Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Франко в Станиславові



1962 року місто Станіслав (колишній Станиславів) було перейменовано на Івано-Франківськ. Фактично до останнього моменту нова назва не розголошувалась, бо мала незвичну, до того ж не зовсім українську, м'яко кажучи, подвійну будову. Зрештою, вона багатьом не сподобалась, але відкрито проти акту перейменування в радянські часи не виступив ніхто. Щоправда, уже відтоді у дослідників виникло чимало запитань стосовно того, наскільки логічною була така зміна назви і скільки у Станіславі є місць, пов'язаних з іменем Івана Франка.

У пропонованій на розсуд читача статті автор спробує з'ясувати, коли і за яких обставин Великий Каменяр, 150-річний ювілей якого цього року відзначатиме все українство, приїздив до Станиславова.

 Вперше І. Франко прибув не як гість, а як арештант. У червні 1880 р. після триденного арешту в Коломиї його доставили до Станиславова, де він переночував одну ніч в камері поліційного магістрату. Наступного ранку Франка знову повели на вокзал, звідки під конвоєм спровадили до рідного села Нагуєвичі. „Коломия, Станислав, Стрий, Дрогобич були станціями мого шляху і, хоч ця мандрівка етапом тривала лише декілька днів, напала мене сильна пропасниця", - напише поет пізніше у своїх спогадах.

Вдруге І. Франко міг побувати у Станиславові через два роки. Саме в 1882 р. у місті виник таємний учнівський гурток, до якого входили учні Станиславівської гімназії Іван Порембальський, Фелікс Дашинський, Владислав Дзвонковський і Микола Якимович. На одному з засідань гуртка було вирішено провести 10 березня збори, на які мали прибути Драгоманов і Франко. Однак запланована зустріч не відбулася, бо за конфіденційним доносом в учасників гуртка були проведені домашні обшуки, а самі вони були заарештовані. Пізніше окремі з них, зокрема Владислав Дзвонковський та Фелікс Дашинський, стали близькими товаришами І. Франка у Львівському університеті, 1884 р. невелика група студентів, серед яких був і Франко, вирушила в мандрівку зі Львова в Карпати через Дрогобич, Борислав, Східницю, Урич, Корчин, Калуш, Станіслав.

Однак уже в Калуші поет залишає мандрівників і на запрошення В. Дзвонковського їде до Станиславова, де затримується на п'ять днів. Звідси прямує до Коломиї, наздоганяє мандрівників і бере участь у їхніх заходах, організованих разом із представниками емансипованих жінок.

Перебуваючи в Станиславові, І. Франко знайомиться зі сестрою Владислава Юзефою Дзвонковською, яка стала його другим коханням. Взагалі можемо припустити, що Франко запізнався з Юзефою ще рік до цього. Річ у тім, що в 1883 р. М. Павлик разом з І. Франком хотіли організувати спільне господарство у вигляді комуни. Гнат Дашинський (брат Фелікса) підказав їм, що у Станиславові його добрі знайомі Дзвонковські мають намір здати свій невеличкий маєток в оренду або організувати щось на зразок спілки. І. Франко вхопився за цю ідею і кілька разів впродовж вересня їде до Станиславова, а М. Павлику у листі повідомляє: „Я незадовго надіюсь на пару годин заїхати до Вас до Коломиї, бо буду в Станиславові, де маю виписувати різні старі папери і документи...".

Але, очевидно мета його візиту була иншою. По-перше, він готується запропонувати Юзефі Дзвонковській свою руку і серце. По-друге, Франко все ще не відкидає ідеї створення спільного господарства на базі маєтку Дзвонковських. Можемо навіть припустити, що в разі позитивного вирішення обох проблем І. Франко міг надовго поселитися у Станиславові. Однак ні першому, ні другому не судилося збутися.

Дзвонковська відмовляє Франкові в одруженні, бо хворіє і не хоче бути для нього тягарем. А її мати Антоніна на початку 1884 р. продає маєток, і задум Франка створити рільничу спілку залишається не здійсненим.

Після 1885 р. Дзвонковська покидає Станиславів і влаштовується на роботу народною вчителькою в селі Княгиничах, де й помирає 5 травня 1892 р. Поховали її в Станиславові на старому цвинтарі (нині там Меморіальний сквер), де була віднайдена надгробна плита її могили.

 8 грудня 1884 р. І. Франко знову приїжджає до Станиславова, де бере участь у першому засіданні „Товариства руських жінок", заснованого Наталією Кобринською. Вибір міста Станиславова, а не Львова, за деякими  свідченнями, був зумовлений планами Каменяра започаткувати тут видавничу діяльність. Не останню роль відіграло й те, що організаторка товариства проживала тоді у Болехові. Цікаво, що І. Франка з Н. Кобринською познайомила в Коломиї Ольга Озаркевич. Напевне, уже тоді, при зустрічі, І. Франко підтримав починання Кобринської, бо добре розумів значення такої жіночої організації. Тому, коли проводилися перші збори І. Франко приїхав до Станиславова і виступив перед жіночим товариством.

1 квітня 1889 р. у Станиславові відзначали дня пам'яти Т. Шевченка. Свято відбувалося в будинку на вулиці Галицькій, 7, у великому залі, що міг вмістити більше 200 осіб. У цьому вечорі взяв участь і виступив І. Франко. Він приїхав на запрошення одного з організаторів свята адвоката Івана Мандичевського. Доповідь Каменяра стала кульмінацією вечора і справила велике враження на присутніх.

Ще маємо згадки про спілкування І. Франка з українською громадою нашого міста від 23 квітня 1890 р. і від 10 січня 1894 року.

Приїжджаючи до Станиславова, І. Франко зупинявся не лише у В. Дзвонковського та Ф. Дашинського, а бував удома у професора української гімназії Є. Желехівського, в адвоката М. Бучинського, письменника В. Лукича. Загалом же наше місто налічує більше десяти адрес, пов'язаних з іменем видатного письменника і громадського діяча.

Перебуваючи в серпні 1899 року в Станиславові, Іван Франко за допомогою викладача вчительської семінарії Романа Заклинського знайшов низку документів з історії Галичини 1846-1848 рр. та етнографічні описи Гуцульщини. Згодом ці матеріяли були частково опубліковані у Львові.

Під час останніх відвідин Станиславова поет читав свою поему „Мойсей" у „Руській Бесіді". Проблема тільки в тому, що досі не вдалося встановити точної дата цих відвідин Каменяра.

За свідченням професора місцевої гімназії Юліана Чайківського, І. Франко приїздив читати поему „Мойсей" у 1914 році. Колишній коломийський учитель Гнат Загребний твердить, що виступ Каменяра у Станиславові відбувся у 1913 р. Він запам'ятав цю подію, бо був учнем місцевої гімназії. А на меморіяльній дошці, поміщеній на будинку „Руської Бесіди", подається дата - 1912 рік. Вона і є найбільш вірогідною, оскільки саме, цього року І. Франко здійснив кілька поїздок містами Галичини, де читав свою знамениту поему.

Як бачимо, не всі поїздки І. Франка до Станиславова мають чітко визначену хронологію, хоча ми й намагалися подати їх у часовій послідовності. Зрештою, маємо констатувати, що окремі приватні відвідини І. Франком нашого міста так і залишилися поза увагою дослідників, тому можемо припустити, що їх було набагато більше.

Отже підстави для перейменування Станіслава (Станиславова) на Івано-Франківськ у колишнього керівництва були.

 

Драбчук І. Франко в Станиславові / І. Драбчук // Газета іf. uа. - 2006. - 9 берез. (№ 10). - С. 19, 21.

 

Оновлено 17-03-2020
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка