маєтку. Жив на квартирі у колишнього лісничого Францішка Чеховича по вулиці Стебницькій, 40. Вчився Ян Раєвський дуже добре. В першому семестрі мав п'яту локацію, а в другому - сьо­му, а тому від оплати за навчання був звільне­ний. З Іваном Франком закінчував Дрогобиць­ку нормальну школу отців Василіан.

Тридцять восьмим учнем у каталозі значився Йозеф Райхерт (там же, арк. 40). Він народив­ся в маленькій німецькій колонії на Жидачів­щині Конігшау 23 травня 1854 року. Був сирота і його опікуном був рільник Фердинанд Рай­херт. Від шкільної оплати був звільнений. Вчив­ся добре. В першому семестрі мав локацію, № 19, а в другому - №21. Мешкав у візника Йоганна Флягнера на Загродах, № 214. За вірос­повіданням був римо-католик.

Йосиф Райхерт став Іванові Франкові това­ришем на все життя. Він після закінчення пра­вового факультету Львівського університету став судовим радним, був шанованою в місті Львові людиною і надійним товаришем Іванові Франку, який не раз згадував про нього у своїх спогадах. «Ученики дрогобицької гімназії в другій половині 60-х і першій половині 70-х рр., - писав Іван Франко у «Споминах з моїх гімна­зіальних часів», - поза школою жили звичайно кружками, крім тих місцевих, що жили у своїх родинах і переважно не мішалися до кружкового життя. Позамісцеві жили на квартирах (станціях) переважно по різних передмістях у міщан і міщанок, і відповідно до тих квартир творилися між ними кружки. Де жило кілька учеників на одній квартирі, там до них не раз сходилися товариші інших квартир, що жили одинцем. У таких кружках велися оживлені розмови; в менших кружках, зійшовшися по два або три, ученики займалися лектурою позаш­кільних книжок, при чім один читав голосно, а інші слухали. Таким способом я з товаришем Йосифом Райхертом, сином німецького колоні­ста, в вищій гімназії читав драми Шекспіра, Шіллера та Гете. З його старшим братом Філіпом, що з Самбірської гімназії перейшов до Дрогобича, я один рік жив на спільній квар­тирі в домі боднаря Корпака». В перші дні ро­сійської окупації 1914 року Іван Франко виму­шений був покинути свій дім і знайшов приту­лок у Йосифа Райхерта, котрий помер 28 жов­тня 1918 року. Разом з Іваном Франком закін­чував Дрогобицьку нормальну школу отців Ва­силіан.

Владислав Релінгер (там же, арк. 41) мав у каталозі № 39 і був родом з Трускавця, де його батько Ян був столяром. Релінгер був римо-католиком. За добре навчання був звільнений від оплати за навчання. В першому семестрі мав локацію № 17, а в другому - № 15. Разом з Іваном Франком закінчував Дрогобицьку нор­мальну школу. В Дрогобичі був на квартирі у теслі Гаврила Сухара на вулиці Огородній, № 254.

Сороковим номером у каталозі значився особливий для Івана Франка товариш Антон де Шільдонфельд Шіллер (там же, арк. 42.). Потім в пізніших документах виясниться, що мав под­війне ім'я - Антін-Сигізмунд. Він народився 2 травня 1854 року в Тисмениці, де його батько Ієронім був цісарсько-королівським комісаром скарбу. На час навчання сина він переїхав до Дрогобича і працював цісарсько-королівським контролером на, як вказано у документі, фаб­риці нафти. Зрозуміло, що мешкав Антоній Шіллер вдома. У 1868 році, 8 травня, батько Антона Шіллера помер, а вже в каталозі другого класу він значиться як сирота і його опікункою є Сусанна Шіллер, його мати.

Антоній Шіллер не закінчував Дрогобиць­кої нормальної школи отців Василіан. Від оп­лати за навчання був звільнений в обох семе­страх. В обох семестрах був відмінником у на­вчанні і мав першу локацію. За ним йшов Іван Франко. У «Споминах із моїх гімназійних часів» Іван Франко писав: «Коли ми з нижчої гімназії перейшли до вищої, т. є. до п'ятої класи, по­пробував тодішній перший преміант Антін Шіллер зав'язати позашкільний кружок това­ришів без відома вчителів та директора. Після умови ми зійшлися на одній квартирі числом більше 20. Шіллер отворив зібрання гарною промовою в польській язиці, вияснюючи в ній задачу кружка займатися в хвилях свобідних від шкільної науки лектурою та написанням літе­ратурних або наукових праць, що мали бути відчитуванні на зібраннях кружка. Товариші дали собі руки брати участь у тім кружку і дер­жати свою роботу в тайні, але кружок простояв дуже недовго, відбув, здається, не більше, як два або три засідання, а потім не сходився більше та не полишив по собі ані статуту, ані протоколів, ані жадних записок. На однім засі­данні того кружка я прочитав початок свого оповідання, якого потім не продовжав». Після закінчення Дрогобицької гімназії 1875 року Антін Шіллер став студентом права Львівсько­го університету, доктором прав став 1885 року і осів у Жовкві нотарем, де й помер 20 жовтня 1921 року.

Трохи гірше від Антона Шіллера вчився його молодший брат Ієронім-Антон (там же, арк. 43), який народився 11 вересня 1856 року. Він та­кож не вчився в Дрогобицькій нормальній школі отців Василіан. У каталозі стояв під номером 41. І в першому, і в другому семестрі мав 12-ту локацію. Жив вдома. Як і брат, в Дрогобицькій нормальній школі отців Василіан не навчався.

Не прийшов у Дрогобицьку гімназію з нор­мальної школи отців Василіан у Дрогобичі і учень, що в каталозі значився під номером 42 -Тит Щипайло (там же, арк. 44), батько яко­го Ігнат був радником маєтків камеральних у Долині. Народився Тит 4 серпня 1856 року в Печеніжині. Був греко-католиком. В Дрогобичі мешкав на квартирі у Кароля Стрончака, ко­лишнього лісничого, на Загродах, № 258. В першому семестрі мав 37-му локацію, а в дру­гому - 32.

Бартоломій Тарковський (там же, арк. 44) народився 26 серпня 1856 року в Дрогобичі і був сином Антона Тарковського. Був римо-ка-толицького визнання. Жив у свого батька. За навчання в гімназії платив. В першому семестрі мав 35-ту локацію, а в другому - 21. Закінчу­вав Дрогобицьку нормальну школу отців Ва­силіан. В класному журналі йшов під номером 43.

Одним з кращих учнів класу був Ісаак Тігерман, який був мойсеєвого віросповідан­ня, народився 8 грудня 1856 року в Дрого­бичі, де його батько Ліппе, який після вихрещення став називатись Леопольд, був влас­ником фабрики. Мешкав Ісаак вдома, а от адреси його в каталозі не вказано. За навчан­ня платив, як в першому, так і в другому се­местрах. У першому семестрі Ісаак Тігерман мав восьму локацію, а в другому -шосту. Разом з Іваном Франком закінчував Дрого­бицьку нормальну школу отців Василіан, а та­кож Дрогобицьку гімназію. В каталозі йшов під номером 44. Це про нього писав Іван Франко у «Споминах з гімназіальних часів»: « так само рівними між нами були й товариші жиди, з яких особливо Ісаак Тігерман, зви­чайно третій або четвертий преміант, визна­чався як незвичайно здібний математик». Більш розгорнуту характеристику своєму шкільному товаришу дав Іван Франко у статті «Мої знайомі жиди». «Щойно в гімназії, - писав він там, - я мав нагоду пізнати ближче кількох шкільних товаришів - жидів. У першій черзі називаю Ісаака Тігермана. Це був найк­ращий математик у нашому класі й ішов че­рез усю гімназію як один з найвизначніших учнів. Це була наскрізь шляхотна натура, щира й поважна у поведінці, при цьому з незви­чайно ніжними почуваннями. Ніколи не позво­лив собі на грубий жарт або дотеп, у ньому не було ніякого сліду цинізму, як він вияв­лявся в найбільшої частини інших учнів, зок­рема при пробудженні повноліття. Він тішив­ся також у своїх шкільних товаришів, як і вчи­телів, загальною пошаною завдяки своєму знанню та своїй пильності, вчився приватно по-англійському й по-французькому та при­готовлявся до купецького стану. Не знаю, чому пізніше він змінив цей план і пустився на правничу кар'єру. Коли осягнув ступінь доктора, став він адвокатом у Дрогобичі й помер там по кількох літах». Іван Франко об­минув той факт, що в 1890-х роках Ісаак Тігер­ман мав адвокатську контору в Добромилі і в нього часто знаходив притулок від поліцейсь­ких переслідувань письменник, коли балоту­вався з цього округу до віденського парла­менту.

Сорок п'ятий номер у каталозі припадав на Стефана Зайця (там же, арк. 46), який на­родився 10 грудня 1851 року в Ролеві, що під Дрогобичем, і був одним із найстарших учнів класу. В цьому селі його батько Микола був звичайним селянином. Разом з Іваном Фран­ком закінчував Дрогобицьку нормальну шко­лу отців Василіан і на перших порах був відмінником навчання. Як найсильніший учень класу виконував роль цензора, тобто того, хто тримав нещасну жертву, коли її різками бив учитель за якийсь проступок у навчанні чи по­ведінці. Від навчання Стефан Заяць був звільнений, а в Дрогобичі мешкав у слюсаря Яреми Маланчука на Загородах, 188. Там він жив разом з однокласником з Дорожева Ва­силем Краснянським, що мав в каталозі № 21.

Вчився Стефан Заяць тільки перший се­местр і в ньому мав 33-тю локацію. 2 квітня 1868, як стверджує документ, Степан облишив навчання в Дрогобицькій гімназії. Йому вже ми­нуло 17 років.

Разом з Іваном Франком в нормальній школі вчився двоюрідний брат Стефана Зайця Ми­хайло, який був сином Пилипа Зайця і народився в Ролеві 8 листопада 1854 року і пост­ійно змагався за першість у навчанні з Іваном Франком у Дрогобицькій нормальній школі. Після четвертого класу він поїхав вчитися до гімназії у Львові. Серце Івана Франка постійно тужило за цим гарним хлопцем. Зустрілись вже тоді, коли Іван Франко став студентом Львівського університету, а Михайло закінчу­вав гімназію і жив у бурсі «Народного Дому». Михайло Заяць і зустріч з ним Івана Франка в тій бурсі й стали основою нарису «Молода Русь», який був надрукований в одному з польських часописів 1878 року, а опісля увій­шов у збірку «Рутенці» 1913 року. (Про долю М. Зайця більш детально у виданні « Іван Фран­ко. Книга друга. Цілком нормальна школа» Р. Горака та Я. Гнатіва).

Відмінником навчання у першому класі був поляк Іван Жебровський (там же, арк. 48). Мав у каталозі номер 46. Він народився 9 лютого 1856 року в Дрогобичі. Його батько Мар'ян був радником маєтку у Попелях, що біля Ясениці Сільної - батьківщини матері Івана Франка. Як добрий учень був звільнений від оплати за на­вчання. Закінчував з Іваном Франком Дрого­бицьку нормальну школу отців Василіан. В пер­шому семестрі він був на сьомому місці за ус­пішністю, а в другому - на п'ятому. У Дрого­бичі мешкав на квартирі у колишнього лісни­чого Францішка Чеховича на вулиці Стебницькій, 40. На цій квартирі жив із Яном Раєвським із Балич Подорожніх (№ 37).

Сорок сьомим учнем у каталозі був Іван Жук (там же, арк. 48), греко-католик за віроспові­данням. Народився 20 грудня 1853 року в Дро­гобичі. Його батько Микола був на фабриці рафінерії робітником. За навчання був звільне­ний від оплати. В першому семестрі мав 25 локацію, а в другому - 24. З Іваном Франком закінчував Дрогобицьку нормальну школу. Цьо­го ж року помер його батько і його опікункою, як твердить документ, стала мати Парасковія Жук.  

Під номером 48 в каталозі значився приватист Іван Калечинський (там же, арк. 49), який народився в Уричі на Стрийщині 24 чер­вня 1857 року. Як приватист він закінчив і Дрогобицьку нормальну школу отців Василі­ан. Його батько Антін був парохом у Уричі в 1853 - 1867 роках. Він був 1825 року народ­ження, закінчив духовну семінарію у Львові 1849 року. Після Урича був парохом села Гніздичева на Жидачівщині, де й помер 18 лютого 1895 року.

Тільки записався до Дрогобицької гімназії Тит Беднаровський, який закінчував Дрогобиць­ку нормальну школу отців Василіан. Провчився кілька тижнів і відійшов з гімназії. Його номер у каталозі був 49 (там же, арк. 50).

Під 50-тим номером в каталозі зазначено Петра Маланяка, про якого відомо тільки те, що невдовзі після запису він покинув гімназію (там же, арк. 51)

Закревський Юліан, який йшов в каталозі під номером 51 (там же, арк. 52), прийшов у гімназію у другому півріччі. Народився 11 лю­того 1852 року в Сторонибабах, але замешкав у Куликові. Не вчився у Дрогобицькій нормальній школі. За навчання платив. В другому семестрі мав 25 локацію. Був сиротою і ним опікувався Лукаш Мазурик, священик і викла­дач Дрогобицької нормальної школи, в якого і мешкав. Юліан був сином Якова Закревського, про якого з шематизмів відомо, що наро­дився 1823 року. 1853 року закінчив Львівську духовну семінарію, з 1853 до 1867 року був священиком в Артасові на Жовківщині, з 1858 до 1859 року священиком в Скваряві Новій, а відтак в Кунинській Волі, де й помер 11 січня 1867 року.

Таким чином із Дрогобицької нормальної школи отців Василіан у Дрогобицьку гімна­зію пішли вчитися разом з Іваном Франком Іван Бачинський, Карло Бандрівський, Дмит­ро Білас, Адольф Бродер, Іван Дідинський, Дмитро Гладкий, Альфред Яцковський, Ва­силь Краснянський, Гнат Криницький, Ми­кола Кулічко, Адам Лехіцький, Михайло Матковський, Ернст Нехай, Адольф Пальмріх, Михайло Пилипів, Володимир Полянський, Іван Раєвський, Йозеф Райхерт, Владислав Релінгер, Бартоломій Тарковський, Ісаак Тігерман, Стефан Заяць, Іван Жебровський, Іван Жук, Олександр Калечинський, Юліан Беднаровський, тобто 27 учнів із 51, які на­вчались у четвертому класі разом з Іваном Франком. Це складало 52,94 % від загаль­ної кількості учнів, які закінчували Дрогобиць­ку нормальну школу отців Василіан. Доля отих 47, 06 %, які не перейшли вчитись у Дрогобицьку гімназію, склалась по-різному. Частина взагалі покинула школу. Чотириклас­на освіта нормальної школи давала їм право бути громадськими писарями, обиратись у селі війтами, ставати жандармами, а також після складання відповідних кваліфікаційних екзаменів можна було стати вчителем для народних шкіл. Майже всі цим і скористали­ся. Дехто був залишений вчитись на повтор­ний курс, а тому четвертий клас закінчив пізніше, опісля перейшовши вчитись у Дро­гобицьку гімназію, а дехто і занехаяв навчан­ня.

Контингент Дрогобицької нормальної шко­ли у складі першого класу гімназії в Дрого­бичі складав також 52,94 %, оскільки в першо­му класі було 51 учень, тобто стільки, скільки і в четвертому класі нормальної школи. Проте значно змінився соціальний склад учнів. Якщо в Дрогобицькій нормальній школі в основно­му навчались діти селян переважно довко­лишніх дрогобицьких сіл, а також діти міщан та дрогобицьких ремісників, то соціальний склад учнів Дрогобицької гімназії значно змінився. Селянські діти, яких було 14 учнів, складали тепер лише 27,45 %, тобто трохи більше четвертини класу. Дітей ремісників було 8 учнів, що складало лише 15,68 %. Дітей священиків було 11, що складало 21,54 %. Найбільше було дітей службовців - 18 учнів, що складало 35,29 %, тобто понад третину кла­су. Значно впав відсоток тих, хто мешкав у Дрогобичі. В основному всі учні мешкали на квартирах.

ДРУГИЙ КЛАС

Другий рік навчання Івана Франка в Дрого­бицькій гімназії припав на 1868/1869 навчаль­ний рік. Гімназія остаточно вже перейшла на польську навчальну мову і вся документація стала вестись польською мовою. Вже було за­ведено нові журнали, які були простим пере­кладом німецьких написів із попередніх жур­налів. Каталог другого класу гімназії за 1868/ 1869 навчальний рік зберігся і в Державному архіві Львівської області зберігається у фонді Р-1262, опис 11. справа 11.

Кількість учнів у другому класі гімназії змен­шилась. Якщо в першому класі був 51 учень, то другий клас нараховував уже 47 учнів, при­чому з першого класу у другий перейшло тільки 42 учні. В класі було троє репетентів, тобто тих, хто погано вчився в другому класі у 1867/1868 навчальному році і був залишений на повтор­ний курс. Крім того двоє учнів прибуло з інших гімназій. Згідно з приведеною у журналі квалі­фікацією в першому семестрі відмінників було п'ятеро, а в другому дев'ятеро. Добрий поступ, тобто перший ступінь успішності в семестрі мало 34 учні, а в другому - 32. Другий ступінь успішності мали в першому семестрі п'ятеро, а в другому - четверо. Другий ступінь, недо­статній, мало двоє учнів у першому семестрі, а в другому - тільки один. Перед екзаменом в першому семестрі гімназію покинув один учень, а не прийшов складати екзамен у другому се­местрі також один учень.

Директором гімназії був Матеуш Куровський. Господарем класу був Йозеф Островський. Релігію навчав Олексій Торонський. Німецьку мову викладав Юрчакевич, польську - Каспер Кадлевіч, Юлій Турчинський навчав історії та географії, Іван Верхратський викладав руську мову.

Предмети ті ж, що й у першому класі.

Таким чином, при кінці другого року навчан­ня Івана Франка в класі було 45 учнів, врахову­ючи, що по одному учневі відійшло в першому та в другому семестрах.

Згідно із записом господаря класу навча­лись в класі тільки поляки та русини. Поляків було 20, а русинів - 25. Що ж до віровизнання то римо-католицького визнання було 17 учнів, греко-католиків - 25, двоє було євангелістів та один мойсеєвого віросповідання, 18 років мав один учень, 17 - четверо, стільки ж учнів мало і 16 років, 15 років мали 8 учнів, 14 років мали 12 учнів, 13 років - дев'ятеро учнів та 12 років мали семеро учнів. Клас явно подорослі­шав. Іванові Франкові було 13 років. Старших від нього в класі було 29 учнів, такого ж віку, як він - дев'ятеро і молодших на рік від нього - семеро.

Номер перший у новому каталозі учнів дру­гого класу мав син дрогобицького дяка Іван Бачинський (арк. 65) Мав вже 17 років. Перей­шов з першого класу. Жив у батька. В першо­му семестрі мав 42 локацію, а в другому се­местрі мав третій ступінь успішності та 45 ло­кацію в списку успішності. Недостатній ступінь знань мав з математики, натуральної історії, історії, географії.

Другим номером у журналі значився Карло Бандрівський (арк. 66), який перейшов разом з Іваном Франком у другий клас. Мав у навчанні 22 місце в першому семестрі, а в другому - 32. Успішність першого ступеню, від оплати за навчання був звільнений. Як вказано в ката­лозі, мешкав у терціанина гімназійного Кошульського. Терціанин - це той, хто дзвонить на уроки і пильно слідкує за дисципліною се­ред учнів на перервах. Мешкала така людина при гімназії і, відповідно, цього року мешкав в гімназії і Карло Бандрівський.

Третім у каталозі був Олександр Базилевич, син пароха з Підгірного на Жидачівщині (арк. 67). Вчився добре, у першому семестрі мав сьому локацію, а в другому 13-ту. Від пла­ти за навчання був звільнений. Квартирував у колишнього лісничого Францішка Чеховича по вулиці Стебницькій, 40. Минулого року там мешкав його однокласник Іван Раєвський.

Четвертим номером у каталозі учнів друго­го класу значився Дмитро Білас (там же, арк. 68), який перейшов із першого класу. Як і по­переднього року, вчився він добре, мав пер­ший ступінь успішності у навчанні, а в загальному табелі успішності займав у першому се­местрі восьме місце, а в другому 12. Від плати за навчання був звільнений. Мешкав він на квартирі у дрогобицької акушерки Павлини Кіляновської. Очевидно, що акушерка була осо­бою в місті відомою, тому в каталозі адреси її не вказано. Дмитро Білас був одним з найдисциплінованіших учнів в класі і в, першому се­местрі пропустив тільки чотири години навчан­ня, а в другому шість.

