ТУТ ПРОЖИВАЛА ПЕРША ФРАНКОВА ЛЮБОВ
У книзі Романа Ґорака «Тричі мені являлась любов» згадується, що Ольга Рошкевич змушена була припинити зустрічі з Франком після того, як письменника арештували і посадили в тюрму.
У батьків Ольги Рошкевич поліція зробила обшук, намагаючись знайти листи Франка та його твори. Для родини священика це була велика ганьба. Тож о. Рошкевичу церковна влада зробила попередження, а він заборонив дочці зустрічатися з Франком. У селі Іваниківці (Богородчанський р-н) жила сестра о. Рошкевича, що була дружиною священика Івана Руденського. Ольга покидає батьків і переїжджає в с. Іваниківку до вуйка. Тут вона проживала протягом 1877 - 1879 років. Франко не поривав зв'язків з Ольгою, тому був частим гостем у Руденських. Священик Руденський не забороняв Франкові зустрічатися з Ольгою. В той час зі Станиславова до Іваниківки можна було добратися пішки за дві години. Теперішня вулиця Чорновола вела просто до Іваниківки (летовища ще не було), через село Радчу. Старі люди розповідали, що коли вони були школярами, то бачили панича, який ішов дорогою до резиденції священика. Бачили, як Франко прогулювався з Ольгою садом або сільською дорогою.
Батьки Ольги, довідавшись, що Франко продовжує зустрічатися з нею, вирішили віддати її заміж за Володимира Озаркевича. Після одруження Ольга покинула Іваниківку і переїхала до чоловіка.
Так закінчилася перша Франкова любов. В Іваниківці біля колгоспної контори був встановлений пам'ятник Франкові, але за рішенням богородчанського райкому партії його перенесли на подвір'я школи, де він стоїть і донині. Ім'ям Франка названа селянська спілка Іваниківки, раніше це був колгосп імені Івана Франка.
Отець Руденський помер молодим і похований на цвинтарі в Іваниківці. Поруч могила його сина Костянтина. Щороку тут відправляється панахида, за могилою доглядають селяни.
Федір РОМАНИШИН.
Учитель-пенсіонер.
с. Іваниківка Богородчанського району.