Іван Франко та Івано-Франківщина

На Станіславську Бойківщину Іван Франко вперше ступив 18-річним юнаком-гімназистом, побувавши в Лолині, що належить до Волинського району. Там йому явилось його перше  кохання - Ольга Рошкевич.

А перед тим, як написати повість «Петрії і Довбу щуки» (1874р.), письменник побував у Перегінську, що над самою р. Лімницею, в родині Патріїв. У згаданому творі Іван франко продовжив життя Олексі Довбушу на 140 років. За народними переказами, Каменяр записував пісні з уст мешканки Слободи, що коло Несилова Рожнятівського району, Анни Котик, уродженки Красного.

У 1883 році на запрошення студента - поляка Владислава Дзвонковського Іван приїхав до Станіслава, де закохався у сестру свого приятеля Юзефу Дзвонковську. У їхній родині часто влаштовували літературні вечори, читали Франкові твори, зокрема новелу «На дні».

На основі господарства вдови  А. Дзвонковської, матері Юзефи, Каменяр разом з М. Павликом і його сестрою Анною задумав створити хліборобську спілку, але забракло коштів на оренду. Кохана Юзефа учителювала, однак невиліковна хвороба обірвала творче життя  вродливої і мудрої дівчини. Не судилося поетові сімейне щастя в найкращому місті нашого краю. Він присвятив Юзефі Дзвонковській низку поезій, зокрема, «Не схиляй своє личко прекрасне», «Квітко осіння, Квітко бліда», «Я й забув», «Рік минув, як ми пізнались...». Враження тих років лягли в основу його повісті «Не спитавши броду».

У серпні 1884 року Іван Франко виступив у Долині із доповіддю «Як нам організуватися, щоби видобутися з теперішньої нужди?». На підставі розповідей Франка активіста радикальної  партії Григорія Запаренюка (с. Вовчківці, Снятинщина), Василь Стефаник написав новелу «Дід Гриць».

Не раз бував Іван Франко і в Калуші та Підгірках, але розповідь про це буде пізніше.

Ігор Котик, просвітянин