Адреси Івана Франка

Нам, іванофранківцям, мешканцям міста, що має у назві ім'я Каменяра, сам Бог наказав вивчати і добре знати кожний крок великого патрона у нашому місті. Гортаю друковані видання двадцятирічної давності, тези наукової конференції в педагогічному інституті (тепер національний університет), присвяченої 130-річчю від дня його народження, і   переконуюсь, що ще порівняно недавно ми, навіть знаючи факти перебування І.Франка у нашому місті, нерідко плуталися в їхніх адресах. Досить сказати, що найкраща меморіальна дошка великому письменникові, встановлена 1986 року на будинку по вул. Січових стрільців, 24, стверджує, що він виступав тут неодноразово, починаючи від 1889 року. Насправді це було неможливо, бо в ньому була пошта, а потім ресторан і лише 1904 року зал був придбаний для товариства "Руська бесіда".

         За десять наступних років був зроблений значний крок вперед у дослідженні місць перебуван­ня І. Франка. Це засвідчила, наприклад брошура П. Арсенича "Прикарпаття у житті Каменяра" видана 1996 року, де, оцінюючи за нинішнім рівнем знань, вже не було помилок. Але були недомовки. Приміром, у ній не назване місце виступів І.Франка на шевченківських вечорах 1889 і 1890 років. Можливо, автор не хотів бути третім у дискусії між нашим  найкращим франкознавцем професором В.Полєком і автором цих рядків. Ми знали, що виступи відбулись у міщанському казино, лиш ад­реси називали різні: В. Полєк - вул. Незалежності, 12, а я - вул. Галицька, 7а. Подальші дослід­ження показали, що причин для суперечки не було, бо будинок на Незалежності, 12 збудований вже після франкових виступів, 1896 року.

Різні автори, екскурсоводи, розповідаючи про перебування Великого Каменяра у нашому місті, ще нерідко користуються помилковими, застарілими дани­ми, тому робимо спробу систе­матизувати всі відомі на сьогодні його станиславівські адреси в єдиній таблиці, за хронологією:

1.  У "поліційних арештах", 1880, червень. Міркування про місце див. нижче.

2. У Дзвонковських, 1383 (від вересня)- 1884. Будинок не збе­рігся. Південний кут локомотиворемонтного заводу на рівні вул. Островського.

3. У братів Латинських, 1883 - 1884. Будинок не зберігся. На цьому місці новий, вул. Гетьма­на І. Мазепи, 66.

4.  У Б.Дескура, вуйка Ю.Дзвонковської. Будинок не зберігся. На цьому місці новий, вул. Незалежності, 38.

5. В театральному залі готе­лю "Європейський". Під час сту­дентської мандрівки, 1884, 5 серпня. Будинок не зберігся. На цьому місці майданчик на Віче­вому майдані перед торговим центром "Мальва".

6.  У Є. Желехівського, 1884, серпень. Будинок не зберігся. На цьому місці новий, вул. В. Чорновола, 21а.

7. У "Руській читальні". На ус­тановчих зборах "Товариства руських женщин", 1884, 7 груд­ня. Вул. Ринок, 6,

8.У "готелі Камінського" (ймо­вірно). На зборах філії "Про­світи", 1885, 12 липня. Будинок не зберігся. На цьому місці но­вий, вул. Незалежності, 10.

9.  У міщанському казино. На шевченківських вечорах, 1889,1 квітня та 1890, 31 березня, Вул. Галицька, 7а.

10.   У "Руській бесіді". На спільній вечері після виступу, 1890,31 березня. Вул. Незалеж­ності, 5.

11.  У В. Лукича, 1890, 31 березня - 1 квітня. Вул. Шевчен­ка, 84 (половина будинку тепер зруйнована).

12.  На селянському вічі, 1892, початок квітня. Місце про­ведення невідоме.

13.  У І. Яхна, 1892, 7 червня. Вул, Низова, 4.

14.  У залі очікування лазні. На вічі радикальної партії, 1892, 7 червня. Вул. Низова, 5.

15.  У братів Заклинських, 1899, серпень та в інші роки. Будинок не зберігся. На цьому місці школа №13 по вул. Га­лицькій.

16. У М. Бучинського, 1884-1900,неодноразово.Будинок не зберігся. На цьому місці Держ­банк по вул. Грушевського, пра­ве від спостерігача крило.

