Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Він любив наш край



Як відомо, Іван Франко більше 40 років прожив у Львові, але часто відвідував наш край. Він дуже любив Коломию - не менше Львова і рідного села Нагуєвичі. Була в нього думка пересе­литися і жити в Коломиї. Тут він черпнув і гіркого полину в стінах тюрми, і душевної радості від зустрічі берез­невої днини з Ольгою Рошкевич. Але ні в чорні дні, ні в короткі хвилини щастя поет не покидав пера. За 98 днів перебування в Коломийсь­кій тюрмі він написав 46 віршів.

З Коломиєю пов'язано багато сторінок громадської та літературної діяльності Івана Франка. Тут він разом з Михайлом Павликом вида­вав прогресивні часописи, виступав на другому студен­тському вічі 7 серпня 1884 року, брав участь у першому радикальному вічі 2 лютого 1891 року, приїздив на збори радикального товариства "Народна воля" 30 липня 1893 року, був 29 жовтня цього ж року на нараді селян з чотирьох повітів та народ­ному вічі 19 грудня 1896 року. Навідувався в Коло­мию І.Франко 1900 та 1912 років. У Станіславі (нині Івано-Франківськ) Франко бував у 1880, 1883, 1884 роках. А 1 квітня 1889 року і 31 березня 1890 року пись­менник, перебуваючи тут, виступав з доповіддю про Кобзаря на Шевченківських концертах.

Іван Франко підтримував дружні зв'язки з викладачем Станіславської гімназії Є.Желехівським, редактором жу­рналу ."Зоря" В.Лукичем (Левицьким). Про них та про відвідини міста поет гово­рить у вірші "Українсько-руська мандрівка літом 1884 року". Був Іван Франко у Станіславі і в 1911 році. Тоді товариство "Українська молодіж в Станіславі" зап­росило його на 26 листопада "відчитати перед тутейшою громадою якийсь свій твір, найрадше "Мойсея".

Одному із сіл Долинського району - Лолину - суди­лось увійти найяскравішою сторінкою в історії життя і творчості І.Франка. Вперше поет потрапив до Лолина влітку 1874 року. Він приї­хав на канікули до свого товариша по гімназії Ярос­лава Рошкевича, сина тутеш­нього священика. Франкові тоді виповнилось 18 років і він робив перші кроки на літературній ниві. Саме тоді майбутній поет зустрів пре­красну бойківчанку Ольгу Рошкевич, і в молодому серці розквітли перші паро­стки кохання. Природа, люди, їхня праця вабили допитли­вого студента.

Вирізнявся Франко і сво­їми прогресивними і демок­ратичними поглядами. Він був під постійним контролем місцевих австрійських влас­тей та карних органів. Влітку 1877 року в будинку Рошкевичів було зроблено обшук, де, на щастя, стражі порядку нічого крамольного не знай­шли: Ольга передбачливо заховала листи і брошури Франка в батьковій пасіці. Довідавшись про це, батько строго заборонив Іванові бувати в його домі. Але, не дивлячись на це, молоді люди потайки продовжува­ли зустрічатись. Поїздка до Лолина та ін­ших сіл Долинщини, зустрічі з людьми давали матеріал для нових сюжетів оповідань та поезій. З-під пера Франка у цей час вийшли оповідання "Вугляр", "Лесиччина че­лядь", "Два приятелі".

У 1884 році І.Франко ор­ганізовує екскурсію по гір­ській місцевості Галичини,  яка почалася із Дрогобича і проходила через Болехів, Ка­луш, Станіслав, Коломию та Вижницю. Під час подорожі молодь вивчала побут    і умови життя гірського насе­лення, проводила літера­турно-музичні вечори.

Франко завжди відзна­чався великою працелюб­ністю: днями читав, робив нотатки, писав. А ще він любив ловити рибу, збирати гриби, не цурався і сільсько­господарських робіт.

Іван Франко залишив нам могутні сліди своєї бага­тогранної діяльності у сфері української культури, що сьогодні уявити її без нього взагалі неможливо. Ось чо­му наш народ свято шанує великого Каменяра, увіковічнює його в мармурі і бронзі. Вважає символом і величчю нації.

 

                                                                           Денис Белей,

с. Чесники

 

Оновлено 19-09-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка