Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

МІСЦЯ ПЕРЕБУВАННЯ ІВАНА ФРАНКА У КРИВОРІВНІ



Починаючи з 1901 по 1914 рр. (крім 1905 і 1908 рр.) Іван Франко кожного року приїжджав у Криворівню. У поемі «Терен у нозі», присвяченій Зеновії Бурачинській, поет подав мальовничий опис села Криворівні:

Ось під нами Черемош /звився,

 Як гадюка та срібно-зелена;

Він шумить, клекоче мов скажений,

Під горбком гризе скалистий берег.

Та над ним в святочному спокою

Гріється мале село гуцульське.

 Понад берегом стежки стрічками

На стежках то легені купками,

То гуцули в горбочках червоних...

 Із Криворівні Франко робив часті походи в сусідні села. Так він часто відвідував села Голови, Гриняву, Ясенів Горішній, Довгополе та багато інших.

Коли Іван Франко приїжджав у Криворівню, то спочатку зупинявся у хаті Проця Мітчука, що на Заріччі (ця хата не збереглася), а з 1906 року - у Василя Якіб'юка (Ивандюка). Ця хата стала у 1953 році музеєм Івана Франка.

Крім хати Василя Якіб'юка у Криворівні є ще багато місць, пов'язаних з перебуванням тут Івана Франка. Часто ходив І.
Франко до церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Олекса Волянський, який був у той час парохом у Криворівні, згадує: «Тут мушу зазначити, що всі літники криворівнянської колонії ходили на недільні Богослужіння до церкви, а особливо поява Франка і проф. Грушевського

викликали велике вражіння на населення...». Біля церкви є резиденція, в якій жили родини Бурачинських та О. Волянського. Тут частим гостем був Франко, а у 1906 році ціле літо перебув у гостинній родині Волянського: «Мабуть, в 1906 році сам Франко приїхав до Криворівні на літній побут, а що приїхав дуже пізно вночі, то заїхав до нас... Ми обоє... заявили йому, що як докторова Франкова не може приїхати цього року на вакації до Криворівні, то ми приймаємо на час його побуту до себе...»

Якщо від церкви подивитися на протилежний бік річки Чорний Черемош - присілок Заріччя, то між сучасними будівлями можна побачити стару хату-гражду. Це хата, в якій жила Параска Харук. Тут також бував Іван Франко. За хатою під горою є камінь, на якому сидів письменник, відпочивав та писав.



Крім архітектурних пам'яток у Криворівні є багато природних місць, пов'язаних із перебуванням тут Івана Франка. Часто у спогадах про письменника зустрічаємо згадки про походи на гори Осік та Ігрець. Франко дуже любив збирати гриби, то обходив майже всі гори та ліси у Криворівні. Зі спогадів О. Волянського: «Дуже часто, як ішов Франко на такий грибозбір, поступав до нас та забирав нашу найменшу доньку Цьому, і обоє йшли поверх нашої хати в Стоянівку або Осік та там збирали різні-прерізні роди грибів...» Ходив Франко по гриби у Громову, Довгу та інші ліси Криворівні.

На присілку Грашпарівка (Калиновський Потік) росте стара ялиця, під якою сидів письменник і працював. Тут часто він проводив свій час у бесідах з місцевими гуцулами.

Франко дуже любив ловити рибу у річці Чорний Черемош. А також ходив на присілок Суха і ловив рибу у потоці.

Любив Каменяр робити і далекі прогулянки. Кілька разів побував на Довбушанках. Літники тоді гору Довбушанка, називали «Церкви». Зі спогадів Петра Франка: «Батько ходив радо на деякі прогулянки. З Криворівні ходив на Церкви, де знаходиться підземна печера, у якій і літом є лід, на Кучери довкруги Криворівні. На одній з них є камінь, видовбаний посередині, де Довбуш свого часу замурував був 2-3 бербениці сороківців...»

Також часом ходив Франко на віддалений присілок Багни. Там і зараз росте старезна яблуня, яка пам'ятає, як під її вітами в спеку або дощ знаходив захист великий письменник.

       У напрямку з Криворівні на Верховину є скеля, на якій у 1912 році було зібрано народне віче, де виступав Іван Франко. Після смерті письменника (у десяту річницю з дня смерті) на тій скалі була встановлена плита з надписом «В честь Іванові Франкові Гуцульщина 1916-1626 рр.» Коли польські шовіністи хотіли знищити цю плиту, В. Якіб'юк закопав її біля хати. Сам у роки війни загинув, то ніхто не знав, де плита захована. У 1962 році біля Криворівні була проведена сьома наукова Франківська конференція. Сучасник Франка Іван Марусяк зробив копію плити і подарував музеєві. А у 1969 році, коли була природна стихія, вода вимила з-під землі плиту, яку закопав Якіб'юк. Обидві плити зберігаються у музеї Івана Франка в Криворівні.

Поряд з музеєм встановлено пам»ятник Каменяреві.

 

Починаючи з 1908 року, письменник приїжджав у Криворівню вже хворим. Він страждав на особливу форму ревматоїдного артриту. Руки були паралізовані, але він мав надію на покращення стану здоров'я. У Криворівні ранком мочив свої хворі руки в холодній воді джерел (чуркал). Це джерело недалеко від хати Якіб'юка, на Заріччі, чуркало біля каплиці. У «Спогадах про Франка» Олекса Волинський пише: «Коли ми так йшли, бесідуючи про всяке, то пройшли коло каплички, а дальше коло чуркала (кернички), воду якої для легшого пиття переводять дерев'яною риновкою до дороги. Нараз Франко і каже: «Чи ви, отче, знаєте, звідки бере початок ся моя слабість? Се лихі та завистні злі духи спутали мені мої руки тисячами метрів дроту та не дають мені працювати. Але я знайшов на се раду: ось у сім чуркалі мочу я свої руки, а під діланням сеї води чую, як розв'язуються сі дроти та поволі розкріпощуються мої руки...»

Любив Франко ходити далеко в гори за межами Криворівні. Зі спогадів Петра Франка: «Батько раз чи два рази був на Писанім Камені. На Писанім Камені, мабуть, ще й досі виписано «Іван Франко». Там знаходиться і підпис Ю. Федьковича. Але найкращі вакації проводив батько в Буркуті. Там ми ходили на Лукавицю, Ватанарку, Синє Плесо, потік Добрин, Чівчин...»Також згадує другий син Франка Тарас: «Він ніколи не цурався далеких прогулянок. І так у більшім товаристві в горах ходив на Писаний Камінь, близько села Ясенова... Був теж на горі Піп Іван, що з одного боку завершує хребет Чорногори, виходив бадьоро, захоплювався красою озера Шибеного, був у захваті від чорної води в глибоченнім ставку біля  самого  верха Попа Івана...»

Ми ходимо тими стежками, біля тих місць, які заховують у собі нашу історію, нашу культуру. Треба зуміти зберегти їх, примножувати, досліджувати та передати майбутнім поколінням.

 

Оновлено 11-11-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка