Адреси Івана Франка
Нам, івано-франківцям, мешканцям міста, що має в назві ім'я Каменяра, сам Бог наказав вивчати і добре знати кожний крок великого патрона у нашому місті. Гортаю друковані видання двадцятирічної давності, тези наукової конференції в педагогічному інституті (тепер національний університет), присвяченої 130-річчю від дня його народження, і переконуюсь, що ще порівняно недавно ми, навіть знаючи факти перебування І. Франка у нашому місті, нерідко плуталися в їхніх адресах. Досить казати, що найкраща меморіальна дошка великому письменникові, встановлена 1986 року на будинку по вул. Січових Стрільців, 24, стверджує, що він виступав тут неодноразово, починаючи від 1889 року. Насправді це було неможливо, бо в ньому була пошта, а потім ресторан і лише 1904 року зал був придбаний для товариства „Руська бесіда".
За десять наступних років був зроблений значний крок вперед в дослідженні місць перебування Івана Франка. Це засвідчила, наприклад, брошура П. Арсенича „Прикарпаття в житті Каменяра", видана 1996 року, де, оцінюючи за нинішнім рівнем знань, вже не було помилок. Але були недомовки. Приміром, у ній не назване місце виступів І. Франка на шевченківських вечорах 1889 і 1890 років. Можливо, автор не хотів бути третім у дискусії між нашим найкращим франкознавцем професором В. Полєком і автором цих рядків. Ми знали, що виступи відбулись у міщанському казино, лиш адреси названі різні.
Різні автори, екскурсоводи, розповідаючи про перебування Великого Каменяра у нашому місті, ще нерідко користуються помилковими, застарілими даними, тому робимо спробу систематизувати всі відомі на сьогодні його станиславівські адреси в єдиній таблиці.
Про перебування І. Франка в українській гімназії (п. 19) пишемо на підставі спогадів педагога-ветерана А. Терешкуна (1902-1985), який стверджував, що, навчаючись, був присутній на зустрічі письменника з гімназистами у 1912 або 1913 році. Пояснення старий учитель давав дуже просте і переконливе: „Ви не знали нашого директора М. Сабата. Він не пропустив би нагоди запросити до свого закладу, яким пишався, кумира молоді Івана Франка". Мабуть, мав Каменяр того року в Станиславові ще якісь справи, нам поки що не відомі.Автор радіє з того, що половину названих адрес І. Франка вдалося встановити саме йому. Особливо складним і захоплюючим було встановлення адреси „гордої княгині" Юзефи Дзвонковської, адреси, яку письменник у своєму листуванні називає таємничою фразою „3а тисменицькою рампою". Довелося „перелопатити" в архіві два фонди, присвячені Княгинину-Колонії, а також, значною мірою, фонди окружного, повітового судів і кадастрові фонди. Тепер твердо знаємо, що садиба Дзвонковських була на продовженні вул. Островського (в кінці XIX ст. вона називалась Дзвонковською), у 1913 році Владислав, останній представник родини, продав залізниці під її розширення. Відтоді родинне гніздо Дзвонковських не існує, тепер там південний кут локомотиво-ремонтного заводу. За словесним описом, що є в документах, зроблена також реконструкція вигляду Юзефиної садиби. Результати пошуків викладені у збірнику наукових статей „Іван Франко і національне та духовне відродження України", виданому Прикарпатським університетом 1997 року.
Вважаємо за необхідне окремо проаналізувати перше перебування І. Франка у нашому місті, коли він провів червневу ніч 1880-го в „поліційних арештах". Нині панує думка, висловлена професором В. Полєком, що „поліційні арешти" тоді були в магістратському будинку на вул. Галицькій, 7а. Смію стверджувати, що це не так. Професор спирався - і про це сам говорив мені - на спогади старожилів, одержані у 1980-х роках. Їхня пам'ять не могла сягати глибше 1910-х років. І тут все правильно, тоді арешти були саме в цьому будинку. Але не в 1880-му!
Тоді, згідно з архівними даними і повідомленнями преси, цей будинок був щойно відбудований після великої пожежі, весь перший поверх зайняли крамниці, підвал - їхні склади, тому будинок довго називався „міським базаром". На другому поверсі - помешкання самого бургомістра І. Камінського, згодом - також міщанське казино. Не могло там бути поліцейських камер!
Аж 3 травня 1914 читаємо в міській газеті: „Теперішні поліційні арешти, що містяться в ратуші, будуть скасовані. Магістрат підготував нові, які міститимуться в тильній частині міського будинку, званого „базаром". Висновок напрошується сам по собі: перше знайомство з нашим містом у Франка було не в магістратському будинку, а в підвалах тодішньої ратуші.
Місця перебування І. Франка зазначені лише трьома меморіальними дошками. Вважаю, що до них мають додатися принаймні п'ять: на ратуші, на вул. Незалежності, 5, Низовій, 4, Шевченка, 44а, на Держбанку по вул. Грушевського.
Головатий М. Адреси Івана Франка [у Станіславові] / М. Головатий // Західний кур'єр. - 2006. - 24 серп. (№ 37). - С. 17.