17. У товаристві "Українська молодіж", 1911, 26 листопада. Вул. В.Чорновола, 4.

18.  У "Руській бесіді". З чи­танням поеми "Мойсей". Вул. Січових стрільців, 24.

19. В українській гімназії. Пе­ред гімназистами. 1912 або 1913. Вул. Шевченка, 44а.

Документально підтвердже­ними є факти перебування І. Франка в Станиславові по пунк­тах 1, 2, 4, 5, 7-12, 14, 17, 18. Інші (гостювання у друзів та од­нодумців) вписуємо на підставі логічних висновків, оскільки пись­менник добре знав цих людей, користувався їхніми послугами, листувався з ними, Є. Желехівському навіть присвятив поетичні рядки. Тому, будучи в місті, не відвідати їх просто не міг, У цьому є повна згода авторитетних дос­лідників В. Грабовецького, В. Полєка, П. Арсенича.

Про перебування І. Франка в українській гімназії (п. 19) пише­мо на підставі спогадів педагога-ветерана А.Терешкуна (1902-1985), який стверджував, що, навчаючись, був присутній на зустрічі письменника з гімнази­стами у 1912 або 1913 році. По­яснення старий учитель давав дуже просте і переконливе: "Ви не знали нашого директора М. Сабата. Він не пропустив би на­годи запросити до свого закла­ду, яким лишався, кумира мо­лоді Івана Франка". Мабуть, мав Каменяр того року в Станисла­вові ще якісь справи, нам поки що не відомі.

Автор радіє з того, що поло­вину названих адрес І. Франка вдалося встановити саме йому. Особливо складним і захоплю­ючим було встановлення адре­си "гордої княгині" Юзефи Дзвонковської, адреси, яку письменник у своєму листуванні називає таємничою фразою "За тисменицькою рампою". Дове­лося „перелопатити" в архіві два фонди, присвячені Княгинину - Колоніі, а також, значною мірою, фонди окружного, повітового судів і кадастрові фонди. Тепер твердо знаємо, що садиба Дзвонковських була на продов­женні вул. Островського (в кінці XIX ст. вона називалась Дзвонковською), у 1913 році Владислав, останній представник роди­ни, продав залізниці під її роз­ширення. Відтоді родинне гніздо Дзвонковських не існує, тепер там південний кут локомотиво-ремонтного заводу. За словес­ним описом, що є в документах, зроблена також реконструкція вигляду Юзефиної садиби. Ре­зультати пошуків викладені у збірнику наукових статей "Іван Франко і національне та духов­не відродження України", вида­ному Прикарпатським універси­тетом 1997 року.

Вважаємо за необхідне окре­мо проаналізувати перше пере­бування І. Франка у нашому місті, коли він провів червневу ніч 1880-го в "поліційних ареш­тах". Нині панує думка, вислов­лена професором В. Полєком, що "поліційні арешти" тоді були в магістратському будинку на вул. Галицькій, 7а. Смію стверд­жувати, що це не так. Професор спирався і про це сам говорив мені - на спогади старожилів, одержані у 1980-х роках. Їхня пам'ять не могла сягати глибше 1910-х років. І тут все правиль­но, тоді арешти були саме в цьо­му будинку. Але не в 1880-му!

Тоді, згідно з архівними дани­ми і повідомленнями преси, цей будинок був щойно відбудований після великої пожежі, весь пер­ший поверх зайняли крамниці, підвал - їхні склади, тому буди­нок довго називався "міським базаром". На другому поверсі - помешкання самого бургоміст­ра І. Камінського, згодом - та­кож міщанське казино. Не могло там бути поліцейських камер!

Аж 3 травня 1914 читаємо в міській газеті: "Теперішні поліційні арешти, що містяться в ратуші, будуть скасовані. Ма­гістрат підготував нові, які місти­тимуться в тильній частині міського будинку, званого "базаром". Висновок напрошується сам по собі: перше знайомство з нашим містом у Франка було не в магістратському будинку, а в підвалах тодішньої ратуші.

Місця перебування І. Франка зазначені лише трьома меморі­альними дошками. Вважаю, що до них мають додатися при­наймні п'ять: на ратуші, на вул. Незалежності, 5, Низовій, 4, Шевченка, 44а, на Держбанку по вул. Грушевського.

                                                                   Михайло Головатий,

                                                                   краєзнавець, лауреат

                                                                   обласної премії

                                                                   ім.І.Вагилевича