Іван Франко на Гуцульщині

Вперше Гуцульщину, цей мальовничий куточок Карпат, І. Франко відвідав у 1880 році, коли був змушений зі Львова виїхати на села Коломийського повіту. 1 березня 1880 року він приїхав у Коломию, звідки вирушив у село Нижній Березів до свого знайомого вчителя Кирила Геника. Але по дорозі, в селі Яблуневі, Франка заарештувала поліція і посадила у Коломийську тюрму, де письменник просидів три місяці. Коли його визнали невинним, під наглядом поліції відправили у рідне село Нагуєвичі. Про цей період свого життя Франко пізніше писав у автобіографії: „Цей транспорт по поліцейських арештах в Коломиї, Станіславові, Стрию і Дрогобичі належить до найтяжчих моментів в моїм життю." Після арешту Франко знову повернувся на Коломийщину і поїхав до Кирила Геника, де перебував протягом трьох місяців.

У 1884 р. Франко організував екскурсію студентської молоді по Гуцульщині. 17 серпня учасники цієї мандрівки вперше побували у селі Жаб'є. У своєму творі „В дорозі" Франко писав:

Ось Жаб'є, гуцульська столиця,

Нема, мовляють, села понад Жаб'є,

І більшого лиха шукати дарма,

Чи ж люд той зовсім воно заб'є?

Де паслися вівці гуцульські колись,

Воли там жидівські пасуться;

Ті ж, що перед ними магнати тряслись

Тепер перед жидками трясуться.

Наступні відвідини Гуцульщини відбулися у серпні 1898 року, коли Франко з дружиною та дітьми відпочивали у селі Довгопілля. Тут він записав від старого гуцула А. Освіцінського розповідь про ватажка опришків Мирона Штолу і жорстокого мандатора Грдлічку. Ці розповіді лягли в основу оповідання „Гуцульський король".

А починаючи з 1901 до 1914 р. (крім 1905 і 1908 років) Іван Франко кожного року приїжджав у село Криворівню. У поемі „Терен у нозі", присвяченій З. Бурачинській, поет подав мальовничий опис села Криворівні:

Ось під нами Черемош ізвився,

Як гадюка та срібно-зелена;

Він шумить, клекоче, мов скажений,

Під горбком гризе скалистий берег.

Та над ним в святочному спокою

Гріється мале село гуцульське.

Понад берегом стежки стрічками.

На стежках то легіні купками,

То гуцулки в горботках червоних...

З Криворівні Іван Франко робив часті походи в сусідні села. Так він відвідав села Голови, Гриняву, Довгопілля, Ясенів Горішній, Буркут і багато інших.

Коли Франко приїжджав у Криворівню, спочатку зупинявся у хаті Проця Мітчука, а з 1906 року - у Василя Якіб'юка, народного лікаря, фотографа, музиканта, різьбяра. Збереглася бартка (топірець), яку Якіб'юк виготовив і подарував Франкові.

У Криворівні Франко не тільки відпочивав, але й працював. Тут були написані повість „Великий шум", поема „Терен у нозі", автобіографічне оповідання „У кузні", оповідання „Як Юра Шикманюк брив Черемош", вірші „В альбом Ользі Маркович", „У безсонну ніченьку", здійснив ряд перекладів, збирав фольклор. Останні роки життя, починаючи з 1910 року Франко у Криворівню приїжджав уже хворим. Він страждав особливою формою ревматоїдного артриту. Тут він мав надію на покращення стану здоров'я. У „Спогадах про Франка" Олекса Волянський писав: „Коли ми так йшли, бесідуючи про всяке, та пройшли коло каплички, а дальше коло чуркала (кернички, якої воду для легшого пиття переводять дерев'яною риновкою до дороги), нараз Франко звернувся до мене і каже: „Чи ви, отче, знаєте, звідки бере початок ся моя слабість? От лихі та завистні злі духи спутали мені мої руки тисячами метрів дроту та не дають мені працювати. Але я знайшов на се раду: ось у сім чуркалі мочу я свої руки, а під діланням сеї води чую, як розв'язуються сі дроти та поволі розкріпощуються мої руки; але що то тисячі метрів є того дроту, то ціла та справа йде дуже поволі".

У хаті Якіб'юка у 1953 році відкрито кімнату-музей Івана Франка, а також тут розмістилися сільська бібліотека та клуб. За сприянням ректора Львівського університету ім. Івана Франка Євгена Лазаренка та дружини українського письменника Гната Хоткевича Платоніди Володимирівни у 1960 році цей будинок було повністю використано під музей Івана Франка.

У музеї зберігаються речі, якими користувався письменник. Це ліжко, на якому спав; крісло, на якому сидів; столик, за яким працював; годинник висів у господаря цієї хати; сак, яким Франко ловив рибу та лавка, на якій сиділи Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк та всі, хто відвідував Івана Франка у цій хаті. Решта - речі побуту, гуцульський одяг - це тільки відтворена та обстановка, яка була тут при житті письменника.

Щороку музей відвідують від 15 до 25 тис. шанувальників творчості І. Франка з України та з-за кордону. У музеї проходять конференції, симпозіуми, зустрічі та різні масові заходи.

Луцюк Г. Іван Франко на Гуцульщині / Г. Луцюк // Краєзнавець Прикарпаття. - 2006. - № 8. - С. 70.