Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Смолоскип творчого горіння



В творчій біографії Івана Фран­ка помітну роль відіграло перебу­вання в м. Коломиї. Життєві стеж­ки нерідко приводили його в міс­то над Прутом. Та не завжди за­лишали по собі відрадні спогади. Скоріше навпаки. Так весняні і літні дні 1880 року, проведені в Коломиї, були школою суворого випробування для молодого літе­ратора. Саме тоді він перебував у міській в'язниці, пізніше пережив немало злигоднів. Але ці тяжкі часи були вельми плідними в його творчості.

Початок коломийської подоро­жі пов'язаний для І. Франка з при­ємними подіями. Першого березня він зустрівся в місті зі своїм пер­шим коханням - Ольгою Озаркевич (Рошкевич), яка на вимогу батьків вийшла заміж за громад­ського діяча Володимира Озаркевича. Ще свіжими були в пам'яті молодої жінки прекрасні дні, проведені разом з Франком в м. Долині та його околицях. І ось тепер Іван Якович повертався в свою буремну молодість. Три дні провів він у Коломиї в товаристві Ольги. Оптимізму додавала також погожа весняна пора.

Гріє сонечко!

Усміхається небо яснеє.

Дзвенить піснею

жайвороночок.

Затонувши десь                                                                                              в бездні-глибині.

4 березня 1880 року Іван Фран­ко продовжував подорож по Коломийщині. Він мав намір приїха­ти в гірське село Нижній Березів до знайомого селянина Кирила Ґеника, щоб підготувати його до всту­пу в гімназію. Якраз туго дня К. Ґеник прибув до Коломиї підво­дою, щоб забрати додому свого вчителя. Подорожні зупинилися в с. Яблунів на перепочинок в заїж­джому дворі Глікштерна. І тут че­кала на Франка та його товариша прикра несподіванка. Його разом з К. Геником арештували австрій­ські жандарми, припровадили до Коломийською староства, а пізні­ше запроторили до в'язниці. І. Франко не знав причини свого арешту, але не втрачав бадьорого настрою.

Думи мої, діти мої.                                                                                                                      Думи мої, любі мої!                                                                                                              З усміхненим лицем                                                                                                        В тій понурій тюрмі!                                                                                                  Наче запах весни.                                                                                                              Налітаєте ви.                                                                                                          Скорбне серце моє                                                                                      Потішаєте ви!

Виявилося, стражі порядку зат­римали І. Франка, підозрюючи його в підбурюванні селян с. Москалів­на поблизу Косова, які вчинили бунт із замахом на війта Петра Кабина, так як останній бруталь­но поводився із селянами. Поча­лося судове слідство. Так як Франко не мав щонайменшого відношення до згаданих подій. Його обурили такі свавільні дії влади. Він подав скаргу  до   палати  радних  вищої інстанції в окружному суді, сподіваючись. що подібне непорозуміння швидко виясниться і він буде звільнений. Проте суд відхилив Франкову скаргу. Коломийському староству дуже кортіло пов'язати судовий процес косівських селян з діями львівського літератора, якого нещодавно судили за розповсюдження соціалістичної пропаганди. І. Франко переконувався, що очікувати справедливості - марна справа. І думи його сповнюються трирогою:

І поглядом німої злоби

Гляжу на небо й світ живий,

І жду, щоб з земної утроби,

Ось-ось прорвесь

огонь страшний.

І вмить спалить

всю землю

З всіма неправдами її,

Перелама хаос твердую

Шкарлущу скріпшої землі...

Але сподівання були даремними. Франко ще раз мав нагоду переконатися, що існуюча система в Австро-Угорській імперії трималася на експлуатації трудящих, і пригніченні людської особистості.

Зрештою, коломийський суд і не зміг пред'явити І. Франку конкретних звинувачень, хоч більше трьох місяців він перебував ув'язненні . 11 червня 1880 року арештант був звільнений. Проте влада вирішила ще добре позбиткуватися над затриманим. Так як у І. Франка не було з собою документів, його відправили під жандармським конвоєм за етапом: Коломия-Станіславів-Стрий-Дрогобич-Нагуєвичі. В рідному селі Іван Якович пред'явив жандармам свій паспорт.

В своїй „Автобіографії" пост  пізніше писав, що „сей транспорт по поліцейських арештах належить до найтяжчих моментів в моїм житті". В кінці червня 1880 року І. Франко повернувся до Коломиї. Його поневіряння не закінчилися. Кілька днів тяжко хворий на пропасницю він пролежав у невеликому готелі, втративши охоту до  життя, доки посланий К. Ґеником селянин не забрав його, нарешті до Нижнього Березова.

Характерно, що в цих неймовірно важких обставинах Івана Франка не залишало творче натхнення. В коломийському ув'язненні вій написав понад 20 поетичних творів, поему „Ботокуди", записав немало народних пісень тощо. Перебування в коломийській тюрмі збагатило його незабутніми враженнями, які знайшли відображення в його художніх творах.

Водночас весна і літо 1880 року позначилися на становленні І. Франка, як громадського діяча, гартували його волю і характер, що допомогло йому в боротьбі з існуючим режимом. Тільки воював Каменяр, насамперед, силою слова.

                                                                                         О. ШЕРЕМЕТ

 

Оновлено 19-09-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка