Іван Франко Прикарпаття

Ім'я великого Каменяра міцно пов'язане з Прикарпатським краєм. Видатний український поет, письменник, учений, громадський і політичний діяч Іван Франко впродовж 40 років своєї наукової діяльності вніс великий вклад у вивчення історії Прикарпаття. Його праці народознавчої тематики складають не менше третини всієї наукової спадщини - це «Студії над українськими піснями» та видане в 1905 - 1910 рр. тритомне ви­дання «Галицько-руські приповідки», які в основному базуються на зібраній на Прикарпатті усній народній творчості.

Ознайомившись із Прикарпаттям в гімназійні роки, Іван Франко не поривав з ним зв'язків протягом усього життя. В багатьох містах і селах нашого краю з гордістю можуть сказати: «Тут він був...». У 1962 році Станіславську область було перейменовано в Івано-Франківську.

     У чарівному передгір'ї Карпат, за 14 кілометрів від міста

Дрогобича Львівської області, розташоване село Івана Франка - колишні Нагуєвичі, які дали світові геніального українського письменника. Тут знаходиться музей, пам'ятник Франкові та "Стежка поета". На місці, де стояла батьківська

Хата, яка згоріла у 885р., відтворено колишню садибу Франків. Одинадцять  зупинок на «Стежці поета» у Франковому гаї втілені у скульптурних композиціях - «Каменярі», «Захар Беркут», «Мойсей» та  інших, що відображають різні періоди життя і творчості письменника.

    У Дрогобичі   Франко з восьми років навчався у німецькій так званій «нормальній школі» та гімназії. Вже тоді юнак дивував своїм літературним талантом професорів гімназії. На канікули вирушав у рідні Нагуєвичі або в мандрівки по краю. у Одинадцять дрогобицьких років дали йому заряд, багато вражень.

    Зараз у приміщенні колишньої гімназії знаходиться Дрогобицький педагогічний університет, який носить ім'я Каменяра, діє меморіальна кімната-музей письменника. У 1966 р. відкрито йому пам'ятник.

      У селі Лолин в 1874 -1876 рр. відвідував свого гімназійного товариша Ярослава Рошкевича і закохався у його сестру Ольгу. Їй він присвятив свою першу збірку поезій «Баляди і роскази». Однак їм не судилося бути разом, бо після арешту Івана Франка 11 червня 1877 року Ольжині батьки стали на пере­шкоді їх одруженню. Історія кохання Ольги Рошкевич та Івана Франка висвітлена у лолинському музеї. На місці, де стояла хата Рошкевичів, у 1956 р. споруджено па­м'ятник Франкові, який до 125-річчя від дня народження письмен­ника замінено на новий. У селі Шевченкове (колись Велдіж) Іван Франко бував у 1874-1876 рр. Тут учителюва­ла поетеса Клементина Попович-Боярська, якій він присвятив вірш «К.П.» і опуб­лікував її кращі твори.

Місто Болехів уперше відвідав 1875 року, поверта­ючись із Лолина. Часто бував у будинку відомої органзаторки жіночого руху, письменниці Наталії Кобринської та її батька - священика Івана Озаркевича.

   У місті Долині 21 серпня 1884 р. на окружному вічі, де зібралося 500 чоловік із До­лини, Калуша, Підмихайля, Велдіжа. Лолина, Іван Франко вис­тупив з доповідаю "Як нам організуватися, щоб видобутися з теперішньої нужди^".

   У місті Калуші 1884 р. під час виступу на вічі Каменяр виголосив слова: «Нехай жиє хімія? Скоро вона навчиться хліб з камня робити, бо тут найхлібніша буде сторона, що зможе всі доли кормити». 20 грудня 1896 р. в Калуші була поставлена комедія Івана Франка «Майстер Чирняк». У 1956 р. в Калуші встановлено бюст І. Франкові.

До села Підгірок уперше Франко приїхав із своїм бра­том Онуфрієм, щоб допомогти йому купити ціле господар­ство з будинком і полем. У 1905 р. Франко побував тут на вакацій із синами-гімназистами, які допомагали запису­вати батькові фольклор.

1956 року на місці, де сто­яла колись хата брата пись­менника, встановлено пам'ят­ник.

   У місті Станіславові Іван Франко вперше побував 1880 року, коли його вела етапом поліція з Коломиї до Нагуєвичів. У наступні роки встанови­лись тісні зв'язки Франка з молоддю міста. 1883 року письменних познайомився з учителькою Юзефою Дзвонковською - дочкою польського шляхтича, якій присвятив кіль­ка поетичних творів і повість «Не спитавши броду». Про свою любов до неї письмен­ник згадував: «Я хотів женитись з нею, та вона, чуючи в собі початок сухіт, виправила мене, і в кілька літ пізніше вмерла».

У грудні 1884 р. Каменяр виступав у Станіславові (пло­ща Ринок, 6) на зборах Товариства українських жінок, заснованого Наталією Кобринською.

Немалу роль у поширенні революційних настроїв серед молоді мали виступи Каме­няра у Станиславові на вечо­рах, присвячених Т. Шевченку -1 квітня 1889 р. та 31 берез­ня 1890р. А 26 листопада 1911 р. Іван Франко читав «Мойсея» в залі «Руської Бесіди» (тепер вул. Січових Стрільців, 24).

У 1995 р. під час свят­кування дня міста в обласному центрі відкрили величний пам'ятник І. Франкові.

   До Коломиї Франко при­їхав у 1880 р. 4 березня за соціалістичні ідеї його поса­дили в поліцейську камеру міської ратуші, а 5 березня пе­ревели до тюрми окружного суду до камери № 6, де він перебував до кінця червня. У Коломиї Франко написав но­велу «На дні», «Гімн» («Вічний революціонер») та інші вірші із циклу «Думи пролетарія». У січні 1912 р. у нинішньому приміщенні Народного Дому Франко прочитав свою поему. «Мойсей». У Коломиї вперше були надруковані твори І. Франка, «Іван Вишинський», «З вершин і низин», «Захар Бер­кут», «Перехресні стежки», поема «Мойсей.

До села Нижнього Бе­резова письменник приїхав на запрошення вчителя, а піз­ніше журналіста, відомого культурно-громадського діяча Кирила Геника Тут Франко на­писав оповідання «На вершку» (1880 р.), записав пісні, народні вірування, приповідки.

   Село Криворівню відві­дав уперше в 1901 р. за реко­мендацією Володимира Гнатюка. Франко проводив тут свій літній відпочинок постійно протягом 1901-1914 рр. (за винятком 1905 і 1908 рр.).Тут бували також Леся Українка, Ольга Кобилянська, Осип Маковей та інші відомі люди. Гур­туючись навколо Івана Франка та Михайла Грушевського, ук­раїнська інтелігенція обгово­рювала творчі плани. У Криворівні Франко написав поему «Терен у нозі», автобіографічне оповідання «У кузні», як «Юра Шикманюк брив Черемош».

У 1953 р. тут відкрили лі­тературно-меморіальний му­зей ім. Івана Франка. Поряд з музеєм височить пам'ятник Каменяреві, відкритий у 1981р.

Під час перебування в Криворівні Франко часто прихо­див у село Жаб'є (тепер сели­ще Верховина). Одного разу він був тут разом з Михайлом Коцюбинським.

До 115-ої річниці від дня народження письменника і мислителя відкрили пам'ятник у Верховині.

   У Буркуті відвідував Лесю Українку і вона передала йому свої вірші для надрукування. Враження від перебування в Буркуті письменник передав у віршах під назвою «Буркутські станси», «Буркутська романса».

   Довгополе (тепер Довгопілля) Іван Франко провідав з дружиною і дітьми у липні 1898 р. Тут він вивчав звичаї та побут гуцулів. Записані розповіді про ватажка опришків Мирона Штолу лягли в ос­нову оповідання «Гуцульський король».

   У Кутах Франко бував де­кілька разів. Оглядаючи скелі, на одній з яких був установ­лений пам'ятник Шевченкові у вигляді стовпа, Іван Франко, Леся Українка в 1901 р. зали­шили на ньому свої авто­графи.

У 1905 р. Франко знову провів тиждень у Кутах у сво­го приятеля, адвоката Д. Ку­лика. Тут він продовжував пи­сати поему «Мойсей», яку по­дарував із автографом Д. Ку­лику.

   У Снятині 27 лютого 1892 року відбулося народне віче за участі 2 тис. чоловік. На вічі, що тривало 5 годин, по декіль­ка разів виступали Іван Фран­ко, Михайло Павлик, селянин Іван Сандуляк та інші промов­ці. 1901 року тут пролунала пісня-гімн Івана Франка «Не пора» під час вшанування па­м'яті Маркіяна Шашкевича в читальні «Просвіти».

   До Косова Іван Франко не раз приїжджав у гості до своїх приятелів Михайла і Анни Павликів. Тут у 1899 р. зустрівся з відомим фольклористом і ет­нографом Володимиром Гнатюком.

   Галич запам'ятався Іванові Франкові, як студентові Львів­ського університету, 20 січня 1875 р. Тут він взяв участь у народному вічі, на котрому прочитав у міському Народ­ному домі свій вірш «Схід сонця». За ініціативи І. Фран­ка та вчителя Луки Гарматія у с. Голови гуцули організували читальню, крамницю, спортив­не товариство «Січ».

Бував І. Франко і в інших місцевостях Прикарпаття.

   Влітку 1875-го він відвівав се­ло Бубнище, в котрому заці-кавився скелями О. Довбуша. Свої враження передав у вір­шах «Бубнище» та «Привіт».

   Село Людвиківку (телер Козаківка) відвідав у 1876 році з групою львівських студентів. Враження від ознайомлення з умовами життя селян послужили темою оповідання про трагічну долю селянина «Сам собі винен».

   У с. Белелуї Іван Франко часто бував у Наталії Кобрин­ської та її батька І. Озаркевича. Про перебування у цьо­му селі Івана Франка нагадує нам бюст письменнику, вста­новлений у 1958 році.

   Прогресивна родина Гамораків зі с. Стецеви підтримувала тісні зв'язки з Іваном Франком, який гостював у них 1884 року.                                 

   Проїздом бував Іван Фран­ко в Ясенові Пільному (1876) Городенківського, у с. Іваниківка (1877-1879) Богородчанського, Молодятині (1884) Ко­ломийського районів, також Яремчі, Микуличині. Напри­кінці серпня 1914 р. декілька днів проживав у готелі у Ворохті, де зустрічався з місце­вими організаторами осеред­ку «Січ» та «Просвіти».

   У Надвірній спорудили в 1958 році бюст Івану Франку. У нашому районі бюсти пись­меннику є ще в с. Саджавка та смт. Делятин. Всього в об­ласті є більше 40 пам'ятників письменникові.

Музеї, пам'ятники є яск­равим свідченням шанування народом світлої пам'яті вели­кого письменника і вченого, який усе життя боровся за краще майбутнє своїх співвітчизників.

 Раїса ГРУШЕЦЬКА,

 завідуюча краєзнавчим

  відділом центральної                                                                                                                                                                                                               районної бібліотеки

Грушецька Р. Іван Франко і Прикарпаття : [перебування письм. в насел. пунктах Івано-Франківської обл.] / Р. Грушецька // Народна воля. - 2006. - 23 серп. - С. 5.