П'ятим номером у каталозі йшов Адольф Бродер (там же, арк. 69). Каталог вперто іменує його батька Якова Бродера, кальвінського віросповідання, обивателем маєтків земських. Вчився Адольф добре, як в першому, так і в другому семестрах. Мав в першому 27, а в дру­гому - 26 місце. За навчання платив в обох семестрах. Жив на квартирі у дрогобицького асесора Міської ради Миколи Пєсецького. У другий клас перейшов з першого.

З першого класу у другий перейшов і Едвард Чермак (там же, арк. 69). Його батько і на цей рік був повітовим дрогобицьким старостою. Едвард мешкав у домі батьків, за навчання пла­тив, вчився погано. В першому семестрі мав другий ступінь успішності і займав сорокове місце. Двійку мав з польської мови. В другому семестрі виправився, отримав перший ступінь успішності і зайняв серед учнів по успішності 21-е місце. В класному каталозі він мав номер шість.

Сьомий номер у каталозі посідав Корнило Дністрянський, син священика з Ричагова (там же, арк. 71). Мав перший успіх у навчанні в обох семестрах. В першому семестрі займав 14-е місце у навчанні, а в другому - 27. За навчання, проте, платив. Помешкання цього року змінив і мешкав у професора гімназії Йозефа Островського.

З першого класу у другий перейшов і Юлій Доллер, син касира з Надвірної Йозефа Доллера (там же, арк. 72). Був євангелістом. Вчився погано, за навчання платив. У першому се­местрі мав другий ступінь успішності і займав в табелі 41-е місце. Погану оцінку мав з історії та географії. В другому семестрі вже мав перші успіхи у навчанні, але займав 36-е місце. Вчи­телі не були задоволені поведінкою учня, до­машні вправи виконував недбало. Мешкав у спенсіонованого дрогобицького урядника Гри­горія Добринецького. В каталозі значився під номером вісім.

У класному журналі другого класу Іван Франко йшов під номером дев'ятим (там же, арк. 73). Журнал містив про нього стандартні дані. Має 13 років. Народився 27 серпня 1856 року в Нагуєвичах. Сирота. Його опікун Григорій Гавриляк (знову помилка!). Греко-католик. Від оплати за навчання звільнений, згідно поста­нови Крайової шкільної ради № 1839 від 9 трав­ня 1868 року. В Дрогобичі мешкав у кравця Івана Гутовича, як і минулого року. В графі, як бачить господар класу майбутнє учня, зазна­чено, що майбутнє невідоме. Обичаї мав відповідні. Пильність витривалу. Поступи в на­уках були наступні:

релігія - «celujacy»;

латинська мова - «chwalebny»;

польська мова - «сelujacy»;

руська мова - «сelujacy», а в другому се­местрі ­ - «znakomity»;

німецька мова - «сelujacy»;

географія та історія - «сelujacy»;

математика - «chwalebny»; в другому се­местрі - «сelujacy»;

природознавство - «сelujacy»;

рисунки - «chwalebny»;

Зовнішня форма опрацювань домашніх вправ - чиста. Пропустив у першому семестрі 32 години, а в другому 36. Пропуски оправ­дані. Загальна успішність визнана першою з вирізненням, а локація - п'ята в першому се­местрі, а в другому визнано локацію другою.

Десятий номер у каталозі - Микола Гулин, батько якого Константин був селянином у Літині коло Дрогобича (там же, арк. 74). Перейшов із Іваном Франком з першого класу у другий. В першому семестрі за навчання платив, а в дру­гому був звільнений. Мав 23 локацію в першо­му півріччі, а в другому 22-у. Майбутнє його вчителі також ще поки не могли встановити.

Гуткіна Антонія, поляка, родом з Кохавини, що на Жидачівщині, вчителі визначили чітко: солдат. За навчання платив. Його батько був шинкарем у Дрогобичі. Мешкав у батьківсько­му домі. В першому семестрі мав перший успіх у навчанні та 32-у локацію. Школи не закінчив. Забрав документи 13 травня 1869 року. В ка­талозі значився під номером 11 (там же, арк. 75). Він був репетентом і в другому класі був залишений на повторний рік навчання.

Гладкий Дмитро (№ 12), син селянина Ан­дрія Гладкого з Млинків Гарасимових ходив до гімназії пішки, бо батьківська хата в Млинках була під Дрогобичем. Мав перший успіх у на­вчанні і в першому семестрі мав 25 локацію, в другому - 35. Був звільнений від оплати за на­вчання (там же, арк. 76). Перейшов разом з Іваном Франком у другий клас з першого.

Тринадцятим номером у каталозі значився Олександр Горуцький (там же, арк. 77). Це був новий учень у класі. Репетував. Мав сімнад­цять років. Народився 5 травня 1852 року, його батько Павло Горуцький був дяком в Рабчицях. За навчання платив в обох семестрах. Мав перший успіх у навчанні. В першому семестрі мав 38 локацію, а в другому - 41. В Дрогобичі мешкав в народного вчителя Людвіка Білінського, про якого, очевидно, згадує Іван Франко в своєму оповіданні «Отець гуморист». Цей вчи­тель тримав на квартирі багатьох учнів нормаль­ної школи і відрізнялись його квартиранти від інших тим, що носили оригінальні шапки, подібні до груздів-гірканів, за що ті шапки на­зивали гірканями.

Чотирнадцятий номер у каталозі належав Альфреду Яцковському (там же, арк. 78). Його батько Адольф був касиром у Стебнику. Вчив­ся Альфред погано. В першому семестрі - 44-е місце, а в другому - 43. За науку платив в обох семестрах. Перейшов у другий клас разом з Іваном Франком. В Дрогобичі мешкав у спенсіонованого касира Кірхнера. Мав погані оцінки з природознавства та історії і географії.

П'ятнадцятий номер у каталозі припадав на Івана Яновського (там же, 79). Він мав 17 років, народився 7 лютого 1852 року в селі Ступниці, що неподалік Нагуєвич, де його батько Федір був селянином. У першому семестрі за навчання платив, а в другому був звільнений. Мав 12 ло­кацію в першому і 7 в другому. Був новим учнем в класі. Його майбутнє в журналі визначене як солдат. Мешкав у теслі Гаврила Сухара.

Новим учнем у класі був Альберт Кнауер (там же, арк. 80). Вказано у каталозі, що мав 12 років і народився в Рибнику, що біля Східниці. Його батька звали також Альберт і він був лісничим у Рибнику. Мав римо-католицьке віровизнання. За навчання платив в обох семестрах. В першому семестрі мав 12 локацію, а в другому 37. Багато пропускав через хворобу. В першому семестрі пропустив 182 години, а в другому 42. Мешкав у директора гімназії Матеуша Куровського. В ка­талозі мав номер 16.

Михайло Кочиркевич (№ 17) перейшов у другий клас разом з Іваном Франком (там же, арк. 81). Його батько Андрій продовжував бути священиком в Кривому. Вчився відмінно. І в першому, і в другому семестрі за успішністю посідав дев'яте місце. Не пропустив жодного заняття. Його майбутнє вчителі визначали точ­но - священик. В Дрогобичі був на квартирі у вдови по священику Коссаку.

Вісімнадцятий номер у каталозі припадав на Михайла Коріневича з Рожанки Нижньої. Він вчився з Іваном Франком у першому класі. Його батько Іван був селянином. Син мешкав у Дро­гобичі в селянина Андрія Флюнта. В першому семестрі Михайло мав 37 локацію, а в другому - 11. В першому семестрі за навчання не пла­тив, а в другому за погане навчання в першому семестрі платив.

Дев'ятнадцятий номер у каталозі належав Василю Краснянському. Він був «своїм» у класі, бо перейшов до нього разом з усіма першаками. Батько його Йосип був селянином в Дорожеві. В першому семестрі Василь мав 34 місце, а в другому 39. Не платив за навчання, бо був звільнений від цього. В Дрогобичі мешкав у столяра А. Томашевського. Дістав погану оцін­ку з історії і мав поправку на осінь. Однак пе­рескладати даний предмет не прийшов.

Станіслав Кроковський (№ 20) був також «своїм». Його батько в Баличах був орендарем. За підсумками минулого року від плати за на­вчання був звільнений в першому семестрі другого класу, однак в цьому семестрі дістав 36 місце і за навчання в другому семестрі му­сив платити, б другому семестрі мав 17 місце. Мешкав у стрийка Віктора Кроковського, сек­ретаря Ради в Дрогобичі (там же, арк. 84).

Двадцять перший номер у каталозі приходився на Гната Криницького, сироту по свяще­нику з Вацович Якиму Криницькому. Ним опіку­валась тепер мати Юлія Криницька. Як сирота від плати за навчання був звільнений. В першо­му семестрі мав 35, а в другому 37-е місце (там же, арк. 85). Мав погану оцінку з математики у другому семестрі і через те мав поправку на осінь.

Августин Кшишталович (№ 22), батько яко­го Адам Кшишталович був лікарем у Долині, перейшов з першого класу. Вчився добре. У першому семестрі мав 11 місце, а в другому - 18, від оплати за навчання був звільнений. Мешкав у професора Дрогобицької гімназії Гната Фляка (там же, арк. 86).

Двадцять третім номером був у каталозі Микола Кулічко (там же, арк. 87). Цього року його мати вийшла заміж за муляра Івана Войнаровича з Дрогобича і він став опікуном хлоп­ця. В першому семестрі мав 33 локацію, а в другому семестрі дістав 29 локацію. Перейшов з Іваном Франком з першого класу.

Новим учнем у класі був Альбін Льгоцький (там же, арк. 88). Він народився в Трускавці 30 червня 1856 року. Його батько Густав працю­вав у поблизькому селі Сільці під Трускавцем лісничим. У цьому селі колись буде довший час працювати Уляна Кравченко. Був поляком. Вчився погано. В першому семестрі мав третій ступінь успішності і 45 місце. В другому - пер­ший клас успішності і 42 місце. На осінь мав поправку з природознавства у Ю. Турчинського. За навчання в обох семестрах платив. У Дро­гобичі мешкав у Кароліни Льгоцької. Більш нія­ких пояснень. Альбін Льгоцький в класному журналі значився під номером 24.

Михайло Матковський (№ 25), якому було в другому класі 16 років (там же, арк. 89), син се­лянина з Маткова Антона Матковського, нале­жав до добрих учнів класу. В першому семестрі мав 13 місце в навчанні, а в другому 17. В пер­шому семестрі пропустив чотири години, а в дру­гому п'ять годин навчання. Поведінку мав відмінну, в результаті чого і в першому, і в дру­гому семестрі був звільнений від плати за на­вчання. В Дрогобичі мешкав у кушніра Івана Бо­роди на Загородах. В кушніра віддавна була квар­тира для студентів, де постійно хтось мешкав.

Двадцять шостим номером у каталозі йшов Михайло Микитка (там же, арк. 90). Це був но­вий учень у класі. Каталог подає про нього дані, що народився 17 листопада 1854 року в Підбережу Долинського повіту, де його батько Ва­силь був священиком. Про батька відомо з шематизмів. Народився він 1806 року, закінчив Львівську духовну семінарію із висвяченням у 1833 році і відразу отримав скерування в село Дідушичі Малі на Стрийщині, де був до 1840 року, одночасно виконуючи обов'язки адмініст­ратора церкви в селі Баличах Зарічних на Жидачівщині. З 1840 до 1851 року був священи­ком в Гошеві на Ясній горі, виконуючи обов'яз­ки адміністратора церкви і в Гузіїві, що непо­далік. З 1851 року до самої смерті був парохом у Підбережжі. Помер 7 квітня 1879 року. Іван Франко 1874 року буде мандрувати тими око­лицями, коли буде йти в Лолин. Чи вступав до о. Микитки - невідомо. Вчився Михайло Ми­китка погано. В першому семестрі мав третій ступінь успішності і займав 46 місце. Мав погані оцінки з латинської, польської мови та приро­дознавства. В другому семестрі мав перший успіх, але займав 40 місце в табелі успішності. На осінь мав поправку з польської мови. Зрозу­міло, що з такими успіхами у навчанні о. Василь Микитка за сина мусив платити. В Дрогобичі мешкав на квартирі у вдови по священику Антоніни Охримович. Вчителі пророкували йому в майбутньому бути солдатом. Так і записали у відповідній графі каталогу.

Син спенсіонованого касира з Дрогобича Івана Намащинського Станіслав Намащинський (там же, арк. 91) був в другому класі на добро­му рахунку. В першому семестрі займав у на­вчанні 20 місце, а в другому - 31. Від оплати за навчання був звільнений. Жив у батьків. В каталозі мав № 27.

Гарні успіхи у навчанні в другому класі мав Ернст Нехай з Калуша (там же, арк. 92). В пер­шому семестрі йшов на 19 місці, а в другому    на 25. За навчання, незважаючи на це, платив. У Дрогобичі мешкав у Проніма Шіллера, ц. к. ад'юнкта. Адреси не вказано. Номер Ернста Нехая в каталозі був 28.

Новим учнем у класі був Юліан Новицький, якого номер у каталозі був 29 (там же, арк. 93). Він народився 7 квітня 1855 року в Жовкві на Львівщині, де його батько Михайло на той час був фінансовим комісаром. Був поляком. За навчання платив, хоч вчився добре. В пер­шому семестрі займав серед учнів 30 місце, а в другому - 28. В Дрогобичі мешкав на квар­тирі у Марцеля Нантвіга, ц. к. урядовця.

Адольф Пальмріх не був у другому класі но­вачком (там же, арк. 94). В першому семестрі він мав 15 місце по успішності, а в другому - 10. Певно, що через те, що його батько був мельни­ком, то за навчання платив. Як і в першому класі, жив у Дрогобичі на квартирі у вчителя музики Йозефа Грека. Мав у каталозі № 30.

Ісидор Пасічинський (№ 31), як і Іван Фран­ко, належав до найкращих учнів класу. За підсумками першого семестру він був на чет­вертому місці успішності, а другого - на тре­тьому (там же, арк. 95). Квартирував у профе­сора Дрогобицької гімназії Йозефа Островського. В першому семестрі за навчання платив, а в другому від оплати був звільнений.

Рівно у науці йшов Михайло Пилипів (№ 32). В першому семестрі мав 31 місце, а в другому - 33. Від оплати навчання в обох семестрах був звільнений. Мешкав на квартирі у різника Кароля Баєра (там же, арк. 96).

З першим ступенем успішності як в першо­му, так і в другому семестрі йшов Володимир Полянський (№ 33). В першому семестрі мав 39 місце і в другому - 39. За навчання платив також, як в першому, так і в другому семест­рах. На поправку мав природознавство у Ю. Турчинського (там же, арк. 97). Жив у боднаря Бартоломея Корпака.

Тридцять четвертий номер у каталозі при­падав на відмінника навчання Володимира Радзикевича, батько якого був священиком у Добрянах (там же, арк. 98) В першому семестрі зай­мав по навчанню третє місце, а в другому - четверте. Як і минулого року, мешкав Володи­мир у катехита гімназії Олексія Торонського.

Краще, ніж у першому класі, вчився Ян Раєвський (№ 35), син радника маєтностей у Баличах Підгірних на Жидачівщині Леопольда Раєвського. В першому семестрі був на 10 місці, а в другому - на шостому. За відмінне навчання був звільнений від плати за навчання. Як і ми­нулого року, мешкав на квартирі в колишнього лісничого Францішка Чеховича.

Син німецького колоніста з Конігшау (№ 36) Йозеф Райхерт (там же, арк. 100) мав в пер­шому семестрі 24 локацію, а в другому - 15. Опікувався ним як сиротою Фердинанд Рай­херт. Від оплати навчання в обох семестрах був звільнений. В Дрогобичі мешкав на квар­тирі в Яна Губицького, як сказано в документі - фінансового скарбника.

Син трускавецького столяра Яна Релінгера Владислав Релінгер (№ 37), як і в першому класі, мешкав у гімназіального терціанина Кароля Ко­вальського (там же, арк. 101). Вчився добре. В першому семестрі займав 17 місце, а в другому - 19. Від оплати за навчання був звільнений.

Новим учнем у другому класі був Семен Савула (№ 38). Він народився 2 серпня 1855 року (там же, арк. 102) і другий рік ходив до другого класу. Був родом з села Опарів під Дрогобичем, де його батько Константин був рільником. Про його брата Теодора Іван Франко згадує у «Спо­минах із моїх гімназіальних років»: «Із моїх това­ришів, що визначалися особливим талантом до риболовства, згадаю Паславського, що йшов вище від мене в школі, був значно старший і вже дорослий мужчина, та, не скінчивши гімназії, пішов до війська, а потім став жандармом, і Тео­дора Савулу, селянського сина з Опарів, що в молодих літах мав дуже гарний голос і був доб­рим співаком, але як ученик йшов дуже слабо, так що під кінець року товариші звичайно випро­шували в професорів, аби перепустили його з класи до класи. Оба ті знайомі мали незвичай­ний талант ловити рибу руками. З Паславським я перший раз ходив до потоку, що пливе за Теп-тюжем; там у глибоких вирах під корчами Паславський руками зловив кілька кленів, коли я натомість решетом, окрім дрібної риби, міг зло­вити тільки одного. В тім самім потоці Савула зловив руками під корчами двох величезних кленів у такім місці, де я решетом не міг зловити жодної риби». Семен Савула вчився доволі доб­ре. В першому семестрі мав 29 місце, а в друго­му 30. Від оплати за навчання був звільнений. В Дрогобичі мешкав у Яна Губицького, фінансово­го скарбника. На цій же квартирі мешкав і його однокласник Йозеф Райхерт.

Майбутнє Семена Савули вчителі в друго­му класі передбачити не могли. Він став свя­щеником. 1882 року закінчив теологічний фа­культет Львівського університету, а також Львівську духовну семінарію. Спочатку працював священиком у відомій Зарваниці коло Підгайців на Тернопільщині, а з 1884 до 1904 року був священиком у Теребовлі. З 1904 року до самої смерті, яка сталась 31 січня 1935 року, він був парохом у селі Сновичах на Золочівщині.

Найпершим учнем у другому класі в обох семестрах був Антоній Шіллер (№ 39), стар­ший від Івана Франка на два роки, бо наро­дився в Тисмениці 2 травня 1854 року (там же, арк. 103). Його батько був ц. к. скарбником в Дрогобичі і в батьківському домі Антон разом з братом Гіронімом і проживав. Очевидно, в цьо­му домі він зібрав і літературний гурток, на яко­му з читанням свого першого оповідання вис­тупив Іван Франко. За відмінне навчання був звільнений від оплати за навчання.

Брат Антона Шіллера Гіронім (там же, арк. 104), який був молодшим за нього і народився 11 вересня 1856 року в Монастирськах, де на той час працював його батько. Вчився молод­ший брат Антона Шіллера непогано. В першо­му семестрі займав 15 місце, а в другому - 16. В каталозі мав 40 номер. Від оплати за на­вчання в гімназії був звільнений.

Сорок перший номер в каталозі належав Людвіку Смольському (там же, арк. 105). Це був новий учень у класі. Був поляком, наро­дився 23 березня 1853 року у Летні біля Дро­гобича, де його батько Юліан був лісничим. В першому семестрі Людвік мав 28 місце по успі­шності, а в другому - 20. За навчання в гімназії платив. Мешкав у Гіроніма Шіллера, тобто у батька братів Шіллерів, які з ним вчилися.

Сорок другий номер припадав на Тита Щипайла (там же, арк. (106), який перейшов у дру­гий клас разом з Іваном Франком. За навчання в обох семестрах платив. Вчився погано. В пер­шому семестрі мав 43 місце з успішності, а в другому - 44. Мав погані оцінки з математики та природознавства. В журналі зазначено, що був греко-католиком, а його батько Карло був радником маєтків камеральних в Долині. Не дивно, що й мешкав Тит у колишнього лісни­чого Кароля Стрончака. Зрештою, як і в мину­лому році.

Поляк Бартоломій Тарковський (№ 43) на­вчався в першому класі з Іваном Франком і з ним перейшов у другий. Був з Дрогобича, а його батько Антон Тарковський був селянином (там же, арк. 107). За добру поведінку та успі­хи в навчанні був звільнений від оплати за на­вчання. В першому семестрі мав 21 локацію, а в другому - 24. Жив з батьками.

Шосте місце з навчання займав у першому семестрі Ісаак Тігерман (№ 44), в другому се­местрі - восьме місце. Якщо в журналі за пер­ший клас його батько значився як власник фаб­рики, то в другому класі вже значився як адвокат. Жив з батьками. За навчання, очевидно, як син багатих родичів, платив (там же, арк. 108).

Сорок п'ятий номер у каталозі мав Юліан Жебровський (там же, арк. 109). Був поляком, його батько Мар'ян Жебровський був радником маєтностей камеральних у Попелях. Був відмінником навчання. В першому семестрі мав другу локацію за навчання, а в другому - п'яту. Від плати за навчання був звільненим. В Дрогобичі мешкав у колишнього лісничого Францішка Чеховича.

Син селянина з Дрогобича Миколи Жука Іван Жук від оплати за   навчання був звільнений. В першому семестрі мав 18 місце, а в другому - 23 (там же, арк. 110). Мешкав з батьками. В другий клас перейшов з Іваном Франком.

Записався до другого класу і Закревський Юліан, який був сиротою і ним опікувався свя­щеник з церкви святої Трійці монах Лука Мазурик. Юліан дістав у каталозі номер 47 (там же, арк. 111), але вже в листопаді 1868 року поки­нув навчання.

Таким чином, разом з Іваном Франком до другого класу перейшли з першого Іван Бачинський (№ 1), Карло Бандрівський (№ 2), Олександр Базилевич (№ 3), Дмитро Білас (№ 4), Адольф Бродер (№ 5), Едвард Чермак (№ 6), Корнило Дністрянський (№ 7), Юлій Доллер (№ 8), Микола Гулин (№ 10), Дмитро Глад­кий (№ 12), Альфред Яцковський (№ 14), Іван Яновський (№ 15), Михайло Кочиркевич (№ 17), Михайло Коріневич (№ 18), Василь Краснянський (№ 19), Станіслав Кроковський (№ 20), Гнат Криницький (№ 21), Августин Кшишталович (№ 22), Микола Кулічко (№ 23), Михайло Матковсь-кий (№ 25), Станіслав Намащинський (№ 27), Ернст Нехай (№ 28), Адольф Пальмріх (№ ЗО), Ісидор Пасічинський (№ 31), Михайло Пилипів ( (№ 32), Володимир Полянський (№ 33), Во­лодимир Радзикевич (№ 34), Ян Раєвський (№ 35), Иозеф Райхерт (№ 36), Владислав Релін­гер (№ 37), Семен Савула (№ 38), Антон Шіллер (№ 39), Гіронім Шіллер (№ 40), Тит Щипайло (№ 42), Бартоломій Тарковський (№ 43), Ісаак Тігерман (№ 44), Юліан Жебровський (№ 45), Іван Жук (№ 46), Юліан Закревський (№ 47).

Новими учнями у другому класі були Антоній Гуткін (№ 11), Олександр Горуцький (№ 13), Альбін Льгоцький (№ 24), Михайло Микитка (№ 26), Юліан Новицький (№ 29), Семен Савула (№ 38) та Людвік Смольський (№ 41).

Не перейшли з першого класу у другий Юліан Драгокупіль, Микола Дунаєвський, Іван Дідинський, Володимир Гудзьр, Олександр Калюжинський, Адам Лехіцький, Йозеф Лелоський, Степан Заєць, Олександр Калечинський та Юліан Беднаровський.

В другому класі дітьми селян були: Кароль Бандрівський (№ 2), Дмитро Білас (№ 4),Іван Франко (№ 9), Микола Гулин (№ 10), Дмитро Гладкий (№ 12), Іван Яновський (№ 15), Ми­хайло Коріневич (№ 18), Василь Краснянський (№19), Михайло Матковський (№ 25), Михай­ло Пилипів (№ 32), Йозеф Райхерт (№ 36), Семен Савула (№ 38), Бартоломій Тарковсь­кий (№ 43) та Іван Жук (№ 46). Всіх - 14 учнів, що складало 29,78 %. Стільки ж - 14 - учнів було і в першому класі, але вони складали 27, 45 % від загалу.

Дітьми службовців були: Юлій Доллер (№ 8), Альфред Яцковський (№ 14), Альберт Кнауер (№ 16),Станіслав Кроковський (№ 20), Ав­густин Кшишталович (№ 22), Альбін Льгоцький (№ 24), Станіслав Намащинський (№ 27), Ернст Нехай (№ 28), Юліан Новицький (№ 29), Ян Раєвський (№ 35), Антон Шіллер (№ 39), Гіронім Шіллер (№ 40), Людвік Смольський (№ 41), Тит Щипайло (№ 42), Ісаак Тігерман (№ 44) та Юліан Жебровський (№ 45), тобто 16 учнів, що від загалу складало 36 %. Всього 8,5% склада­ли діти ремісників. Ними були Антоній Гуткін (№  11),  Микола Кулічко (№ 23), Адольф Пальмріх (№30) та Владислав Релінгер (№ 37). Всього 4 учні. Решта учнів були дітьми свяще­ників. Це були Іван Бачинський (№ 1), Олек­сандр Базилевич (№ 3), Корнило Дністрянсь­кий (№ 7), Олександр Горуцький (№ 13), Гнат Криницький (N9 2Т), Михайло Микитка (№ 26), Ісидор Пасічинський (№ 31), Володимир По­лянський (№ 33), Володимир Радзикевич (№ 34) та Юліан Закревський (№ 47). Всього - 10 учнів, що складало 21 % від загалу. В першому класі синів священиків було стільки ж.

ТРЕТІЙ КЛАС

Він припадав на 1869/1870 навчальний рік. Каталог учнів цього класу в Державному архіві Львівської області зберігається у фонді Р-1262, опису 11, як справа 12.

Загальна кількість учнів цього класу була 45, тобто стільки ж, скільки при кінці минулого на­вчального року. З них репетентів було двоє. Основна маса - сорок учнів - перейшли з по­переднього класу. Нових учнів прибуло троє.

Відмінний ступінь отримала як в першому, так і в другому семестрах десять учнів. Перший ступінь успішності мали в першому се­местрі 27, а в другому 32 учні. Другий ступінь успішності в першому навчальному семестрі мало четверо учнів, а в другому тільки один. Найнижчий ступінь успішності, як в першому, так і в другому семестрі мали двоє учнів. В пер­шому семестрі не складало екзамен двоє учнів. Цього року в класі не було жодного приватиста: всі були публічними учнями. В класі було 16 поляків, 14 русинів, п'ятеро німців. Згідно з віросповіданням було: римо-католиків 18, гре­ко-католиків - 24, євангелістів - 2 та один мой­сеєвого віросповідання. Від плати за навчання було звільнено 33 учні. Платило - 12. Дев'ят­надцятирічних юнаків у класі було двоє, 18-річних - троє, 17-річних - шестеро, 16-річних - семеро. 15 років мало при кінці на­вчального року дев'ятеро учнів, 14 - 10 учнів та 13 років мало 8. Іванові Франкові 1870 року було 14 років. Таких, як він, в класі було деся­теро. На рік молодших - восьмеро. Решта, 27 учнів, було старшими.

Директором гімназії був Матеуш Куровський. Господарем третього класу Теофіл Грушкевич, який напише великі спогади про своє життя, які досі неопубліковані, і з них тільки буде зробле­но витяжку тих сторінок, де згадується про Івана Франка. Ці спогади будуть постійно включатись у різні видання спогадів про Івана Франка. Ве­ликий архів Т. Грушкевича зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. Ва­силя Стефаника НАН України. Він у третьому класі викладав грецьку та руську мови. Доктор Антоневич навчав історії та географії. Олексій Торонський був катехитом. Інші предмети вик­ладали Іван Верхратський та А. Юриневич.

Цього року учні вивчали релігію, латинську мову, грецьку мову, польську мову, руську мову, німецьку мову, географію та історію, матема­тику та природознавство. Новим предметом була грецька мова. Руська мова була предме­том надобов'язковим. Можна було ходити на науки рисунків та співів.

Відкривав список учнів у каталозі Карло Бандрівський (там же, арк. 136). Його номер у каталозі був першим. Вказано, що він наро­дився 2 грудня 1855 року, є греко-католиком, народився в Ортиничах, а його батько Йосиф є селянином. Від плати за навчання в обох се­местрах був звільнений.

Номер другий у каталозі був за Олександ­ром Базилевичем (там же, арк. 137), батько якого був священиком на Жидачівщині в Баличах Придорожніх. За добрі оцінки та поведінку був звільнений від оплати за навчання. В пер­шому семестрі мав 11 локацію, а в другому - 19. Мешкав у колишнього лісника Францішка Чеховича, вул. Стебницька, 40.

Третім у каталозі йшов 17-літній Дмитро Білас, син селянина Івана Біласа з Трускавця. Вчився добре. У першому семестрі мав 18 ло­кацію, а в другому - 25 (там же, арк. 138). В обох семестрах від оплати за навчання був звільнений. Квартирував у акушерки Павлини Кєляновської, яка мешкала на Маріяцькій площі під № 222.   

Четвертим номером у каталозі був Адольф Бродер (там же, арк. 139), євангеліст, син влас­ника земельних угідь в Підгірцях Якова Бродера. Адольф був молодшим за Івана Франка на рік. Вчився в третьому класі добре. Мав 26 локацію в першому семестрі та 20 - в друго­му. Зрозуміло, що за навчання платив. У Дро­гобичі був на квартирі асесора Міської ради Миколи Пєсецького, площа Ринок, 5.

П'ятим номером в каталозі учнів третього класу 1869/1870 року був один з найстарших учнів - вісімнадцятирічний Владислав-Северин Брюкман (там же, арк. 140), який народився 20 вересня 1852 року в селі Волоща Самбірського повіту, де його батько Ксаверій барон Брюкман був власником маєтностей. Був римо-католицького віросповідання. Перед тим він вчився у Самбірській гімназії, але вимушений був третій клас повторювати, і батько його заб­рав із Самбірської гімназії і перевів у Дрого­бицьку. Мешкав у Дрогобичі молодий барон у спенсіонованого колишнього військового ліка­ря Яна Гарбачевського В першому семестрі мав 36 локацію і перший ступінь успішності та в дру­гому семестрі з першим успіхом мав 28 місце. За навчання в гімназії платив: в першому се­местрі 75 золотих ринських, а в другому - 95 золотих ринських. Як і належить молодому ба­рону, крім всіх предметів, які належало вивча­ти за програмою, вчив ще й французьку мову, з якої мав слабкі оцінки. Проте молодий барон не вивчав руської мови. Цей предмет не відвіду­вали всі, хто був поляком.

Син повітового Дрогобицького старости Едвард Чермак (там же, арк. 141) міг похвалитись тим, що протягом року не пропустив жодного заняття. Як надобов'язкові предмети вивчав руську мову, а також французьку. В першому семестрі мав 27 локацію, а в другому - 31. За навчання платив 127 ринських в першому се­местрі та 110 ринських у другому. Мешкав у свого батька по вулиці Панській № 211. Буди­нок зберігся до цього часу. Порядковий номер Едварда Чермака в каталозі був шостий.

Сьомий номер припадав на Корнила Дністрянського (там же, арк. 142), сина свя­щеника Северина Дністрянського, пароха Рудківського повіту. У Дрогобичі Корнило мешкав у властительки реальності Христини Коссак на Лішнянському передмісті під номером 198. В першому семестрі мав 30 локацію у навчанні, а в другому - 32. Від оплати за навчання в обох семестрах був звільнений.

Значно гірше, ніж у другому класі, йшла на­ука Юлію Доллеру (там же, арк. 143), порядко­вий номер якого у класному каталозі був вось­мим. Він був євангелістом, очевидно німцем. Народився 16 лютого 1857 року, тобто був мо­лодшим за Івана Франка. Батько його був цісарсько-королівським касиром скарбу. Вчив французьку мову, але не вчив руську мову. В першому семестрі мав 32 місце по навчанню, а в другому - 41. Латинську мову мав на по­правку, яку склав. За навчання платив. У пер­шому семестрі 76 золотих ринських, а в друго­му - 49. Мешкав на квартирі у спенсіонованого канцеляриста Григорія Добринецького по ву­лиці Панській, № 267.

Іван Франко (там же, арк. 144) мав в ката­лозі цього навчального року номер дев'ятий. Його «обичаї» в першому семестрі були виз­нані взірцеві, а в другому за «хвалебні». «Пильність»в обох семестрах визнана за вит­ривалу. Поступи в науці в першому семестрі мав такі:

релігія - «сelujacy»;

латинська мова - «сelujacy»

грецька мова - «сelujacy»

польська мова - «сelujacy»;

руська мова - «сelujacy»,

німецька мова - «сelujacy»;

географія та історія - «znakomity»;

математика - «сelujacy»;

природознавство - надзвичайно «сelujacy»;

рисунки - «chwalebny»;

Зовнішній вигляд домашніх завдань - чис­тий. Пропустив 91 годину навчання, з яких шість без поважних причин.

За такі успіхи в навчанні йому в першому семестрі було признано загальну «клясу» пер­шу з винагородженням, а тільки другу локацію між 43 учнями, які піддавались екзамену.

Такі самі оцінки мав і в другому семестрі. Пропустив 50 годин шкільних занять, але всі ці пропуски були поважними.

Ці успіхи в навчанні дозволили йому в дру­гому семестрі мати першу «клясу» з відзначен­ням та посісти перше місце у списку учнів. Постановою Крайової шкільної ради від 9 трав­ня 1868 року за № 1839 був звільнений від оп­лати за навчання. Свідоцтво про закінчення третього класу Іванові Франку видано, як зро­бив про це запис у каталозі класний керівник Теофіл Грушкевич, 18 липня 1870 року. Шкільний каталог його вітчима продовжує замість Гаврилика величати Гавриляком. Меш­кав Іван Франко у третьому класі, як і раніше, у кравця Івана Гутовича на вулиці Жупній під номером 187. Це перша удокументована адреса проживання Івана Франка у Дрогобичі. Буди­нок кравця Івана Гутовича в занедбаному виг­ляді зберігся дотепер.

Десятим номером у каталозі йшов Микола Гулин (там же, арк. 145), народжений в Літині 8 листопада 1854 року. Був селянським сином. Як і Іванові Франкові, викладач природознав­ства поставив оцінку за предмет «надзвичайно сelujacy »;  мав в обох семестрах перший ступінь успішності. В першому семестрі займав 20, а в другому 16 місце. В Дрогобичі мешкав на квар­тирі у властительки реальності Вікторії Баєр на вулиці Ягелонській, № 252. Від оплати за на­вчання був звільнений.

Дмитро Гладкий (№ 11) син селянина Анд­рія Гладкого з-під Дрогобицького села Млин­ки Герасимові (там же, арк. 146) мав у третьо­му класі вже 17 років. Успіхи в навчанні в нього оцінили вчителі як добрі. В першому семестрі мав 28 локацію, а в другому - 33. Від оплати за навчання в гімназії був звільнений. Мав особ­ливу схильність до природничих наук. Вже не добирався в Дрогобич пішки, як раніше, а винайняв собі квартиру у шевця Петра Миська на вулиці Зеленій № 30.

Дванадцятий, «апостольський», номер у каталозі третього класу цього навчального року випав на Олександра Горуцького з Вербіжа з-під Коломиї (там же, арк. 147). Йому було вже 18 років. Його батько був дяком і одночас­но вчителем народної школи в Рабчицях. Вчив­ся погано. Мав другу «клясу» у навчанні. В пер­шому семестрі мав 40 місце, а в другому - 45, тобто останнє. Мав погані оцінки з латини, гре­ки, природознавства та математики. Перейти у наступний клас не мав жодних шансів. Меш­кав на квартирі у вдови по канцеляристу Фаустини Колодкевич на площі Маріяцькій під но­мером 221. За навчання вимушений був пла­тити. В першому семестрі 77 золотих ринських, а в другому - 27.

«Нещасливий», тринадцятий номер, у ката­лозі випав на Івана Яворського, сина Федора Яворського зі Ступниці (там же, арк. 148). Він народився 7 лютого 1851 року, тобто йому в третьому класі було вже 19 років. Був селянсь­ким сином. Вчився добре. Мав перший успіх у навчанні з винагородою. В першому семестрі займав п'яту локацію, а в другому - восьму. За успіхи в навчанні та зразкову поведінку був звільнений від оплати за навчання. Квартиру­вав у теслі Гаврила Сухара, що мешкав по ву­лиці Огородній, № 254.

Не пощастило з навчанням цього року Аль­берту Кнауеру, що мав у каталозі номер 14 (там же, арк. 149). Він був ровесником Івана Фран­ка, народився в Рибнику, що біля Борислава. Його батько Альберт був у Східниці старшим лісничим. Мешкав Альберт-молодший у само­го директора гімназії Матеуша Куровського. І в першому, і в другому семестрі мав 38 локацію. Мав на осінь поправку з німецької мови, але до екзамену не зголосився і втратив шанс пе­рейти у наступний клас. За навчання платив по 79 золотих ринських.

Михайло Кочиркевич (№ 15) був також ро­весником Івана Франка і походив з Угорців Мінеральних. Його батько Андрій був свяще­ником в селі Кривому (там же, арк. 150). Ми­хайло належав до відмінників навчання. Мав першу «клясу» з відзначенням. У першому се­местрі мав дев'яту локацію, а в другому - шо­сту. За успішне навчання був звільнений від оплати. Був на квартирі у властительки реаль­ності Христини Коссакової на Лішнянському пе­редмісті, 198. Там квартирував також син священика Корнило Дністрянський.

Цього навчального року Михайлові Коріневичу (№ 16) за його успіхи в навчанні та пове­дінку вчителі пророкували в майбутньому священичий стан (там же, арк. 151). На жаль, не виправдав їх сподівань і став народним учите­лем. Був родом з Рожанки Нижньої. Батько Іван Коріневич там був селянином. Вчився Михай­ло добре. В першому семестрі мав 12 локацію, а в другому - 13, був звільнений від оплати за навчання. Як і попереднього року, мешкав у вбогій хатині селянина Андрія Флюнта на Завижному передмісті, № 193. Дорога до гімназії проходила повз хату кравця Гутовича, де меш­кав Іван Франко. Тому й до гімназії часто ходи­ли разом.

Гнат Криницький (№ 17) мав добрі успіхи у навчанні цього року. Від оплати за навчання був звільнений з двох причин: добре вчився (22 локація в першому семестрі, в другому - 26), а також те, що був сиротою по священику (там же, арк. 152). Його мати перебралась до Дрогобича, винайняла помешкання по вулиці Руській, 190 і дбала про сина. Як і всі вдови по священиках, жила зі скупої вдовиної пенсії, а також з того, що приймала на квартиру учнів.

Вісімнадцятий номер припадав на Августина Кшишталовича (там же), молодшого за Івана Франка. Він народився 13 квітня 1857 року в Погвіздові, його батько був лікарем у Долині. В першому семестрі посідав з навчання 23 місце, а в другому -21. Від оплати був звільнений. В Дрогобичі був на квартирі у гімназійного вчи­теля Ігната Фляха, що мешкав по вулиці Сольній під № 230.

Сиротою, як Іван Франко та Гнат Криниць­кий, був Микола Кулічко (№19). Він був на рік старшим за Івана Франка і мав опікуном свого вітчима Івана Войнаровича, муляра з Дрогоби­ча, де й мешкав. Батько Миколи був теслею. Мав 34 локацію у навчанні в першому семестрі, і 36 в другому. Від плати за навчання був звільнений. Його дім був на Задвірному пе­редмісті під номером 54 (там же, арк. 154).

Зовсім погано вчився Альбін Льгоцький (№ 20): в першому семестрі мав останнє сорок третє місце, а в другому 44. Був родом з Трускавця, а його батько Густав був цісарсько-ко­ролівським лісничим в поблизькому від Трускавця селі Солець (там же, арк. 155). Був римо-католиком. Мешкав у родички Кароліни Льгоцької у Дрогобичі на Лішнянському передмісті, № 107. За навчання платив в першому семестрі - 78 ринських, а в другому - 35. Мав погані оцінки в другому семестрі з латини, польської мови, математики та природознавства. Шансів перейти в наступний клас не було.

Відмінником навчання був цього року Матковський Михайло (№ 21) син селянина з Мат­кова. Йому, правда, вже було 18 років, бо на­родився 19 грудня 1852 року. І в першому, і в другому семестрі мав десяту локацію. Від оп­лати за навчання, відповідно, був звільнений. Мешкав на квартирі у вдови по різнику Анастасії Петровської на Боднарській вулиці (там же, арк. 156).

Двадцять другий номер в каталозі був за Михайлом Микиткою, сином священика з Підбережжя. Йому вчителі пророкували служ­бу у війську. Мав погані справи з історії та географії, але по канікулах виправив оцінку. Йому було вже 17 років. Вчився погано. Мав 42 ло­кацію і третій ступінь успішності в першому се­местрі і на цьому ж місці залишився у другому семестрі (там же, арк. 157). За навчання пла­тив у першому семестрі 105 ринських, а в дру­гому 103. Мешкав на квартирі у вдові по уряд­нику Терміни Кулянковської по вулиці Курницькій, № 38.

Станіслав Намащинський (№ 23) був ровес­ником Івана Франка. Його батько Іван був спенсіонованим міським касиром у Дрогобичі і меш­кав по вулиці Бориславській, 95. В першому семестрі був на 42 місці по навчанню, а в дру­гому на 40 (там же, арк. 158). Мав другий ступінь успішності. В першому семестрі за на­вчання не платив, а в другому платив 38 ринсь­ких. Мав погану оцінку з німецької, яку вчив проф. Юрчакевич. Після канікул ситуацію дещо поліпшив.     

Добре вчився Ернст Нехай (№ 24). син цісарсько-королівського радника соляної жупи в Долині Адольфа Нехая (там же, арк. 159). Ернст був ровесником Івана Франка. Не вчив руської мови, але вчив французьку. В першо­му семестрі мав 25 місце з навчання, а в дру­гому - 27. Від оплати за навчання в обох семестрах був звільнений. Мешкав на квартирі у матері братів Шіллерів Сусанни Шіллер по ву­лиці Зеленій, 24. Очевидно, в цьому будинку і прочитав на засіданні літературного гуртка Іван Франко своє перше оповідання. Досі адреса мешкання Шіллерів у Дрогобичі не була відо­ма.

Двадцять п'ятим у списку був поляк Юлій Новицький (там же, арк. 160), який також був ровесником Івана Франка, бо, як повідомляє запис у каталозі, народився 7 квітня 1856 року в Жовкві на Львівщині, де опісля буде працю­вати аж до смерті перший преміант Антон Шіллер нотаріусом. Мав 31 місце в першому семестрі, і 34 в другому. Його батько Михайло був цісарсько-королівським фінансовим комі­саром в Долині. Від оплати за навчання був звільнений в обох семестрах. Мав проблеми з французькою мовою у відомого вчителя Дро­гобицької гімназії Осмульського, який постійно споював всіх вчителів, а сам був тверезим. По канікулах оцінка була справлена на кращу. В Дрогобичі квартирував у повітового секретаря Марцеля Нантвіга, що мешкав по Жупницькій вулиці, № 144.

Двадцять шостий номер у каталозі припа­дав на Адольфа Пальмріха (там же, арк. 161). Був поляком, молодшим на рік від Івана Фран­ка, народився в Вороблевичах під Дрогобичем, де його батько був мельником. Вчився добре. Мав перший успіх «з відзначенням» у навчанні. В першому семестрі мав восьму локацію, а в другому - дев'яту, однак за навчання в гімназії платив. В першому семестрі 80 ринських, а в другому - 14. Мешкав, як і в попередні роки, на квартирі у вчителя музики Йозефа Грека.

До відмінників навчання у третьому класі належав і Ісидор Пасічинський (№ 27), батько якого Роман був священиком в Красному. Мав третю локацію в першому семестрі та п'яту в другому. Від оплати за навчання був звільне­ний в обох семестрах. Був на квартирі в про­фесора гімназії Йозефа Островського, який мешкав по вулиці Панській, 213 (там же, арк. 162). Вчителі вбачали, що в майбутньому він буде професором гімназії.

Онуфрій Павлик (№ 28) був новим учнем у класі. Він повторював третій клас, тобто був репетентом (там же, арк. 163). Народився він 12 червня 1855 року в селі Луці коло Самбора, де його батько був гмінним писарем. Був гре­ко-католиком. В першому семестрі за навчан­ня платив 81 ринський, а в другому тільки де­в'ять. Вчився поганенько. І в першому, і в дру­гому семестрах мав 37 локацію. В Дрогобичі був на квартирі у Якова Принца, спенсіонованого міського поліціянта.

Михайлові Пилипіву (№ 29) в третьому класі вже було 19 років, бо народився він 15 листо­пада 1851 року (там же, арк. 164). Був родом з Колодруб, де його батько Микола був рільни­ком. Був українцем, учився не вельми успішно. В першому семестрі мав 33 локацію, а в дру­гому - 35. Від оплати за навчання був звільне­ний в обох семестрах. Був у Дрогобичі на квар­тирі у властительки реальності Юлії Соляро­вої, Лішнянське передмістя, 58.

Не вельми успішним цей клас був і для то­вариша Івана Франка Володимира Полянського (№ 30). Він мав перший ступінь успішності і серед 43 учнів третього класу в першому се­местрі займав 35 місце, а в другому серед 45 учнів займав 34 місце. За навчання платив: в першому семестрі 147 золотих, а в другому 91 (там же, арк. 165). Був родом з села Терка, на час навчання Володимира, батько був свяще­ником у Висоцьку Нижньому. В Дрогобичі жив на квартирі у Бартоломея Корпака по вулиці Боднарській. Мешкав там, зрештою, від пер­шого класу. Квартира була вигідна тим, що було близько до гімназії.

Тридцять перший номер у каталозі випав сину священика з Добрян Володимиру Радзикевичу (там, арк. 166). Належав до відмінників навчання і мав перший успіх з відзначенням у першому та другому семестрах. В першому семестрі мав до того ж четверту локацію, а в другому - другу. Йшов за успішністю відразу за Іваном Франком. Був звільнений від оплати за навчання в обох семестрах. Був на квартирі у гімназійного катехита Олексія Торонського, що мешкав на Лішнянському передмісті, № 71.

До відмінників навчання, яких цього року в третьому класі було десятеро, належав і поляк Ян Раєвський (№ 32), на рік молодший від Івана Франка (там же, арк. 167). Його батько Лео­пард працював радником маєтків у Долині. Мешкав Ян на квартирі у колишнього лісничо­го Францішка Чеховича по вулиці Стебницькій, 40. В першому семестрі мав п'яту локацію, а в другому - четверту. Від оплати за навчання був звільнений.

Йозеф Райхерт (№ 33) з Конігшау, сирота, мав 14 локацію в першому і в другому семест­рах. Ним опікувався стрийко Фердинанд. Від оплати за навчання був звільнений. Мешкав на квартирі у шевця Іллі Мартинки на Лішнянському передмістю (там же, арк. 168).

Добрі успіхи у навчанні цього року мав Владислав Релінгер (№ 34). В першому семестрі мав 16 локацію, а в другому - 12. Його батько Ян був у Трускавці Столяром. Від оплати за на­вчання був звільнений в обох семестрах. У Дро­гобичі квартирував у теслі Гаврила Сухара по вулиці Огородній, 254 (там же, арк. 169).

На диво, добрі успіхи в навчанні цього року мав Семен Савула (№ 35). В першому семестрі посідав 19 локацію, а в другому - 24 (там же, арк. 170). Був родом з Опарів з-під Дрогобича, а його батько Константин був рільником. За добрі успіхи в навчанні в обох семестрах був звільнений від оплати за навчання. Мешкав на квартирі у «спенсіонованого фінансового сто­рожа», як повідомляє каталог, по вулиці Боднарській, № 225.

Син цісарсько-королівського лісничого дер­жавних лісів у Монастирі Лішнянськім, що під Дрогобичем по дорозі на Борислав, Юлія Смольського Людвік Смольський (№ 36) відмо­вився вивчати руську мову, французької також не вчив, але з навчання мав лише 29 - місце в першому семестрі і 15 місце - в другому. В обох семестрах був звільнений від оплати за навчання.

Мешкав у вдови по цісарсько-королівськім фінансовім комісарі скарбу Сусанни Шіллер по вулиці Зеленій, 24 (там же, арк. 171).

Перше місце серед учнів у першому семестрі тримав Антоній Шіллер (№ 37), однак в друго­му семестрі здав позиції і на перше місце з на­вчання вийшов Іван Франко, Антоній Шіллер мав лиш третю локацію (там же, арк. 172). Був си­ротою. Ним опікувалась мати Сусанна Шіллер, яку каталог іменує вдовою по цісарсько-ко­ролівськім фінансовім комісарові скарбу. Меш­кав вдома по вулиці Зеленій, 24. Від оплати за навчання був звільнений в обох семестрах.

Його брат Гіронім (№ 38), який був ровес­ником Івана Франка, від оплати від навчання в обох семестрах був звільнений (там же, арк. 173). У першому семестрі мав 17 локацію, а в другому - 18.

Тридцять дев'ятий номер у каталозі припа­дав на Бартоломея Тарковського, який був по­ляком і був родом з Дрогобича, соціальний статус його батька - селянин. Мешкав у батьківській хаті на Завижному передмісті, 13. В першому семестрі мав 21 локацію, а в дру­гому - 30. Від оплати за навчання був звільне­ний в обох семестрах (там же, арк. 174).

Як завше, стабільно добре вчився Ісаак Тігерманн (№ 40). В третьому класі він відмо­вився вчити руську мову, вивчав французьку. Мав у першому і другому семестрах сьоме місце з навчання, мешкав у батьків. Хто властиво був його батько, так і не визначився каталог: то раз називає його власником фабрики, то ад­вокатом. В кожному разі за навчання Ісаак не платив (там же, арк. 175).

Новим учнем у класі був українець Михай­ло Турянський (№ 41), який у каталозі отримав сорок першу позицію. Був репетентом. Наро­дився шостого вересня 1856 року в селі Горо­дище Самбірського повіту, де його батько Се­мен від 1840 року був священиком. Він був 1804 року народження, закінчив Львівську духовну семінарію і став священиком у 1833 році. Був скерований на парафію в село Дорожів на Самбірщині, де пропрацював до 1835 року, відтак перейшов на парафію в село Татари цього ж повіту і в 1840 році став священиком у Горо­дищі, де пропрацював до самої смерті, яка ста­лась 21 жовтня 1873 року.

Михайлові Турянському, якому вчителі гімназії аж ніяк не передбачали священичої кар'єри, судилось, як і батькові, стати свяще­ником. Він закінчив Львівський університет 1884 року, а разом з тим закінчив і Львівську духов­ну семінарію і від того часу почалась його мандрівка парафіями. Починав від села Манів Ліського повіту (1884 - 1885), відтак була пара­фія в Поріччі біля Рудок (1885 - 1860, Вислок Долішній на Сянщині (1886 - 1887), Криве над Сяном (1887 - 1889), Поляна Ліського повіту (1889 - 1902), аж нарешті осів 1902 року в Городищі. Працював тут до приходу радянсь­кої влади. Подальша його доля невідома.

Вчився Михайло Турянський не вельми ус­пішно. Мав другий ступінь і посідав у в першо­му семестрі 39 місце, а в другому - 43. В пер­шому семестрі за навчання платив 82 ринських, а в другому - 65, мав на осінь поправку з німецької мови (там же, арк. 176). У Дрогобичі був на квартирі у столяра Йосифа Громника на Лішнянському передмісті, 38.

Поляк Юліан Жебровський (№ 42) з Попелів, де його батько Мар'ян був радником маєтностей за добре навчання від плати за навчання був звільнений в обох семестрах. В першому семестрі тримав 13 місце, а в другому віддав його іншим і сам зайняв по успішності 23 позицію. Мешкав у колишнього лісничого Францішка Чеховича по вулиці Стебницькій, 40 (там же, арк. 177).

Іван Жук (№ 43) з Дрогобича був сиротою. Йому було 17 років, ним опікувалась мати Параскевія Жук, яку каталог іменує вдовою по рільнику. Від оплати за навчання був звільне­ний в обох семестрах. У першому семестрі мав 15 місце, а в другому піднявся на 11-е. Меш­кав вдома на Лішнянськім передмістю, № 91 (там же, арк. 178).

Новим учнем у класі від другого півріччя був поляк Ян Кіляр. Він народився 2 квітня 1853 року в Посаді Гірній, що біля Добромиля, при­був із Самбірської гімназії (там же, арк. 179). Другий семестр закінчив із першим успіхом навчання і в списку успішності став твердо на 29 місці. Від оплати за навчання був звільне­ний. Був сином селянина Войцеха Кіляра. Меш­кав на квартирі у органіста костьолу Шимона Муровського, по вулиці Ягелонській, 177. Мав у каталозі № 44.

Прибув у другому півріччі з Коломийської гімназії Ян Ольшевський. Він був поляком. На­родився 13 серпня 1856 року в Жовкві. Його батько Ян на той час був судовим ад'юнктом в Підбужжі. Від оплати за навчання був звільне­ний. Мешкав на квартирі у вдови Сусанни Шіллер по вулиці Зеленій, 24. В другому се­местрі зайняв 17 місце з навчання. Його но­мер у класному журналі був 45.

Таким чином, з минулорічного другого кла­су у третій перейшли: Карло Бандрівський (№ 1), Олександр Базилевич (№ 2), Дмитро Білас (№ 3), Адольф Бродер (№ 4),Едвард Чермак (№ 6), Корнило Дністрянський (№ 7), Юліан Доллер (№ 8), Іван Франко (№ 9), Микола Гулин (№ 10), Дмитро Гладкий (№ 11), Олександр Горуцький (№ 12), Іван Яворський (13), Аль­берт Кнауер (№ 14), Михайло Кочиркевич (№ 15), Михайло Коріневич (№ 16), Гнат Криницький (№ 17), Августин Кшишталович (№ 18), Микола Кулічко (№ 19), Альбін Льгоцький (№ 20), Михайло Матковський (№ 21), Михайло Микитка (№ 22), Станіслав Намащинський (№ 23), Ернст Нехай (№ 24), Юлій Новицький (№ 25), Адольф Пальмріх (№ 26), Ісидор Пасічинський (№ 27), Михайло Пилипів (№ 29), Володимир Полянський (№ 30), Володимир Радзикевич (№ 31), Ян Раєвський (№ 32), Иозеф Рай-херт (№ 33), Владислав Релінгер (№ 34), Се­мен Савула (№ 35), Людвік Смольський (№ 36), Антоній Шіллер (№ 38), Пронім Шіллер (№ 38), Бартоломій Тарковський (№ 39), Ісаак Тігерман (№ 40), Юліан Жебровський (№ 42) та Іван Жук (№ 43). Новими учнями в класі були Вла­дислав Брюкман (№ 5),Онуфрій Павлик (№ 28), Михайло Турянський (№ 41), Ян Кіляр (№ 44) та Ян Ольшевський (№ 45). Всього п'ять учнів. З них репетентами були двоє: Владислав Брюк­ман (№ 5) та Михайло Турянський (№ 41).

З другого класу у третій не перейшли Іван Бачинський, Антоній Гуткін, Альфред Яцковський, Іван Яновський, Василь Краснянський, Станіслав Кроковський, Тит Щипайло та Юліан Закревський. Всього вісім чоловік.

Соціальний стан учнів третього класу мало чим відрізнявся від соціального стану учнів другого класу. Дітьми селян були: Карло Бан­дрівський (№ 1), Дмитро Білас (№ 3), Іван Франко (№ 9), Микола Гулин (№ 10), Дмитро Гладкий (№ 11), Іван Яворський (№ 13), Ми­хайло Коріневич (№ 16), Михайло Матковсь­кий (№ 21), Михайло Пилипів (№ 29), Йозеф Райхерт (№ 33), Семен Савула (№ 35), Барто­ломій Тарковський (№ 39), Іван Жук (№ 43) та Ян Кіляр (№ 44). Всього - 14 учнів, що скла­дає від загалу (45 учнів) - 31, 1 %. В другому класі було стільки ж селянських дітей і вони складали 29, 78 %. В першому вони складали - 27, 45 %.

Дітьми службовців були: Едвард Чермак (№ 6), Юлій Доллер (№ 8), Олександр Горуцький (№ 12), Альберт Кнауер (№ 14), Августин Кшишталович (№ 18), Альбін Льгоцький (№ 20), Станіслав Намащинський (№ 23), Ернст Нехай (№ 24), Юлій Новицький (№ 25), Онуфрій Пав­лик (№ 28), Ян Раєвський (№ 32), Людвік Смольський (№ 36), Антон Шіллер (№ 37), Пронім Шіллер (№ 38), Ісаак Тігерман (№ 40), Юліан Жебровський (№ 42), Ян Ольшевський (№ 45). Всього 17 учнів, що складає від загалу 37, 7 %. В другому класі їх було 16, що склада­ло 36 %.

Дітьми священиків були: Олександр Бази­левич (№ 2), Корнило Дністровський (№7), Михайло Кочиркевич (№ 15), Гнат Криницький (№ 17), Михайло Микитка (№ 22), Ісидор Пас-ічинський (№ 27), Володимир Полянський (№ 30), Володимир Радзикевич (№ 31) та Михай­ло Турянський (№ 41). Всього - 9 учнів, що складало від загалу - 20 %. В другому класі - 21 %.

Дітьми ремісників були: Микола Кулічко (№ 19), Адольф Пальмріх (№ 26) та Владислав Релінгер (№ 34). Всього троє, що від загалу складало: 6,6 %. В другому класі дітей реміс­ників було - 4 дітей.

Синами дідичів були Адольф Бродер (№ 4), Владислав Брюкман (№ 5), а також син висо­кого урядовця Едвард Чермак (№ 6).

Півсиротами без батьків у класі були Іван Франко (№ 9), Гнат Криницький (№ 17), Мико­ла Кулічко (№ 19), Йозеф Райхерт (№ 33), Ан­тоній Шіллер (№ 37) та Пронім Шіллер (№ 38).

У фонди львівського літературно-меморіального музею Івана Франка із фондів Наукового Товариства імені Тараса Шевченка перейшла світлина учнів третього класу Дрогобицької гімназії 1869/1870 навчального року, яку подарував підписаний зі зворотнього боку М. Кочиркевич. Коли саме цю світлицю він подарував НТШ встановити не вдалося. На ній також вказано, хто є там з учнів третього класу,  сфотографованих 1870 року. Детальний опис цієї світлини, у книзі Р.Горака та Я. Гнатів «Іван Франко. Книга третя. Гімназія», що вийшла у видавництві «Місіонер» 2002 року. Тепер на підставі приведеного вище списку учнів третього класу можна ствердити, що на світлині є:

      1. Ян Ольшевський (№ 45);

      2. Володимир Полянський (№ 30);

         3. Альбін Льгоцький (№ 20);

         4. Корнило Дністрянський (№ 7);

         5. Михайло Кочиркевич (№ 15), який подарував світлину і підписав її;

         6. Антоній Міллер (№ 37);

         7. Альберт Кнауер (№ 14);

         8. Гіронім Шіллер (№ 38);

         9. Юлій Новицький (№ 25);

         10. Микола Гулин (№ 10);

         11. Ісаак Тігерман (№ 40);

         12. Бартоломій  Тарковський (№ 39);

         13. Людвік Смольський (№ 36);

         14. Іван Франко (№ 9);

         15. Онуфрій Павлик (№ 28);

          16. Дмитро Гладкий (№ 11);

         17. Йозеф Райхерт (№ 33);

         18. Едвард Чермак (№ 6);

         19. Володимир Радзикевич (№ 19);

         20. Август Кшишталович (№ 18);

         21. Михайло Корневич (№ 16);

         22. Станіслав Намащинський (№ 23);

         23. Карло Бандрівський (№ 1);

         24.  Михайло Маяковський (№ 21);

         25. Ернст Нехай (№ 24);

         26. Микола Кулічко (№ 19);

         27. Гнат Криницький (№ 17);

         28. Дмитро Білас (№ 3);

         29. Владислав Релінгер (№ 34);

         30. Іван Яворський (№ 13);

         31. Михайло Микитка (№ 22);

32. Ісидор Пасічинський (№ 27);

33. Михайло Пилипів (№ 29);

34. Олександр Горуцький (№ 12).

Всього 34 учні із 45 внесених до каталогу. Разом з учнями сфотографований господар третього класу Теофіл Грушкевич.

На світлині відсутні:

1.     Олександр Базидевич (№ 2);

2.     Адольф Бродер (№ 4);

3.     Владислав Брюкман (№ 5);

4.     Юлій Доллер (№ 8);

5.     Адольф Пальмріх (№ 26);

6.     Ян Раєвський (№ 32);

7.     Семен Савула (№ 35);

8.     Михайло Тур'янський (№ 41);

9.     Юліан Жебровський (№ 42);

10.  Іван Жук (№ 43);

11.  Ян Кілляр (№ 44).