Осмислення соціалістичного феномену
Слова для назви цієї статті взято із переднього слова до монографії С. М. Возняка „У пошуках суспільного ідеалу (І. Франко і соціалізм)" - Івано-Франківськ, 2006. - 170с. Це ґрунтовне наукове видання, яке складається з п'яти розділів, містить список використаної літератури і ряд текстів першоджерел. Книга подана в гарному поліграфічному виконанні (видавничий відділ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника). Отже, осмислення соціалістичного феномену... Поява книги такого спрямування сьогодні не може бути випадковою. У світі й в Україні немало злослів'я на адресу соціалізму, хоча були і є палкі прихильники соціалістичної ідеї. Разом з тим появу книги не варто пов'язувати з ювілеєм І. Я. Франка, поскільки доктор філософських наук, професор С. М. Возняк по суті всю свою науково-дослідницьку діяльність присвятив вивченню суспільно-політичної спадщини Великого Каменяра. Нині, в умовах розкутості, заново прочитуючи праці І. Я. Франка, зокрема соціалістичної проблематики, С. М. Возняк наголошує на далекоглядності міркувань мислителя про соціалізм.
У першому розділі „Був соціалістом по симпатії" дослідник відзначає, що прихід І. Я. Франка до соціалістичних ідей не був випадковим. Капіталізм, який утвердився в Європі, приніс соціальну несправедливість, загострилися протиріччя між робітниками і власниками підприємств. Представники передової соціально-політичної думки вихід бачили в соціалізмі. Як і чимало діячів української культури, І. Я. Франко тяжів до соціалізму, поскільки вбачав здійснення в ньому ідеалів соціальної справедливості, рівності, свободи, вирішення соціальних і національних проблем. Ось чому соціалістичні принципи знаходили дедалі більше прихильників.
Аграрні реформи по суті не поліпшили становища селян, які все більше ставали безземельними. Соціально-політичний гніт переплутався з національним. Злиденне життя галицьких робітників, сільського населення мучили І. Я. Франка, порушували його сумління, заставляли шукати відповіді на питання про усунення соціальної несправедливості, шляхів вирішення соціальних проблем. Бажання служити своєму народові привело його до соціалістичної ідеї, яка виступала у формі почуття людської кривди, несправедливості, поривів до праці на благо народу.
Знайомство І. Я. Франка з концепціями соціалізму почалося з праць Ф. Лассаля, Б. Лимановського, С. Подолинського. Теоретичне осмислення соціалістичної ідеї прийшло із ознайомленням з творами К. Маркса, зокрема таким, як „Капітал", в якому розкривається історична неминучість заміни капіталістичного способу виробництва соціалістичним, Ф. Енгельса як „Анти-Дюрінг", а також таким дослідженням, в якому подаються вихідні точки та початок історії соціалізму.
Автор монографії цілком слушно зауважує, що увагу І. Я. Франка у працях К. Маркса і Ф. Енгельса привернув демократичний бік соціалізму. Людина праці, трудівник, гноблений визискувачами, перебували у полі зору І. Я. Франка. Тому й марксизм він осмислював не як теорію соціалістичної революції, а як суму благородних ідеалів, що виражають інтереси трудящої людини. Це й зумовило, зауважує автор монографії, діяльність І. Я. Франка у справі популяризації окремих марксистських ідей, у соціалістичній пропаганді взагалі.
Розгляду питання про участь І. Я. Франка у соціалістичній пропаганді й присвячений другий розділ монографії С. М. Возняка. Він так і називається - „На зорі соціалістичної пропаганди".
На час першого арешту (1877р.) І. Я. Франко, як він сам про це пише, „далекий був від розуміння, що таке соціалізм науковий". На суді І. Я. Франко та його соратники відкинули звинувачення щодо належності до таємного соціалістичного товариства, але визнають соціалістичну ідею, принципи соціалізму. В ході судових засідань ці принципи достатньо популярно розвивав у своїх виступах Остап Терлецький, громадський діяч революційно-демократичного спрямування. Саме завдяки цим виступам підсудного суд значною мірою перетворився на пропаганду соціалістичних ідей. Таким чином судовий процес для І. Ф. Франка став своєрідною школою соціалізму.
У соціалістичній ідеї, стверджує автор монографії, І. Я. Франку імпонували гуманістичні засади: рівність, соціальна справедливість, свобода, братерство і підтвердження цьому знаходимо в багатьох працях мислителя. Зокрема, в роботі „Що таке соціалізм?" він пише: „Соціалізм - то є прагнення усунути всяку суспільну нерівність, всяке визискування і всяке убозтво; запровадити справедливий, щасливіший лад, ніж нинішній..." Як цього досягти? Треба, щоб „виробничий капітал, тобто ґрунти, фабрики, машини й інші знаряддя праці, а також сировина перейшли від приватної власності окремих людей до загальної власності". На думку І. Я. Франка, суспільна власність становить основу соціальної рівності, свободи й братерства. Власність має належати людям, а не державі: „власність загальна, народна, общинна; замість суспільних класів - всебічний розвиток кожного громадянина і наступна праця в різноманітних робітничих галузях; замість нинішньої сліпої конкурсації - вільний договір общини з общиною, народу з народом; замість нинішніх злиднів і боротьби за існування - сталий добробут, що ґрунтується на постійній праці; а також невпинний розвиток усіх вроджених здібностей кожного громадянина". Треба погодитись з автором монографії, що таке бачення соціалізму можна назвати утопічно-романтичним. Разом з тим викликає заперечення інше твердження автора, що утопічно-романтичний настрій І. Я. Франка відчувається і в питанні про відповідність соціалізму природі людини. „Натуральність" соціалізму І. Я. Франко бачив у тому, що він суперечить всілякому гніту і визискуванню, підтверджує природне прагнення людини до щастя і добробуту, сприяє утвердженню патріотичних почуттів, дає міцні основи для народолюбства.
Цілком обґрунтовано автор монографії окреслює соціалізм І. Я. Франка як „Громадівський". У його баченні громада являла собою асоціацію „робучих людей", тобто трудящих міста і села. Вона - запорука вільного розвитку особистості, її духовного прогресу, розквіту всіх здібностей і нахилів. Самоуправління громад та їх об'єднань, на думку І. Я. Франка, заперечує необхідність у майбутньому держави. Твердження, звичайно, дискусійне.
Соціалістична ідея, за І. Я. Франком, споріднена з вільним розвитком особистості, рівністю і братерством, отже мислитель ставив соціалізм поряд з гуманізмом. Тому з різних концепцій соціалізму, яких на той час вже було немало, він викристалізовував свій варіант, формував своє розуміння соціалізму, співзвучне його гуманістичній сутності. У четвертому розділі „Мав відвагу нести сміло свій стяг старого щиролюдського соціалізму" автор монографії розмірковує над тим, як І. Я. Франко, ґрунтуючись на соціалістичних ідеях, шукав шляхів служіння благу людини, своєму народові. Йому, гуманістові, були неприйнятні догми ненависті та рішуче схиляння до класової боротьби. Він торував свою дорогу, тому сміливо ніс „свій стяг старого щиролюдського соціалізму, опертого на етичнім, широко гуманнім вихованню мас народних, на поступі й загальнім розповсюдженню освіти, науки, критики, людської і національної свободи...". Це спонукало І. Я. Франка до активної участі в соціалістичній пропаганді, в робітничому русі. Усвідомивши, що серед „трудящих класів" Галичини переважає селянство, він переорієнтувався на „прикладання соціалістичних концепцій до розв'язання питань аграрних". І. Я. Франко рішуче стверджує: „Земля має бути власністю всього народу і нічиєю приватною власністю". Переорієнтувавшись на селянство як на головну суспільну силу, І. Я. Франко пішов шляхом переосмислення суті соціалізму. Він пропонує „змодифікувати" теорію соціалізму таким чином, щоб вона краще „приставала" до аграрних обставин, „ніж Марксів фабричний соціалізм". У цьому твердженні, думається, не слід бачити зневажливе ставлення до марксистського соціалізму, а як намагання виявити в ньому певні концепції, які могли би посприяти народній справі. Хоча таке „прикладне" використання теорії більш ніж сумнівне.
Гах Й. Осмислення соціалістичного феномену: І. Франко і соціалізм / Й. Гах // Прикарпатська правда. - 2006. - 14 верес. - C. 2, 7.
